Постанова № 43391165, 29.01.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №817/3773/14

29 січня 2015 року 17 год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М., за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Якимчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Міндоходів у Рівненської області від 02.09.2014 року №0000151703, №0000161703.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Пояснив суду на їх обґрунтування, що гр. ОСОБА_4, діючи від імені позивача, придбав у Франції автомобіль за ціною 2700,00 Євро, який пред'явив до митного оформлення та сплатив усі необхідні митні платежі та податки за його ввезення. В подальшому органом доходів і зборів проведено документальну перевірку позивача, якою виявлено заниження бази оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість під час митного оформлення даного автомобіля. Представник позивача вважає висновки перевірки необґрунтованими, а оспорювані податкові повідомлення-рішення безпідставними. Вказав, що орган доходів і зборів не повинен приймати до уваги документи, отримані від митних органів Литовської Республіки, згідно яких митна вартість ввезеного автомобіля складає 4500,00 Євро. Зазначив, що відповідальність за неправильне визначення митної вартості автомобіля повинен нести гр. ОСОБА_4, а не позивач. Посилався на ту обставину, що справа про порушення митних правил відносно гр. ОСОБА_4 була закрита судом, який її розглядав, що на його думку, має преюдиційне значення при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. Пояснив суду на обґрунтування своїх заперечень, що від митних органів Литовської Республіки надійшла інформація про заниження гр. ОСОБА_4 митної вартості при митному оформленні автомобіля, ввезеного від імені гр. ОСОБА_3 Після проведення документальної перевірки позивача як платника податків встановлено заниження ним бази оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість, внаслідок чого прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення. Представник відповідача вказав, що надані для митного оформлення документи містили недостовірні відомості, що дало органу доходів і зборів підстави для обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості автомобіля. Зазначив, що негативні наслідки в даному випадку повинен нести саме позивач, до якого перейшло право власності на імпортований автомобіль, в той час як гр. ОСОБА_4 є суб'єктом порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що 17.02.2012 року гр. ОСОБА_4, який діяв від імені гр. ОСОБА_3 на підставі довіреності від 13.02.2012 року, подано до Рівненської митниці вантажну митну декларацію №204050002/2012/003109, в якій заявлено до митного оформлення товар - автомобіль вантажний марки "Volkswagen", модель "Caddy", ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_3 (а.с. 50-58, 73-74).

14-18.08.2014 року Головним управлінням Міндоходів у Рівненській області проведено документальну невиїзну перевірку ОСОБА_3 з питань дотримання вимог законодавства з питань митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 17.02.2012 року №204050002/2012/003109, за наслідками якої складено акт від 19.08.2014 року №н9/4/17-00-17-03/НОМЕР_1 (а.с. 29-34).

На підставі акту перевірки Головним управлінням Міндоходів у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 року №0000151703 про визначення ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 202,46 грн., в тому числі, 161,97 грн. за основним платежем, 40,49 грн. за штрафними санкціями та №0000161703 про визначення ОСОБА_3 грошового зобов'язання з ввізного мита на загальну суму 93,03 грн., в тому числі, 73,62 грн. за основним платежем, 18,41 грн. за штрафними санкціями (а.с. 4-5).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались платником податків в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 35-38).

В основу податкових повідомлень-рішень покладено висновки органу доходів і зборів про порушення платником податків вимог ст. 257, ч. 1, ч. 2 ст. 270, ч. 1 ст. 272, ч. 2 ст. 277, ст. 278, ч. 3 ст. 279, ст. 368, ч. 1 ст. 377 Митного кодексу України та п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні бази оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість внаслідок подання для митного оформлення документів, які містять недостовірні відомості щодо митної вартості ввезеного на підставі митної декларації від 17.02.2012 року №204050002/2012/003109 товару.

Суд погоджується з наведеними висновками відповідача, вважає їх такими, що не суперечать фактичним обставинам справи, є обґрунтованими та відповідають законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України, відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 4 частини 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

Пунктом 1 частини 3 статті 345 Митного кодексу України встановлено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною 2 статті 345 Митного кодексу України визначено, що документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

В силу вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинною на час проведення перевірки), контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Суд зазначає, що в акті перевірки від 19.08.2014 року №н9/4/17-00-17-03/НОМЕР_1 орган доходів і зборів під час опису виявлених порушень безпідставно посилається на норми Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року №4495-VI, який набрав чинності після пред'явлення товару до митного оформлення на підставі митної декларації від 13.02.2012 року №204050002/2012/003109. Натомість, до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми Митного кодексу України в редакції від 11.07.2002 року №92-IV, який був чинним на час їх виникнення (надалі - Митний кодекс України №92-IV).

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України №92-IV, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України №92-IV, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються, в тому числі, для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" від 13.09.2001 року №2681-III (що був чинним на час спірних правовідносин) передбачено, що транспортні засоби, зокрема, за кодом 87.04 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі - УКТЗЕД), які безпосередньо ввозяться громадянами на митну територію України для вільного використання, незалежно від їх вартості підлягають обов'язковому письмовому декларуванню митним органам у порядку, встановленому для громадян, та оподатковуються ввізним митом, податком на додану вартість і в установлених законодавством України випадках акцизним та іншими зборами.

Додатком Закону України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 року №2371-III (що був чинним на час спірних правовідносин) для товарів за кодом УКТЗЕД 8704219900 встановлено ставку мита на рівні 10%.

Як вбачається з вантажної митної декларації від 13.02.2012 року №204050002/2012/003109, автомобіль вантажний марки "Volkswagen", модель "Caddy", ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_3, задекларовано за кодом товарної номенклатури митного тарифу УКТЗЕД 8704219900, вказано митну вартість товару у сумі 27997,31 Євро, що дорівнює 45925,95 грн., з якої сплачено мито у сумі 4592,60 грн., податок на додану вартість у сумі 10103,71 грн., на підтвердження правильності визначення якої надано свідоцтво про передачу прав на транспортний засіб від 14.02.2012 року (а.с. 113).

Разом з тим, на адресу Головного управління Міндоходів у Рівненській області надійшов лист митниці Литовської Республіки від 08.04.2014 року №(20.4/19)3В-4124 про те, що гр. ОСОБА_4 придбав вказаний автомобіль за ціною 4500,00 Євро та вивіз його на підставі експортної декларації від 14.02.2012 року №12LTLG3000EK0036E0, в якій вартість даного товару визначено на рівні 4500,00 Євро (а.с. 46-49, 121-124).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України №92-IV, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України проводиться їх документальна невиїзна перевірка.

Пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що в разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Суд приходить до висновку, що отримана від митного органу Литовської Республіки інформація та докази на її підтвердження є достатнім свідченням тієї обставини, що заявлена гр. ОСОБА_4 під час митного оформлення автомобіля вантажного марки "Volkswagen", модель "Caddy", ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_3 на підставі вантажної митної декларації від 13.02.2012 року №204050002/2012/003109 інформація про його митну вартість є недостовірною.

Суд не бере до уваги доводи позивача, що контролюючий орган безпідставно надав перевагу документам, отриманим від митного органу Литовської Республіки, які містять відомості щодо вартості імпортованого товару на рівні 4500,00 Євро та, як наслідок, необґрунтовано поставив під сумнів правовстановлюючі документи, надані для митного оформлення транспортного засобу, згідно яких його вартість складає 2700,00 Євро.

Судом досліджено, що у свідоцтві про передачу прав на транспортний засіб від 14.02.2012 року не міститься відомостей щодо технічних характеристик автомобіля, зокрема, об'єму двигуна, потужності, дати виготовлення та ваги, які вказані у вантажно-митній декларації від 13.02.2012 року №204050002/2012/003109. Крім того, у даному свідоцтві відсутня будь-яка інформація про наявність у попереднього власника - пана ОСОБА_5, документів на підтвердження його права власності на автомобіль, що продається.

У судовому засіданні доказів на підтвердження цих обставин позивач також не надав.

Водночас, у довідці-рахунку від 14.02.2012 року серії KES №02156, наданій митними органами Литовської Республіки, міститься уся необхідна інформація щодо технічних характеристик автомобіля, яка вказана у вантажній митній декларації від 13.02.2012 року №204050002/2012/003109. Крім того, у даній довідці зазначено про передачу новому власнику технічного паспорту НОМЕР_4 на автомобіль, на якій міститься посилання у графі 44 вантажної митної декларації від 13.02.2012 року №204050002/2012/003109 та який пред'являвся декларантом для митного оформлення автомобіля.

В силу вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведені розбіжності та неповноту інформації, що міститься у свідоцтві про передачу прав на транспортний засіб від 14.02.2012 року та з урахуванням зв'язку між відомостями, що міститься у вантажній митній декларації від 13.02.2012 року №204050002/2012/003109 і довідці-рахунку від 14.02.2012 року серії KES №02156, твердження органу доходів і зборів про визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу на рівні 4500,00 Євро суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, правомірність поведінки особи в частині дотримання нею норм законодавства слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Проте, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи у разі виявлення порушення нею норм законодавства, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 278 Митного кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Пунктом 2.5 Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2012 року №581, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.06.2012 року за №916/21228, передбачено, що при митному оформленні товарів за кодами 8701- 8707, 8711, 8716 згідно з УКТЗЕД, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України або надходять на адресу громадян у несупроводжуваному багажі чи у вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості за митною декларацією нараховуються ввізне мито за повними ставками Митного тарифу України, податок на додану вартість та в установлених законодавством України випадках - акцизний податок.

Додатком Закону України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 року №584-VIІ для товарів за кодом УКТЗЕД 8704219900 встановлено ставку мита на рівні 10%.

В свою чергу, підпунктом "в" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України передбачено, що операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України є об'єктом оподаткування.

Пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до ст. 39-1 цього Кодексу.

Отже, визначення ОСОБА_3 грошового зобов'язання з ввізного мита на суму 93,03 грн. та з податку на додану вартість на суму 202,46 грн. здійснено відповідачем на підставі та в межах власних повноважень, у спосіб, що передбачений законодавством, а також з урахуванням усіх необхідних обставин.

Суд відхиляє доводи позивача, що контролюючий орган повинен був збільшити грошове зобов'язання гр. ОСОБА_4, який безпосередньо ввозив товари на митну територію України, а також посилання на судове рішення, яке набрало законної сили, про закриття справи про порушення митних правил відносно гр. ОСОБА_4.

Судом досліджено, що згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу Стадійчуком О.В., від 13.02.2012 року №314, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси в усіх підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форм власності і підпорядкування, з питання придбання за кордоном або на території України на ім'я довірителя автомобілів будь-якої марки, за ціною та на умовах на розсуд повіреного, сплачувати кошти та переганяти автомобілі від імені довірителя (а.с. 55).

З вантажної митної декларації від 13.02.2012 року №204050002/2012/003109 вбачається, що під час пред'явлення автомобіля вантажного марки "Volkswagen", модель "Caddy", ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_3 для митного оформлення, ОСОБА_4 виступав в якості одержувача (графа 8), а ОСОБА_3 - в якості особи, відповідальної за фінансове врегулювання (графа 9) (а.с. 73-74).

03.06.2014 року інспектором Рівненської митниці Міндоходів складено протокол №0260/20400/14 про порушення гр. ОСОБА_4 митних правил, встановлених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, яке полягало у вчиненні дій спрямованих на переміщення через митний кордон України транспортного засобу - автомобіля вантажного марки "Volkswagen", модель "Caddy", ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_3 з приховуванням від митного контролю (а.с. 76-78).

Постановою Рівненського міського суду від 04.07.2014 року по справі №569/10313/14-п справу про порушення митних правил відносно ОСОБА_4 повернуто Рівненській митниці Міндоходів для проведення додаткової перевірки (а.с. 40).

Відповідно до ч. 2 ст. 293 Митного кодексу України, особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Аналіз зазначених норм у їх системному взаємозв'язку з нормами, які регулюють порядок визначення бази оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість, дає підстави для висновку, що платником податків при ввезені на митну територію України товарів виступає, особа, до якої переходить право власності на такі товари.

Частиною 1 статті 458 Митного кодексу України визначено, що порушенням митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Частиною 2 статті 459 Митного кодексу України встановлено, що суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Склад порушення митних правил, передбачений частиною 1 статті 483 Митного кодексу України, полягає у переміщенні або вчиненні дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, в тому числі, шляхом поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, які містять неправдиві відомості щодо його митної вартості.

Таким чином, суб'єктом вказаного порушення митних правил є особа, яка безпосередньо здійснює переміщення товарів через митний кордон України, в той час як суб'єктом порушення вимог митного та податкового законодавства в частині заниження бази оподаткування є конкретний платник податків.

Крім того, частиною 1 статті 527 Митного кодексу України закріплено, що в справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: про проведення додаткової перевірки; про накладення адміністративного стягнення; про закриття провадження у справі.

В силу вимог частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, постанова Рівненського міського суду від 04.07.2014 року по справі №569/10313/14-п не містить встановлених судом обставин щодо правомірності або протиправності діяння ОСОБА_4 та чи вчинене воно цією особою і не може вважатися обов'язковою для врахування при вирішенні адміністративної справи.

Суд також зазначає, що під час розгляду конкретної адміністративної справи на підставі встановлених обставин та досліджених доказів суд не позбавлений права самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо її правомірності чи неправомірності з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

За наведених обставин, податкові повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 02.09.2014 року №0000151703, №0000161703 є правомірними та не підлягають скасуванню у судовому порядку.

Тому, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI, з позивача стягується до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644,30 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - ОСОБА_3, у задоволенні адміністративного позову до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Міндоходів у Рівненькій області від 02.09.2014 року №0000151703, №0000161703 - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 (тридцять) коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.