Постанова № 43391161, 28.01.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6046/10/1770

28 січня 2015 року 15год. 26хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Никонець Д.А.

відповідача: представник Довголюк І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот"

до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування , -ВСТАНОВИВ :

16.12.2010 року Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0004452342/0 від 1 грудня 2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 року постанову суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014 року касаційну скаргу ВАТ «Рівнеазот» задоволено частково, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 року скасовано, а матеріали справи направлені на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.12.2014 року справа призначена до судового розгляду.

У зв'язку зі зміною типу акціонерного товариства первинний позивач ВАТ «Рівнеазот» було замінено на ПАТ «Рівнеазот» та у зв'язку з реорганізацією первинний відповідач Державна податкова інспекція у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне) була замінена на Державну податкову інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що придбання товарів позивачем у ПП "Західлісбуд" підтверджується всіма первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996) та Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168). Придбані товари були оприбутковані позивачем в повному обсязі з наступним використанням у власній господарській діяльності та отриманням доходу. Тому позивач вважає, що правочини з ПП "Західлісбуд" є правомірними, а твердження податкового органу щодо їх фіктивності є необґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові. Додатково пояснив, що не погоджується з висновками перевірки, що ґрунтуються на вироку Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року, яким визнано фіктивний характер підприємницької діяльності ПП "Західлісбуд" та засуджено осіб, які створили це та ряд інших підприємств для прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку, їх легалізації та мінімізації податкових зобов'язань. Позивач не був обізнаний у протиправному характері діяльності зазначеного контрагента, операції з придбання м'ясної продукції носили реальний характер, придбана продукція була використана у власній господарській діяльності.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав. Пояснив суду, що під час проведення документальної перевірки встановлено вчинення господарських операцій з ПП "Західлісбуд", у якого відсутні трудові та виробничі потужності для здійснення поставок товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується актом позапланової виїзної перевірки. Більше того, вироком Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі 1-608/09 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ін. визнані винними у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПП "Юнісеф", ПП "ТЕК Транс Експо Регіон", ПП "Західлісбуд" та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України. Таким чином, господарські операції носили фіктивний характер, здійснені виключно по документах з метою отримання податкової вигоди позивачем у вигляді штучного формування податкового кредиту, який не підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, що є порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168.

Представник відповідача просила суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, показання свідка, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 22 листопада 2010 року ДПІ у м. Рівне було складено акт №1889/23-400/05607824 про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "Рівнеазот" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП "Агроімпекс-Ресурс" та ПП "Західлісбуд" за період з 1 липня 2007 року по 30 червня 2010 року (а.с.8-12). За наслідками проведення перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168.

На підставі акта від 22 листопада 2010 року ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення 0004452342/0 від 1 грудня 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4082, 64 грн. по податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем 2721, 76 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1360, 88 грн. (а.с.14).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з поданою позивачем податковою звітністю, а саме: податковою декларацією з ПДВ за грудень 2008 року та уточнюючими розрахунками за №9000743271 від 11.08.2009 року, №9002360719 від 22.12.2009 року, а також додатком №5 до податкової декларації з ПДВ встановлено, що ВАТ "Рівнеазот" мало взаєморозрахунки з ПП "Західлісбуд" у грудні 2008 року на суму ПДВ 2721,76 грн.

Крім того, податок на додану вартість на підставі податкових накладних в загальній сумі 2721,76 грн. в повному обсязі віднесений ВАТ "Рівнеазот" до складу податкового кредиту в грудні 2008 року, про що свідчить реєстр отриманих податкових накладних, дані декларації з ПДВ за грудень 2008 року.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Податковий кредит згідно пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобов'язань слугували висновки податкового органу про включення позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2008 року ПДВ на суму 2721,76 грн. за господарськими операціями ВАТ "Рівнеазот" з ПП "Західлісбуд"

На думку суду, надання платником податків з метою одержання податкової вигоди всіх належним чином оформлених та передбачених законодавством документів є підставою для одержання такої податкової вигоди лише у разі, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди відповідно до Постанови колегії суддів Судової палати у адміністративних справах Верховного суду України від 27.02.2012 року у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва (№21-737во10) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

У судовому засіданні необґрунтованість податкової вигоди ПАТ «Рівнеазот» підтверджується доводами податкового органу, зокрема: відсутність у підприємства ПП "Західлісбуд" найманих працівників, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що вказує на фіктивність зазначеного товариства.

Ці обставини підтверджуються вироком у кримінальній справі №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року, яким ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ін. визнано винними у вчиненні ряду злочинів, у тому числі за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України - за фіктивне підприємництво, а саме: створення для прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку, їх легалізації та мінімізації податкових зобов'язань для ряду підприємств і організацій на території Рівненської області ряд суб'єктів підприємницької діяльності - юридичні особи, в тому числі ПП «Західлісбуд». Згідно з вироком ПП «Західлісбуд» будь-якою господарською діяльністю не займалося, за юридичною адресою не знаходилося, а відповідні печатка та документи використовувалися для проведення безготівкових операцій. За період з 02.10.2008 року по 30.03.2009 року на розрахункові рахунки ПП «Західлісбуд», з метою конвертації у готівку незаконно надійшли від різних суб'єктів господарювання грошові кошти к сумі 9648165,11 грн., яким надавався легальний вигляд як оплата за начебто товарно-матеріальні цінності, надані послуги та виконані роботи, в тому числі за період з 29.09.2008 року по 30.03.2009 року на розрахунковий рахунок ПП «Західлісбуд» в Рівненському відділенні ВАТ «Сведбанк» №26000078399901 в сумі 3785385,13 грн. Крім того, за цей час членами організованої злочинної групи було створено за рахунок зазначених коштів податковий кредит для інших суб'єктів підприємницької діяльності у сумі 1605370,52 грн., чим спричинили ненадходження до бюджету обов'язкових платежів та завдали шкоди інтересам держави у великому розмірі (а.с.69-70, стор.9-10 вироку).

Вирок по кримінальній справі є належним та допустимим доказом в порядку, передбаченому статтями 70-72 Кодексу адміністративного судочинства, що свідчить про наявність протиправної мети при вчиненні оспорюваних господарських зобов'язань зі сторони посадових осіб ПП "Західлісбуд".

У судовому засіданні у даній адміністративній справі встановлено, що на підтвердження реальності здійсненої ВАТ «Рівнеазот» господарської операції з ПП «Західлісбуд» було надано видаткову накладну №500 від 23.12.2008 року на поставку м'яса яловичого та вирізки свинної на загальну суму 16330,57 грн., в т.ч. ПДВ 2721,76 грн. (а.с.27), ветеринарне свідоцтво М-17 №466073 від 23.12.2008 року (а.с.28), ветеринарна довідка Б № 1075894 від 24.12.2008 року (а.с.29), декларація про відповідність від 23.12.2008 року (а.с.30), акт прийняття товарів від 23.12.2008 року (а.с.31), податкова накладна від 23.12.2008 року № 500 (а.с.32).

Аналізом зазначених документів встановлено, що ветеринарне свідоцтво, ветеринарна довідка та декларація відповідності на м'ясну продукцію видавалась відповідними органами для виробників ТОВ «Сарним'яспром» та підприємця ОСОБА_8 та в них зазначено, продукція направляється не до ПП «Західлісбуд», а безпосередньо до ВАТ «Рівнеазот», яке і зазначено як отримувач товару. Більше того, ветеринарна довідка Б № 1075894 датована 24.12.2008 року, хоча господарська операція відповідно до видаткової та податкової накладної мала місце 23.12.2008 року. Крім того, у акті прийняття товару Управління громадського харчування ВАТ «Рівнеазот» вбачається дописування іншої кульковою ручкою дати отримання товару «24.12.08» після того, як була зазначена дата «23.12.08».

Доводи представника позивача про те, що у вироку суду не зазначено саме господарську операцію з ВАТ «Рівнеазот» суд до уваги не бере, оскільки вироком встановлено, що ПП «Західлісбуд» є фіктивним підприємством і жодної господарської операції за період з 29.09.2008 року по 30.03.2009 року не здійснило, проводило незаконну діяльність по конвертації безготівкових коштів у готівку, їх легалізації та мінімізації податкових зобов'язань для ряду підприємств.

Відповідно до наданих позивачем платіжних доручень від 13.01.2009 року № 26, від 22.01.2009 року № 55, від 23.12.2009 року № 63, від 28.12.2009 року № 85 (а.с.23-26) кошти для ПП «Західлісбуд» сплачувались на р/р №26000078399901 в Рівненському відділенні ВАТ «Сведбанк». Саме цей рахунок зазначений у вироку суду, як такий, на який з метою конвертації у готівку незаконно надходили кошти від різних суб'єктів господарювання у період з 29.09.2008 року по 30.03.2009 року на загальну суму 3785385,13 грн., які були використані для конвертації у готівку.

Крім того, у платіжних дорученнях підставою для оплати зазначено договір від 23.12.2008 року № 000020, який фактично не укладався, оскільки до матеріалів справи надано договір від 05.02.2009 року №2 (а.с.22).

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_4, який згідно з довідкою з ЄДРПОУ є керівником ПП «Західлісбуд», підтвердив обставини, викладені у вироку по кримінальній справі №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ін. щодо фіктивності ПП «Західлісбуд» та пояснив, що податкову накладну від 23.12.2008 року № 500 (а.с.32), за якою було сформовано податковий кредит позивачем, як і жоден інший документ (договори, видаткові накладні та і т.д.) він не підписував. Наявний підпис навпроти його прізвища здійснений не ним.

Суд також зазначає, що згідно з реєстраційними даними ПП «Західлісбуд» здійсненням оптовою чи роздрібною торгівлею м'ясними продуктами чи взагалі продуктами харчування не здійснював (а.с.217-218)., що ставить під сумнів проведення господарської операції позивачем саме з цим контрагентом, за наявності у Рівненській області кількох підприємств - виробників м'ясної продукції, у яких позивач постійно придбавав м'ясо.

Відсутність транспортних засобів у ПП «Західлісбуд» унеможливлює також здійснення постачання продукції для позивача, хоча згідно з умовами укладеного договору передача м'яса мала відбуватися на складі ВАТ «Рівнеазот». Жодних доказів транспортування товару у кількості згідно з накладними 397 кг позивачем надано не було.

Тому сукупність наведених обставин доводить, що господарська операція від 23.12.2008 року між ВАТ «Рівнеазот» та ПП «Західлісбуд», відображена в податковому обліку позивача, носила фіктивний характер. М'ясна продукція у вказаний період надходила до позивача, використовувалась у його господарській діяльності, проте належних доказів її отримання саме від ПП «Західлісбуд» позивач не надав.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного та доводів представника відповідача про фіктивний характер правочину між ВАТ «Рівнеазот» та ПП «Західлісбуд» суд дійшов висновку про їх нікчемність.

При цьому суд враховує належні і допустимі докази, зокрема, щодо притягнення до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України осіб, які зареєстрували і використовували ПП «Західлісбуд» не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобов'язань для інших суб'єктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки юридичних наслідків договір про придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей ПП «Західлісбуд» не створює в силу своєї нікчемності, тому виписані видаткова та податкова накладна від 23.12.2008 року № 500 на його виконання не можуть братись до уваги в податковому обліку позивача.

Відтак суд вважає, що позивач не мав права на включення до валових витрат коштів по операціях ВАТ «Рівнеазот» та ПП «Західлісбуд» у сумі 16330,57 грн., оскільки вони належним чином документально не підтверджені, та на включення до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ - 2721,76 грн. по податковій накладній, виписаній ПП «Західлісбуд».

При розгляді даної справи суд не обмежився виключно формальним застосуванням приписів Закону №168, що були чинними на час існування відповідних правовідносин, а віддав перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. За наведеного, дійшов висновку, що відомості, які містяться в документах позивача є недостовірними, вони не підтверджують фактичного здійснення, товарності відповідних господарських операцій, та є наслідком угод, укладених з метою заниження податкових зобов'язань, а тому їх надання податковому органу з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення вказаної статті 9 Закону № 996 кореспондуються з приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, згідно з яким не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи нікчемність правочинів вчинених ВАТ "Рівнеазот" та ПП "Західлісбуд", фіктивність первинних документів, суд приходить до висновку, що видаткова та податкова накладні складені на підтвердження їх виконання не відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996 та не фіксують фактів здійснення господарських операцій, що в них описані.

За таких обставин суд погоджується з висновками посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо нікчемності договорів, укладених між позивачем та ПП "Західлісбуд", оскільки продукція не поставлялася, а отже і ВАТ "Рівнеазот" не могло її отримати та відповідно використати у своїй господарській діяльності.

Судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що фіктивне підприємництво може здійснюватися у різних формах, в тому числі із веденням підприємницької діяльності у мінімальному обсязі та веденням більш-менш повноцінної підприємницької діяльності з отриманням прибутку як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Також суд зазначає, що подані позивачем докази використання придбаної м'ясної продукції у господарській діяльності (товарний звіт, накладні на отримання м'яса зі складу та кількісна товарна накладна) не надають підтвердження того, що було використане саме те м'ясо, яке було придбане у ПП «Західлісбуд».

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов до переконання, що посадові особи позивача мали бути обізнані у характері протиправної діяльності ПП «Західлісбуд» та використали фіктивні документи ПП «Західлісбуд» з метою неправомірного отримання податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджується правомірність прийняття ДПІ у м. Рівне податкового повідомлення-рішення 0004452342/0 від 1 грудня 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4082, 64 грн. по податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем 2721, 76 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1360, 88 грн., а тому у задоволенні адміністративного позову суд відмовляє повністю.

Судові витрати по справі згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Публічному акціонерному товариству "Рівнеазот" відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.