Постанова № 43391355, 06.02.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3939/14

06 лютого 2015 року 12год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача:ОСОБА_2,

представника відповідача: Дячук І.М.,

третя особа: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Укрсиббанк"

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000351742 від 18.02.2014 та податкової вимоги №668-25 від 28.03.2014.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що оспорюване податкове повідомлення-рішення та податкова вимога були прийняті відповідачем без з'ясування фактичних обставин справи.

Вказує на те, що перевіряючим не досліджено той факт, що кредитором не дотримано всіх вимог передбачених абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме не було повідомлено боржника про анульовання (прощення) боргу. Тому, контролюючий орган безпідставно прийшов до висновку, що позивачем не задекларовано дохід в сумі 321009, 25 грн. отриманий у вигляді додаткового блага у 2012 році, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб.

На думку позивача, висновки контролюючого органу, на підставі яких було винесено оскаржувані рішення, що викладені в акті №24/17-01/НОМЕР_1 від 04.02.14 p.,є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідач позов не визнав про що представником було подано відповідне письмове заперечення (а.с. 48).

У запереченні вказує, що перевіркою встановлено отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага на суму 321009, 25 грн. Відповідно до наявної податкової інформації фізична особа - платник податку ОСОБА_1 у 2012 р. отримувала доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи.

Спірне рішення про збільшення грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій представник відповідача вважає правомірним.

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача позов заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому запереченні, просив у позові відмовити.

Третя особа у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Судом не визнавалась обов'язковою участь третьої особи в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, на підставі наказу на проведення перевірки від 29.01.2014р. №96 уповноваженою особою Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області згідно з ст.78, ст.79, ст.164, ст.179 Податкового Кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо отримання доходу у вигляді додаткового блага гр. ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт №24/17-01/НОМЕР_1 від 04.02.14 p., відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме встановлено неподання податкової декларації за 2011р.;

пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп.49.18.4 п. 49.18 ст.49, абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2012 р. в сумі 54356, 97 грн.

Державною податковою інспекцією у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на підставі акта 24/17-01/НОМЕР_1 від 04.02.14 p., прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0000351742 від 18.02.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на 54356, 97 грн. - основного платежу та 13589, 24 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням фізична особа позивач використала процедуру адміністративного оскарження та відповідно подала первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

За результатами розгляду поданих скарг у порядку адміністративного оскарження, сума грошового зобов'язання була зменшена до 46901,21 грн., з яких 33311,97 грн. - за основним зобов'язанням та 13589,24 грн. - штрафні санкції.

28.03.2014 платнику було виставлено податкову вимогу №668-25 про сплату податкового боргу в розмірі 46901, 21 грн.

Контролюючий орган в акті перевірки та у рішеннях про результати розгляду скарг вказує, що відповідно до податкової інформації з ЦБД ДРФО ДПС України фізична особа ОСОБА_1 протягом 2012 р. отримувала доходи, які згідно з Податковим Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Відповідач вважає, що позивач отримала дохід у 3 кв. 2012 р. в сумі 321009, 25 грн., а саме дохід у вигляді додаткового блага від ПАТ «Укрсиббанк».

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходом з джерелом його походження з України - є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп.162.1.1, 162.1.3 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податків є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

У відповідності до абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Тобто, обов'язок відображення боржником у річній податковій декларації доходу у вигляді суми анульованого кредитором боргу та відповідно його сплаті до бюджету виникає у разі повідомлення кредитором боржника про анулювання боргу, а також факт включення кредитором суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Згідно з п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Таким чином, сума боргу платника, анульованого (прощеного) за самостійним рішенням кредитора до закінчення строку позовної давності, є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та оподатковується за ставками, визначеними п. 167.1 Податкового кодексу України (15 % та/або 17 %).

Згідно з пп. "б" п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України сума доходу платника податку - боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу " 126".

Крім того, згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставками, визначеними у ст. 167 Кодексу.

Отже, кредитор (банк) як податковий агент у разі недотримання вимог абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України повинен нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок із суми анульованого (списаного) боргу за ставками, визначеними у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, та згідно з п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 Кодексу відобразити суму такого доходу у податковому розрахунку за ф.1ДФ у звітному періоду, в якому такий борг було анульовано (списано).

Судом встановлено, що 14.11.2006 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11076420000 (а.с.24-29). Згідно п.1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 76 000,00 дол. США. У відповідності до п.1.2 Договору надання кредиту здійснюється з 14.11.2006 року по 31.10.2013 року. Позичальнику надається кредит на купівлю нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул.. Є. Коновальця, буд. 5 (п.1.4 Кредитного договору).

Крім того, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11227497000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) (а.с.30-34). Згідно п.1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику однією сумою грошові кошти в іноземній валюті в сумі 13 000, 00 дол. США. У відповідності до п.1.2 Договору надання кредиту здійснюється з 02.10.2007 року по, але не пізніше 02.06.2018. Позичальнику надається кредит для його особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконання обов'язків найманого працівника), а саме: на споживчі потреби.

На лист ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області (№ 4264/10/17-16-17-02-08 від 17.09.2013р.) від ПАТ «Укрсиббанк», код ЄДРПОУ 09807750 надійшов лист (інформація) про підтвердження анулювання боргу та достовірність даних про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичним особам, що відображені банком у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за ознакою «126» за 2012р.

Суд вказує, що ПАТ "Укрсиббанк" разом з листом №10-23/32583 від 07.10.2013р. не надав для відповідача доказів направлення/вручення листа-повідомлення Банку №12-21/39004 від 25.11.2013 р., підготовленого на адресу ОСОБА_1 як вимагає абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України. Відмітка на листі-повідомленні Банку №12-21/39004 від 25.11.2013 р. про отримання власноручно ОСОБА_1 або за довіреністю уповноваженою особою останньої, також відсутня. Жодних доказів, які свідчили б про протилежне судом не знайдено.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до п.10.16 Кредитного договору №11076420000 від 14.11.2006р. та договору №11227497000 від 02.10.2007 p., листування між сторонами здійснюється шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень іншій стороні на її адресу.

Також, відповідно до акту перевірки відповідач не вказав та не отримав будь-яких доказів повідомлення банком гр.ОСОБА_1 про анулювання боргу. Таких доказів не надано і в ході розгляду справи.

Тим самим, суд вважає, що у позивача відсутній обов'язок відображення у річній податковій декларації доходу у вигляді суми анульованого кредитором ПАТ "Укрсиббанк" боргу та відповідно його сплаті до бюджету.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин та у зв'язку з відсутністю будь-яких доказів про повідомлення банком позивача про анулювання боргу, на думку суду податкове повідомлення-рішення №0000351742 від 18.02.2014 та податкова вимога №668-25 від 28.03.2014 є протиправними і таким, що підлягають скасуванню.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оспорюваних рішень.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0000351742 від 18.02.2014 та податкову вимогу №668-25 від 28.03.2014.

Присудити на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 182, 70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.