Ухвала суду № 43382271, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2015р. м. Київ К/800/40184/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання : Слободян О.М.

з участю представника позивача - Поврозника А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту містобудування Львівської міської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5.05.2014р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Всесвіт»

до відповідача-1 Львівської обласної державної адміністрації

відповідача-2 Департаменту містобудування Львівської міської ради

про визнання протиправними дій та бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В :

18.02.2014р. до суду з позовом про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідачів звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Всесвіт» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що Товариство є власником будівлі автостанції, яка розташована за адресою : м. Львів, пл. Двірцева,1 та земельної ділянки, на якій розташовано будівлю. У травні 2013р. Товариство звернулось до Департаменту містобудування Львівської міської ради (далі Департамент) із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень на реконструкцію автобусної станції, проте Департамент відмовив у їх наданні, пославшись на рішення виконкому Львівської міської ради, яка в свою чергу врахувала рішення Львівської обласної державної адміністрації щодо реконструкції привокзальної площі. Вважаючи дії відповідачів протиправними, Товариство просило задовольнити адміністративний позов.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 5.05.2014р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014р., позов задоволено частково : визнано протиправними дії та бездіяльність Департаменту та зобов'язано відповідача-2 видати містобудівні умови та обмеження. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Департамент звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності дій Департаменту.

У своїх запереченнях позивач вважає, що судові рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Матеріалами справи встановлено, що Товариство є власником павільйону автобусної станції №8 та земельній ділянці, наданій для його обслуговування.

29.05.2013р. позивач звернувся до Департаменту із заявою про надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію автобусної станції з розширенням за рахунок прибудови та надбудови.

Листом від 23.08.2013р. Департамент роз'яснив Товариству, що рішенням органу місцевого самоврядування передбачено перенесення всіх існуючих будівель з пл. Двірцевої.

Питання отримання вихідних даних для проектування об'єкта будівництва внормовано положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон №3038-VI) та Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109 від 7.07.2011р.)

Відповідно до статті 29 Закону N3038-VI розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Порядком №109 визначено перелік документів, що додаються замовником до заяви про отримання містобудівних умов та обмежень.

При цьому, Законом N3038-VI та Порядком №109 обумовлено, що підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмовивши в наданні містобудівних умов та обмежень, Департамент послався на рішення виконкому міської ради від 11.02.2011р. в якому передбачено перенос всіх існуючих малих архітектурних форм і стаціонарних об'єктів з пл. Двірцевої.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Здійснивши аналіз залучених до справи доказів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що відповідач - Департамент не довів належними та допустимими доказами свого твердження, що наміри Товариства з реконструкції належного йому об'єкту нерухомості, розташованого на земельній ділянці, яка також находиться у власності Товариства, не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні.

При цьому, судом обґрунтовано прийнято до уваги, що рішення виконкому Львівської міської ради від 11.02.2011р. не є містобудівною документацією на місцевому рівні в розумінні статті 16 Закону N3038-VI.

Доводи касаційної скарги правильність вказаних висновків не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни судових рішень.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 221,223,224,230,231,254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Департаменту містобудування Львівської міської ради залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5.05.2014р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз