Постанова № 43384466, 25.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20477/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Артек» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Артек» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Відповідач, митний орган) в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2014/000143/2 від 03.09.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, для здійснення митного оформлення товару, що надійшов на адресу ДП «Артек» в межах зовнішньоекономічного контракту №AM 14SY0326/AR/001 від 26.03.2014 pоку, останнім до Київської міської митниці Міндоходів М/п «Столичний» подано вантажну митну декларацію №100270001.2014.216448.001 від 02.09.2014 року, згідно з якою позивачем заявлена митна вартість відповідного товару на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження вартості товару ДП «Артек» подані наступні документи:

- контракт №AM 14SY0326/AR/001 від 26.03.2014р. з Додатком №1 до нього;

- проформа-інвойс №WT2014SY042 від 23.05.2014p.;

- CMR № 4178 від 01.09.2014p.;

- коносамент № SUNE1407324 від 29.07.2014p.;

- пакувальний лист б/н від 23.05.2014p.;

- платіжне доручення №25 від 06.06.2014p.;

- паспорт безпеки від 05.01.2014p.;

- лист ДСУ з контролю за наркотиками №09/02-2968 від 08.08.2014p.;

- ВМД країни відправлення №223120140812367193 від 25.07.2014p.;

- договір транспортного експедирування № 03/01-13 від 03.01.2013р.;

- довідку про транспортні витрати б/н від 01.09.2014р.

Під час проведення консультацій ДП «Артек», відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України), митним органом зобов'язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи згідно Запиту (повідомлення) митного органу від 02.09.2014 року для підтвердження заявленої митної вартості частини товару.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України вказаний товар випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій за електронною митною декларацією від 03.09.2014 р. №100270001/2014/216580.

Листом від 19.11.2014 року №139 позивач звернувся до відповідача щодо перегляду рішення про коригування митної вартості №100270001/2014/000143/2 від 03.09.2014р. на зазначений товар. Також, позивачем надані додаткові документи, що підтверджують митну вартість задекларовану ДП «Артек», а саме: прайс-лист виробника; бухгалтерські накладні ДП «Артек» № Д504 від 27.10.2014р. та № Д489 від 20.10.2014p.; податкові накладні № 142 від 13.10.2014р. та № 343 від 24.10.2014p.; договір транспортного експедирування № 180714 від 18.07.2014p.; заявка ДП «Артек» № 21/07 від 21.07.2014p.; акт надання послуг № 121 від 03.09.2014р.; податкова накладна №2 від 03.09.2014p.; експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» № 11/1262 від 21.11.2014р. та інформацію щодо цін до подібних товарів.

Київська міська митниця листом від 27.11.2014р. вих. № 13122/1/26-70-63-04 повідомила ДП «Артек» про відсутність підстав для перегляду та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2014/000143/2 від 03.09.2014 року.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що неподання декларантом окремих додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до органу доходів і зборів для митного оформлення основними документами.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, які досліджено судом апеляційної інстанції в повному обсязі, позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару надано вищезазначені документи відповідно до положень ст. 53 МК України.

Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за електронною митною декларацією від 02.09.2014 р. №100270001/2014/216448 встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, згідно коносамента SUNE 1407324 експедитор Freeway logistics group llc., а довідку про транспортні витрати надано ПП «Івент-транс».

У встановленому законодавством порядку, митним органом була проведена консультація ДП «Артек» та зобов'язано останнього, протягом 10 календарних днів надати додаткові документи згідно запиту (повідомлення) митного органу від 02.09.2014р.

Проте, декларант - ДП «Артек», відмовився від подання додаткових документів для підтвердження митної вартості зазначеного товару. Даний факт знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Крім того, в матеріалах справи міститься електронне повідомлення від 02.09.2014 року, згідно з яким, консультація митним органом с декларантом проведена, проте декларант, в особі ОСОБА_2, відмовився від надання зазначених відповідачем додаткових документів протягом 10 днів (а.с.107).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність оскаржуваного рішення Київської міської митниці ДФС М/п «Столичний», виходячи з наступного.

З 01.06.2012 року набрав чинності новий МК України від 13.03.2012 року № 4495-VІ, який, зокрема, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування визначені.

Відповідно до ч.1 ст. 49, ч.2 ст. 51 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.2,3 ст.53 Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ст. 259 МК України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю товару, вона відповідно до вимог ст. 266 МК України зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

У випадку якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналізуючи матеріали справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що у митниці виникли обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару в зв'язку з чим і були витребувані додаткові документи, однак позивач відмовився від їх надання.

Обов'язок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності подати додаткові документи на вимогу митного органу встановлений ч.2 ст. 264 МК України, а також пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р.

Правовими положеннями ст. 267 МК України визначено, що перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними.

У зв'язку з відмовою позивача від надання додаткових документів, у відповідача не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, а тому, Київська міська митниця ДФС діяла в межах повноважень та підставі вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені правові положення чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що позивачем не надано належних доказів та обґрунтувань, які б спростовували висновки митного органу, який діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2015 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Артек» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.