Ухвала суду № 43382444, 04.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2015 р. м. Київ К/800/9270/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анатолійське»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.08.2010

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012

у справі № 2-а-12783/09/2170

за позовом Нижньосірогозької міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анатолійське»

про стягнення до місцевого бюджету заборгованості по податку з доходів фізичних осіб,

В С Т А Н О В И Л А:

Нижньосірогозька міжрайонна Державна податкова інспекція Херсонської області звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Анатолівське», в якому просила суд стягнути з відповідача до місцевого бюджету Анатолівської сільської ради заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 230 774,51 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.08.2010 адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з відповідача заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в сумі 12 839,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Анатолівське» заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в сумі 230 774,51 грн. до місцевого бюджету Анатоліївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати дані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Анатолівське» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2007 по 30.06.2008, за результатами якої 27.08.2008 складено акт № 9/23/30874977 (надалі - акт).

Перевіркою встановлено порушення відповідачем:

- підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі - Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, а саме в частині не утримання та не перерахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб виплачених за оренду земельної частки (паї) в січні 2008 року в 258 випадках;

- підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме в частині несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим, нарахована пеня у розмірі 1 344,08 грн.

Також в акті перевірки зафіксований залишок не сплаченого податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб станом на 30.06.2008 в розмірі 284 892,96 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом та матеріалами справи доведено лише суму боргу з податку з доходів фізичних осіб за ІІ квартал 2009 року в сумі 12 839,19 грн. Що стосується вимоги про стягнення заборгованості з товариства в сумі 284 892,96 грн., яка виникла до 01.07.2008, то суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки відсутні докази, які б підтверджували факт існування цієї заборгованості.

Крім того, суд першої інстанції встановив порушення позивачем річного строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 01.07.2007 по 30.06.2008, оскільки про наявність боргу податкова інспекція дізналась під час проведення перевірки податковим органом, результати якої зазначені в акті перевірки від 27.08.2008 № 9/23/30874977.

Частково погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд додав, що заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не надав доказів сплати податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 284 892,96 грн., а лише послався на недотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

На думку апеляційного суду, застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин річного строку звернення до адміністративного суду є помилковим, оскільки враховуючи приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 днів, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Враховуючи викладене та те, що відповідач по суті не оспорює наявність боргу саме в розмірі 284 892,96 грн., апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині також.

Проаналізувавши висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, перевіркою виявлено залишок не перерахованого відповідачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб станом на 01.07.2007 у розмірі 225 787,56 грн. До бюджету перераховано 34 089,00 грн., залишок боргу станом на 30.06.2008 склав 284 892,96 грн.

Згідно наданих судам платіжних документів товариство:

за ІІІ квартал 2008 року нарахувало та утримало 14 579,44 грн. податку з доходів фізичних осіб (платіжне доручення № 20 від 26.08.2008 на суму 11 000,00 грн.);

за IV квартал 2008 року нарахувало та утримало 47 764,51 грн., сплачено 58 500,00 грн. (пл. доручення № 110 від 24.12.08 суму 50 000,00 грн., № 111 від 25.12.08 на суму 5 000,00 грн., № 190 від 29.12.08 на суму 3 500,00 грн.).

З огляду на вказані фактичні обставини справи, у відповідача за ІІІ та IV квартали 2008 року заборгованість була відсутня.

За І квартал 2009 року товариством також сплачено нараховані податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4 872,86 грн. (платіжне доручення № 58 від 14.04.2009).

Разом з тим, за ІІ квартал 2009 року відповідач нарахував податок з доходів фізичних осіб на суму 12 839,19 грн. проте до бюджету дане податкове зобов'язання не перерахував.

Крім того, податковий орган зазначив в акті перевірки про наявність у відповідача податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб станом на 30.06.2008 у розмірі 284 892,96 грн.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 цього ж Закону сумою податкового боргу визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Абзацом першим підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до абзацу третього підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 цього ж Закону податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи та вище вказані норми Закону, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи було залишено поза увагою наявність доказів надсилання відповідачу податкових вимог на узгоджену суму податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб лише у розмірі 12 839,19 грн.

Крім того, судами не надано належної правової оцінки, а позивачем не подано належних доказів того, за який період виник податковий борг з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 284 892,96 грн., дати та підстави виникнення такої заборгованості.

З урахуванням того, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анатолійське» задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.08.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 у справі № 2-а-12783/09/2170 скасувати.

Справу № 2-а-12783/09/2170 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна