Постанова № 4338156, 31.07.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-2298/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2009 р.   м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Кухар Н.А.,

при секретарі - Кунинець А.С.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідача- ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 822,62 грн. , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 коштів в сумі 822,62  грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач 30.01.2007 р. звернувся до центру зайнятості про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. В заяві відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує. На підставі даної власноручно підписаної заяви     ОСОБА_230.01.2007 року надано статус безробітного та призначено допомогу з безробіття. Під час звірки баз даних ДПА та даних наданих ВАТ ЛФ АБ «Банк регіонального розвитку» від 20.01.20009 року з'ясовано, що відповідач в період перебування на обліку працював з 16.10.2007 року у ВАТ ЛФ АБ «Банк регіонального розвитку» . Таким чином відповідачем незаконно отримано допомогу з безробіття за період з 16.10.2007 р. по 24.01.2008 р., що складає - 822,62 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позові, просить його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що працював по договору, не знав, що необхідно повідомити про це позивача, в його сім”ї склалось тяжке матеріальне становище через пожежу.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі заяви відповідача та поданих документів до центру зайнятості, наказом Львівського  міського центру зайнятості від 30.01.2007 року ОСОБА_2   визнано безробітним та призначено допомогу з безробіття. При поданні заяви від 30.01.07 року про надання статусу безробітного відповідач визнав, що в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 р. N 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.  

Відповідно до п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. за № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не є найманим працівником, не уклав договір цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Як вбачається з матеріалів справи, за період перебування на обліку у центрі зайнятості з 16.10.2007 р. по 24.01.2008 р. відповідачем одержано допомогу з безробіття у сумі 822 грн. 62 коп..  

Згідно п.5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року №1533-III, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом за погодженням з правлінням фонду.

На виконання своїх повноважень, позивачем було проведено перевірку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року №1533-III.

Під час звірки баз даних ДПА та наданих ВАТ ЛФ АБ «Банк регіонального розвитку» від 20.01.20009 року з'ясовано, що відповідач в період перебування на обліку працював з 16.10.2007 року у ВАТ ЛФ АБ «Банк регіонального розвитку» .

Позивачем надано копію Договору № 16/10 про виконання робіт між ВАТ ЛФ АБ «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_2 від 16.10.2007 року, відповідно до якого відповідачем отримано матеріальне забезпечення.

Таким чином відповідачем незаконно отримано допомогу з безробіття за період з 16.10.2007 р. по 24.01.2008 р., що складає - 822,62 грн.

Судом встановлено, що позивач на адресу відповідача надіслав претензію № 1888/14 від 09.02.09р. про відшкодування коштів у добровільному порядку в сумі 822,62 грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відповідачем спірної допомоги позивачу не відшкодовано.

Згідно частини 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2.03. 2000 року N 1533-III, передбачає, що сума виплаченого забезпечення застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд приходить до висновку, що відповідач допустив зловжиння не повідомивши центр зайнятості, що ним укладено Договір по виконанню робіт.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03. 1991 року N 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані матеріалами справи і підлягають до задоволення в повному обсязі, а тому слід стягнути з ОСОБА_2   на користь Львівського  міського центру зайнятості 822,62  грн. заборгованості.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського  міського центру зайнятості, р\р 37170001000584, банк - ГУДК у Львівській області, ЗКПО 25555035, МФО 825014), - 822 грн. 62 коп.  

 Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАСУ, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н.А.Кухар