Рішення № 43392203, 26.03.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/23803/14-ц

Провадження №2-7196/14

Р І Ш ЕН Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі : головуючого судді -Букіної О.М.

при секретарі -Назарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про розірвання кредитного договору, скасування неустойки, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

20 листопада 2009 року позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом та збільшивши позовні вимоги просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором № 1226-04-КА-Т від 05 лютого 2008 року , із змінами згідно Додаткової угоди № 1 від 19.04.2010 року, Додаткової угоди №2 від 03.12.2010 року у розмірі 53 837, 59 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.02.2008 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено Кредитний договір № 1226-04-КА-Т з Додатковими угодами та видано кредит у розмірі 118 000 ,00 грн. терміном до 04.02.2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язання між позивачем та відповідачем-2 , 05.02.2008 року було укладено Договір поруки № 1145-04, відповідно до умов якого відповідач-2 поручилася перед позивачем відповідати за зобов'язаннями відповідача-1, що випливають з Кредитного договору, у повному обсязі.

Посилається на ту обставину, що позивач виконав умови Кредитного договору та надав відповідачу-1 грошові кошти, передбачені його умовами.

Між тим, відповідач-1 умов Кредитного договору належним чином не виконав, порушивши його умови в частині погашення заборгованості згідно встановленого графіку, в зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті суми кредиту у розмірі 20101,00 грн., відсоткам-3465,10 грн., комісії-552, 75 грн., неустойки-29718, 74 грн.

Вимога позивача про погашення заборгованості відповідачами не виконана, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Враховуючи вищенаведене представник позивача просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Не погоджуючись з первинним позовом, відповідач-1 подав зустрічний позов в якому просив встановити розірвання Кредитного договору посилаючись на те, що з боку позивача було допущено порушення умов Кредитного договору, внаслідок чого відповідач-1 був позбавлений можливості здійснювати погашення щомісячних платежів в порядку передбаченому умовами Кредитному договору .

Відповідач-1 вважає, що в силу вимог ст. ст.545, 581, 614-613, 617, 616, 653, ч.4 ст.212 ЦК України Кредитний договір укладений між позивачем та відповідачем-1 має бути розірваний, а нараховані штрафні санкції у розмірі 29 718, 74 грн. підлягають скасуванню.

Також відповідач-1 вважає, що внаслідок порушення взятих зобов'язань з боку позивача, відповідач-1 зазнав моральних страждань внаслідок чого просив стягнути моральну шкоду у розмірі 1300 ,00 грн. в порядку ст. 23 ЦК України.

В судовому засіданні відповідач-1 та його представник зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник позивача просив відмовити в задоволенні зустрічного позову посилаючись на його необґрунтованість.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлена.

Вислухавши думку сторін, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача-2, на підставі наявних матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-1 та його представника, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 1226-04-КА-Т від 05 лютого 2008 року, із змінами згідно Додаткової угоди № 1 від 19.04.2010 року, Додаткової угоди №2 від 03.12.2010 року, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 118 000, 00 грн., строком до 04.02.2015 року, зі встановленням процентної ставки за користування кредитом у розмірі: за період з 05.02.2008 -14.07.2008 року включно - 13,5 % річних; за період з 15.07.2008 року по 04.02. 2015 року включно - 16, 5 % річних (а.с.3-10).

З матеріалів справи вбачаться, що позивач виконав умови Кредитного договору та надав відповідачу кошти у повному обсязі, що не заперечувалося відповідачем-1 по справі.

Між тим, відповідач -1 умов Кредитного договору належним чином не виконав і станом на 16.02.2015 року заборгованість відповідача-1 по Кредитному договору становить 53 837, 59 грн., в т.ч. суми кредиту у розмірі 20101,00 грн., відсоткам-3465,10 грн., комісії-552, 75 грн., неустойки-29718, 74 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості (а.с.81-88).

Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору за порушення умов Кредитного договору позивач має право вимагати про дострокове повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань у повному обсязі шляхом направлення відповідачу - 1 повідомлення.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Згідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язання 05.02.2008 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір застави транспортного засобу від 05.02.2008 року .

Крім того, 05.02.2008 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поруки № 1145-04, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручилася перед позивачем відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1, що випливають з кредитного договору, у повному обсязі (а.с.11).

Згідно з положеннями п.2.2 Договору поруки, відповідач-2 несе перед позивачем солідарну відповідальність.

Згідно з п. 2.5 Договору поруки відповідач -2, зобов'язався сплати позивачу у строки, визначені у повідомленні позивача, суми заборгованості відповідача -1 по Кредитному договору.

Відповідно з п.1, п.2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Також встановлено, що за виконавчим написом нотаріуса від 29.10.2014 року було звернуто стягнення на майно відповідача-1 та 05.11.2014 року пред'явлено до примусового виконання, проте на час розгляду справи не виконаний. Дані обставини визнані сторонами по справі ( а.с. 41-46).

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідачів було направлено вимогу щодо виконання зобов'язання за Кредитним договором на виконання п. 6.2 Кредитного договору ( а.с.16-19).

Таким чином, враховуючи те, що відповідачами не виконано умови Кредитного договору №1226-04-КА-Т від 05.02.2008 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Разом з тим, суд вбачає підстави для часткового задоволення первинного позову, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналізуючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 1000,00 грн.

Вирішуючи питання про порядок стягнення кредитної заборгованості з відповідачів, як солідарних боржників, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Зі змісту вказаної норми вбачається можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб.

Так, відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до Договору поруки від 05.02.2008 року ( п. 1.2.) вбачається, що поручитель ознайомлений з умовами Кредитного договору та погоджується з ними.

В п.1.1. Договору поруки передбачено умови забезпечення вимог позивача, які витікають з Кредитного договору № 1226-04-КА-Т від 05.02.2008 року та перелічено умови відповідальності поручителя, зокрема, розмір процентної ставки за користування Кредитом в розмірі 13,5% річних. Крім того, у даному пункті міститься застереження щодо необхідності сплати платежів за кредитом та можливими додатковими угодами до нього, як його невід'ємною частиною.

Крім того, у договорі поруки (п. 5.1) зазначено, що у разі змін будь-яких умов виконання зобов'язань за Кредитним договором, що збільшують розмір зобов'язань боржника, сторони вносять відповідні зміни до умов цього Договору шляхом укладання додаткових угод.

Відповідної додаткової угоди , з поручителем укладено не було.

Аналізуючи вимоги чинного законодавства та умови Договору поруки, суд вважає, що Договір поруки № 1145-04, від 05.02.2008 року є припиненим в силу ч.1 ст. 559 ЦК України, оскільки внаслідок підписання Додаткової угоди № 1 від 19.04.2010 року збільшився обсяг відповідальності поручителя, оскільки було змінено в сторону збільшення процентну ставку за користування кредитом з 13,5 % річних на 16,5 % річних.

Разом з цим, поручителя не було повідомлено про укладання Додаткової угоди від 19.04.2010 року та відповідної додаткової угоди на виконання п. 5.1. Договору поруки, між позивачем та відповідачем-2 укладено не було.

Виходячи з того, що порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання, а обсяг зобов'язань поручителя визначається, як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначений обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійсню поручитель, укладання Додаткової угоди №1 від 19.04.2010 року згідно якої було збільшено процентну ставку до 16,5% річних без згоди поручителя та внесення відповідних змін до договору поруки, свідчить про припинення поруки в силу ч.1 ст. 559 ЦК України.

За таких обставин посилання позивача на п. 1.1 договору поруки, в обґрунтування підстав для стягнення з відповідача-2, як солідарного боржника заборгованості, суд вважає необґрунтованим.

При цьому суд звертає увагу, що виходячи з вимог ч.1 ст. 628 ЦК України щодо свободи договору, в контексті з вимогами ч.3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності , розумності та справедливості.

З огляду на викладене, вимоги пред'явлені позивачем до відповідача-2, як поручителя про стягнення кредитної заборгованості, суд вважає необґрунтованими, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, вимоги позивача за первинним позовом підлягають задоволенню частково.

Що стосується вимог за зустрічним позовом, то суд не знаходить підстав для його задоволення.

Відповідно до вимог ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Відповідно до ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до Кредитного договору № 1226-04-КА-Т від 05.02.2008 року та Додаткових угод, відповідач-1 повинен був щомісячно сплачувати платежі передбачені його умовами шляхом внесення готівкових коштів через касу банку на відповідні рахунки.

Вбачається, що внаслідок початку процедури ліквідації ПАТ «КБ «Даніель» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію від 16.04.2014 року за №29 ( а.с. 20-21), банк змінив місце свого розташування та реквізити.

Інформація щодо нового місцезнаходження відділення Банку міститься на сайті ПАТ «КБ «Даніель» ( а.с.72) .

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем на адресу відповідача-1 було направлено лист від 13.05.14 № 1-10- 2887 про те, що Постановою Правління Національного Банку України від 16.01.2014 року ПАТ «Комерційний банк «Даніель» віднесено до категорії неплатоспроможних, і були зазначені нові реквізити Банку ( а.с. 71).

Та обставина, що відповідачем-1 не було отримано вказане вище повідомлення, не є свідченням того, що з боку позивача було допущено порушення вимог ст. ст. 613, 614 ЦК України.

Відповідно до умов Кредитного договору, а саме в п. 3.2.10 зазначено, що у випадку порушення Позичальником зобов'язань, за цим договором Позичальник зобов'язаний за вимогою банку сплатити штраф (пеню) у розмірах та в порядку визначеному цим договором.

Та обставина, що відповідачем було допущено порушення взятих на себе зобов'язань щодо сплати щомісячних платежів за Кредитним договором підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Ст. 616 ЦК України передбачено, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Вимогами ст. 617 ЦК України передбачено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Вимогами ст. ст. 651-652 ЦК України передбачено підстави розірвання договору.

Суд вважає, що відповідачем-1 не надано доказів того, що з боку позивача відбулося порушення умов взятих на себе зобов'язань передбачених Кредитним договором та Додатковими умовами до нього, а тому суд вважає, що вимоги за зустрічним позовом щодо скасування нарахованих штрафних санкцій, як наслідок звільнення відповідача від відповідальності, розірвання кредитного договору, суд вважає необґрунтованими.

Аналізуючи матеріали справи та відповідність їх нормам матеріального права, приймаючи до уваги межі заявлених вимог, суд не знаходить підстав для задоволення вимог за зустрічним позовом щодо розірвання кредитного договору та скасування нарахованих штрафних санкцій.

Крім того, суд також не вбачає підстав для задоволення позову і в частині стягнення моральної шкоди, з огляду на те, що ні умовами Кредитного договору, ні законом, що регулює спірні правовідносини, відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Таким чином, зустрічний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 251, 18 грн.

Керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 609, 610, 611, 613-617, 651-653, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» заборгованості за кредитним договором в розмірі 25118, 85 грн.

В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 251, 18 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: