Ухвала суду № 43382446, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 року м. Київ К/800/18930/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 р.

у справі № 2а-11372/09/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Прилуктваринмаш-Холдінг»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року Приватне акціонерне товариство «Прилуктваринмаш-Холдінг» (далі - позивач, ПАТ «Прилуктваринмаш-Холдінг») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі-відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 26.08.2009 р. № 0011311530/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: плата за землю несільськогосподарського призначення, що вноситься юридичними особами в сумі 80 056,11 грн., в тому числі 76 243,92 грн. - за основним платежем та 3 812,19 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 р., позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 26.08.2009 р. № 0011311530/0.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач своїм процесуальним правом подати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) щодо земельного податку, поданої за квітень-червень 2009 року ЗАТ «Прилуктваринмаш-Холдінг», за результатами якої складено акт від 25.08.2009 р. № 1021/1930/25406453 та встановлено заниження позивачем земельного податку за квітень-червень 2009 року на суму 76 243,92 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2009 р. № 0011311530/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: плата за землю несільськогосподарського призначення, що вноситься юридичними особами в сумі 80 056,11 грн., в тому числі 76 243,92 грн. - за основним платежем та 3 812,19 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем не враховано вимоги п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про плату за землю».

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів.

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

З вищезазначених правових норм вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, при винесенні рішення щодо заниження позивачем податкового зобов'язання по земельному податку, відповідач керувався рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлено, що 01.04.2009 р. плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі» (3%).

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. у справі № 2а-332/10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 р. у справі №К/9991/23210/11, визнано незаконним і нечинним вказане рішення органу місцевого самоврядування з моменту прийняття п. 2 Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 р. «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правомірно визнали безпідставними висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з земельного податку та скасували податкове повідомлення-рішення 26.08.2009 р. № 0011311530/0.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судом першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 р. у справі № 2а-11372/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді: підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко