Ухвала суду № 43384454, 25.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6795/14 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Центрально-Українське виробничо-комплактовочне підприємство «Атомпромкомплекс» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство «Атомпромкомплекс» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 року № 0000691740.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Центрально-Українське виробничо-комплактовочне підприємство «Атомпромкомплекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «Промі-Лайт» та ПП «Відродження - 2010» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 29.07.2014 року № 402/10-04-22-20/14308150 (далі по тексту - акт перевірки), відповідно до якого, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 44 517,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 року № 0000691740, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) на суму 55 646,00 грн., з яких: 44 517,00 грн. - за основним платежем та 11 129,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми доказами відсутності об'єктів оподаткування/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у березні 2014 року між позивачем (покупець) і ТОВ «Торгінвест - Дніпро» було укладено договір поставки від 24.03.2014 № 2403, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (будівельні матеріали).

Відповідно до п.5.3 зазначеного договору, поставка товару здійснюється на умовах попередньої оплати, відповідно, позивач у період з 03.04.2014 по 18.04.2014 перерахував на рахунок ТОВ «Торгінвест - Дніпро» в якості авансу кошти у загальній сумі 267 100,00 грн., у тому числі ПДВ - 44 517,00 грн., внаслідок чого, у останнього утворилася кредиторська заборгованість перед позивачем в зазначеному розмірі.

Листом від 24.04.2014 № 24/04 ТОВ «Торгінвест - Дніпро» повідомило ПАТ «Центрально-Українське виробничо-комплактовочне підприємство «Атомпромкомплекс» про те, що неспроможне виконати зобов'язання за договором поставки згідно із замовленою позивачем номенклатурою товарів і запропонувало перевести наявний борг у сумі 267 100,00 грн. на ТОВ «Промі-Лайт».

У квітні 2014 року між ТОВ «Торгінвест - Дніпро (первісний боржник), ТОВ «Промі-Лайт» (новий боржник) та ПАТ «Центрально-Українське виробничо-комплактовочне підприємство «Атомпромкомплекс» (кредитор) укладено договір від 28.04.2014 № 1 про переведення боргу (а.с.71-72).

Відповідно до умов вищезазначеного договору, між сторонами здійснено заміну боржника у зобов'язанні за договором поставки від 24.03.2014 № 2403, сума заборгованості ТОВ «Промі-Лайт» перед позивачем визначена у сумі 267 100,00 грн.

У квітні 2014 року між позивачем (покупець) і ТОВ «Промі-Лайт» укладено договір поставки від 01.04.2014 № 0104, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (труби ПЕ 100 SDR 17 (200х11,9х1000) на загальну суму 267 100,00 грн., у тому числі ПДВ - 44 517,00 грн.

На виконання умов вказаного договору впродовж квітня 2014 року ТОВ «Промі-Лайт» здійснило поставку шести партій труб на загальну суму 267 100,00 грн., у тому числі ПДВ - 44 517,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів, а саме: копіями видаткових накладних, копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які були надані контрагентом водію позивача.

Між тим, транспортування товару здійснювалось транспортом позивача, на підтвердження чого останнім надано копії товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи і досліджені судами першої та апеляційної інстанції в повному обсязі.

На підтвердження факту реальності господарських операцій позивачем надано докази подальшого використання придбаного у контрагента товару. Зокрема, труби (ПЕ 100 SDR SDR 17) були придбані у ТОВ «Промі-Лайт» для внутрішнього використання з метою ремонту побутової та виробничої каналізаційної мережі у складських приміщеннях, що належать позивачу.

Вищезазначене підтверджується наступними доказами, а саме: копіями складського акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів - труб (ПЕ 100 SDR SDR 17), акта про списання матеріалів, запчастин від 30.04.2014 (у зв'язку з витрачанням на поточний ремонт) та копією наказу по підприємству від 30.04.2014 № 4-ОЗ «Про введення в експлуатацію основних засобів».

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи містяться Акт звірки розрахунків та заліку зустрічних однорідних вимог від 30.04.2014, складений між позивачем і ТОВ «Промі-Лайт» (а.с.73) та податкові накладні на загальну суму 267 100,00 грн., в тому числі ПДВ - 44 517,00 грн., які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах відсутності об'єктів оподаткування та недійсності правочинів між позивачем та його контрагентами. Зазначені обставини встановлені відповідачем на підставі актів перевірок та актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 по справі № 904/9382/14 ТОВ «Промі-Лайт» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Промі-лайт», за результатами якої складено акт від 10.06.2014 № 1601/26-55-22-07/38920669 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промі-лайт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 по 30.04.2014».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про невідповідність первинних бухгалтерських документів позивача вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори укладені між останнім та його контрагентами, мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем та містяться в матеріалах справи, оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України проходить до висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що в даному випадку наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Крім того, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

В силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 13.08.2014 року № 0000691740, а тому воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.