Ухвала суду № 43407152, 17.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2015 р. м. Київ К/800/23977/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014

на додаткову постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2011

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2011

у справі № 2а-5487/11/1370

за позовом Приватного підприємства «Т.Н.Д.»

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Т.Н.Д.» звернулось до суду з позовом, з урахуванням збільшення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2011 № 0000982320 та № 0001002320 Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2011, з урахуванням додаткової постанови від 18.10.2011, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 постанови суду першої інстанції залишені без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової документальної перевірки ПП «Т.Н.Д.» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період 01.01.2008 по 31.12.2010, складено акт № 43/23-2/32894288 від 18.03.2011, в якому зафіксовано порушення: ч. 2 ст. 228, ст. 216 ЦК України, ст. ст. 3, 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 14 704 227 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування за нікчемними правочинами; п. п. 5.1, 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 1 124 244 грн.; пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 899 394 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 26.04.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000982320 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 166 365 грн., в т.ч.: 933 092 грн. основного платежу та 233 273 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001002320 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 405 305 грн., в т.ч.: 1 124 244 грн. основного платежу та 281 061 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновок податкового органу ґрунтується на доводах про фіктивність господарських операцій між ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт», посилаючись на відсутність у останнього основних фондів та виробничих потужностей, транспортних засобів, недостатню кількість трудових ресурсів, що унеможливлює здійснення господарської діяльності; в 2009-2010 роках підприємство не подавало розрахунку податку з власників транспортних засобів; позивач не надав доказів погодження з ТОВ «Галтранссервіс» залучення до виконання робіт ПП «Будгаранткомфорт» як субпідрядника.

Матеріалами справи встановлено, що між ПП «Т.Н.Д.» (замовник) та ПП «Будгаранткомфорт» (підрядник) 03.04.2009 уклали договір підряду, згідно якого підрядник зобов'язувався власними і залученими силами, з власних матеріалів та матеріалів замовника виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Станція технічного обслуговування по вул. Стрийській в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області», а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх. Вартість робіт складала 147 690 грн. Сторони погодили ціну та локальний кошторис будівництва. Підрядні роботи були виконані підрядником в травні 2009 року на вказану суму, прийняті на підставі акту приймання передачі, а 29.05.2009 було видано позивачу податкову накладну на суму 147 690 грн., в т.ч. на 24 615 грн. сплаченого ПДВ.

06.05.2009 ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт» уклали договір субпідряду, за яким субпідрядник зобов'язувався власними силами та власними засобами виконати влаштування залізобетонних фундаментів та фундаментних балок під будівлю і сходову клітку на будівництві автобази з надання послуг з міжнародних перевезень в с. Рясна Руська Яворівського району Львівської області, а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх . Вартість робіт за договором складала 202 190,96 грн. Роботи на вказану суму було виконано в червні 2009 року та прийнято по акту приймання-передачі, 30.06.2009 позивачу було видано податкову накладну на вказану суму, в т. ч. на суму сплаченого ПДВ 33 698,49 грн.

05.06.2009 ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт» уклали договір субпідряду, за яким субпідрядник зобов'язувався власними силами та власними засобами виконати влаштування залізобетонних оглядових ям та фундаментів під ТП, виконати гідроізоляційні роботи на будівництві автобази з надання послуг з міжнародних перевезень в с. Рясна Руська Яворівського району Львівської області, а позивач як замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх. В липні 2009 року роботи на суму 250 219,40 грн. згідно кошторису були виконані та прийняті замовником згідно акту приймання передачі. З0.07.2009 контрагент позивача видав йому податкову накладну на суму 250 219,40 грн., в т.ч. на суму сплаченого ПДВ 41 703,23 грн.

01.08.2010 ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт» уклали договір підряду, за яким ПП «Будгаранткомфорт» як підрядник зобов'язувався власними силами та власними засобами виконати земляні роботи на СТО з обслуговування міжнародних перевезень в с. Рясна Руська Яворівського району Львівської області, а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх. Ціна договору становила 900 000 грн. Підрядні роботи були виконаними в серпні 2010 року на вказану суму, прийнятими замовником згідно акту приймання передачі. Підрядник 31.08.2009 видав замовнику податкову накладну на суму 900 000 грн., в т.ч. на суму сплаченого ПДВ 150 000 грн. 08.09.2010 позивач оплатив ПП «Будгаранткомфорт» 900 000 грн. шляхом переведення коштів на його розрахунковий рахунок.

01.10.2010 ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт» уклали договір підряду, за яким ПП «Будгаранткомфорт» як підрядник зобов'язувався власними силами та власними засобами виконати земляні роботи на СТО з обслуговування міжнародних перевезень в с. Рясна Руська Яворівського району Львівської області, а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх. Ціна договору становила 3 500 000 грн. В жовтні 2010 року підрядником було виконано роботи на суму 171 000,46 грн., які були прийнятими замовником на підставі акту приймання передачі. Позивачу було видано податкову накладну від 29.10.2010 на вказану суму, в т. ч. про сплату ПДВ 28 500,08 грн. Крім того, того ж числа ПП «Будгаранткомфорт» видало позивачу податкову накладну на суму 3 271 000,46 грн., в т.ч. на суму сплаченого ПДВ 545 166,74 грн., довідку про вартість виконаних робіт на суму 3 353 000 грн.., акт приймання-передачі будівельних робіт за жовтень 2010 року на суму 1 599 933,62 грн. та акти на суму 145 030,45 грн. та на суму 1 608 035,93 грн.

13.02.2009 ПП «Будгаранткомфорт» у встановленому законодавством порядку було видано ліцензію на господарську діяльність із створенням об'єктів архітектури , яка була чинною до 10.02.2012.

15.05.2009 ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт» уклали договір про надання транспортних послуг з оплатою згідно акту виконаних робіт з розрахунку 8,50 грн. за 1 км з врахуванням ПДВ.

08.06.2009 ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт» уклали договір про надання транспортних послуг, згідно умов якого ПП «Будгаранткомфорт» як виконавець надає в користування ПП «Т.Н.Д.» екскаватор Атлас 1304 з оплатою 194,88 грн. за машино-год. з врахуванням ПДВ, крана автомобільного з оплатою 180 грн. за машино-год. з врахуванням ПДВ, авто підіймача 16-18 м з оплатою 120 грн. за машино-год. з врахуванням ПДВ. За вказаними в постанові суду першої інстанції актами виконаних робіт на надані послуги ПП «Будгаранткомфорт» видало податкові накладні від 29.05.2009, від 30.06.2009, від 31.07.2009 (дві). Позивач оплатив зазначені послуги в повному об'ємі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, мотивував своє рішення тим, що висновки податкового органу щодо укладених договорів фактично ґрунтуються на припущеннях про неспроможність ПП «Будгаранткомфорт» виконувати господарські операції за укладеними з позивачем договорами.

Однак, такий судовий висновок є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ПП «Будгаранткомфорт», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Встановлення даних обставин є важливим для правильного вирішення даної справи по суті.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014, додаткову постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний