Ухвала суду № 43407266, 17.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2015 р. м. Київ К/800/32494/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Руденко О. І. Павлинко М. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській областіна постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 рокуу справі№ 823/3191/13-аза позовомПриватного акціонерного товариства «Житлобуд»доДержавної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року у справі № 823/3191/13-а в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року апеляційну скаргу ПрАТ «Житлобуд» задоволено частково. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від від 27.11.2013 року у справі № 823/3191/13-а скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0005091507 від 09.09.2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, ст. 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 269, 270, 286, 297 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 11, 69, 70, 71, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника, просить залишити в силі постанову апеляційного суду.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Житлобуд» з питань правильності та повноти нарахуванню земельного податку з юридичних осіб за період року з 01.01.2011 року по 28.02.2013 року складено акт від 23.05.2013 року № 1545/15-7/25209534, яким зафіксовано порушення позивачем: п. 297.1 ст. 297, пп. «г» п. 1, абз. 1 підрозділу 8 підрозділу 3 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за період з 01.01.2011 року по 28.02.2013 року на загальну суму 112 764,22 грн.

На підставі акта перевірки від 23.05.2013 року № 1545/15-7/25209534 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002401507 від 03.06.2013 року за платежем «земельний податок з юридичних осіб» зі штрафними санкціями на загальну суму 140 155,41 грн., з яких 112 764,22 грн. за основним платежем та 27 391,19 грн. за штрафними санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження 06.09.2013 року рішенням № 10515/6/99-99-10-01-15 Міністерство доходів і зборів скаргу задовольнило частково, скасувало податкове повідомлення рішення від 03.06.2013 року № 0002401507 в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 5,00 грн.

09.09.2013 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005091507 з урахуванням рішення Міністерства доходів і зборів України, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» 140 150,41 грн.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка за адресою: м. Черкаси, вул. О. Дашкевича, 19 (ТРЦ «Хрещатик Сіті»), що за даними державного земельного кадастру належить ПрАТ «Житлобуд», використовується на умовах цивільно-правових договорів оренди та суборенди приміщень торгівельного центру іншими суб'єктами господарювання, і не використовується позивачем в своїй господарські діяльності, а тому підстав для звільнення позивача, як платника єдиного податку, відповідно до норм Податкового кодексу України немає.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки позивач, володіючи спірним нерухомим майном, уклав із третіми особами цивільно-правові договори з метою отримання прибутку, що є власне господарською діяльність в розумінні норм Податкового кодексу України. Також судом зазначено, що з положень Податкового кодексу України слідує, що власник будівлі (споруди) сплачує земельний податок незалежно від оформлення/реєстрації прав на землю.

Колегія суддів вважає такий висновок судів щодо позовних вимог товариства передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до рішень Черкаської міської ради від 03.05.2001 року № 449, від 12.06.2000 року № 547 позивачу надано земельні ділянки площею 721 кв. м для розміщення ряду торгово-побутового призначення по АДРЕСА_1 та площею 9456 кв. м для будівництва торгового центру з підземним паркінгом по вул. О. Дашковича, 19 у м. Черкасах.

Про право постійного користування ПАТ «Житлобуд» земельною ділянкою по вул. О. Дашковича, 19 у м. Черкасах зазначено у Державному акті на право постійного користування землею серії І-ЧР № 001357, зареєстрованому в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 356 від 26.10.2000 року.

Право користування ПАТ «Житлобуд» земельною ділянкою по АДРЕСА_1 зазначено у рішенні Черкаської міської ради від 03.05.2001 року № 449 та договорі на тимчасове користування землею, зареєстрованому 29.05.2001 року за № 2448.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до даних інвентаризаційних справ КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» право власності на об'єкти по вул. Дашковича, 19, м. Черкаси, зареєстровано за ТОВ «Оберіг 2010» на підставі свідоцтва про право власності САС № 467808 від 11.10.2010 року, а згідно із свідоцтвом на право власності на нерухоме майно, нежитлове приміщення загальною площею 70,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції з посиланням на п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України зазначив про те, товариство, володіючи нерухомим майном на спірних ділянках, укладало із третіми особами цивільно-правові договори з метою отримання прибутку, що є власне господарською діяльність в розумінні норм цього Кодексу.

При цьому, судом апеляційної інстанції з посиланням на матеріалах справи не зазначено, яким належними доказами підтверджуються вказані обставини.

Крім того, судом апеляційної інстанції не зазначено яким чином позивач здійснював господарську діяльність на спірних земельних ділянках, враховуючи, що розташоване на цих ділянках нерухоме майно належить іншим особам.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, неможливо залишити в силі постанову суду першої інстанції про відмову в позові, оскільки висновок місцевого адміністративного суду про те, що спірні ділянки товариство не використовує в своїй господарській діяльності, адже земельна ділянка за адресою м. Черкаси, вул. О. Дашкевича, 19 (ТРЦ «Хрещатик Сіті») належить товариству та використовується на умовах цивільно-правових договорів оренди та суборенди приміщень торгівельного центру іншими суб'єктами господарювання, а нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, позивач передав ФОП ОСОБА_7 в строкове платне користування, спростовується встановленими апеляційним судом обставинами щодо основних видів діяльності ПАТ «Житлобуд»: 68.20 - надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, визначених у витязі з ЄДРПОУ серії АА № 736801.

Доводи суду першої інстанції щодо використання спірних ділянок на умовах цивільно-правових договорів оренди та суборенди приміщень також не містять посилань на допустимі докази.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Судами першої та апеляційної залишено поза увагою те, що всупереч вказаних положень позивачем до клопотання про приєднання до справи доказів від 18.11.2013 року надано копії документів, завірені Корпорацією «Житлобуд-1», яке не є учасником у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити на підставі належних та допустимих доказів питання правового статусу спірних земельних ділянок, надати оцінку доводам сторін щодо належності нежитлових приміщень на цих ділянках іншим особам, в разі необхідності витребувати відомості державного земельного кадастру щодо розмірів цих ділянок, їх власників чи користувачів, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі № 823/3191/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак