Постанова № 43381346, 18.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015 року Справа № 904/8667/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Широбокова Л.П. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Пруднікова В.В.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

представники сторін та третя особа не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОТО-ПЛАСТ", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015р. у справі №904/8667/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК",

м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОТО-ПЛАСТ",

м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю промислова компанія

"Лідер", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015р. у справі №904/8667/14 (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рото-Пласт" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" 150000 доларів США (еквівалент – 1 942 500,90 грн) – заборгованості по кредиту, 14 374,98 доларів США (еквівалент – 186 156,07 грн) – заборгованості по відсоткам, 75865,11 грн – пені за несвоєчасне повернення кредиту, 11 320,00 грн – пені за несвоєчасну сплату відсотків та 44 316,84 грн – витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору про відкриття валютної кредитної лінії №06.33-17-1/07-КЛ, укладеного в рамках Генеральної угоди від 21.09.2007 р., в частині повного та своєчасного повернення кредиту.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "РОТО-ПЛАСТ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату відсотків. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Окрім того, апелянт звернув увагу на положення ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до яких суд має право зменшити розмір санкцій у разі, якщо вони надмірно великі порівняно зі збитками кредитора

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, надсилав до суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору у зв`язку з участю представника в іншому судовому процесі та неотриманням відзиву Позивача на апеляційну скаргу, яке було судом задоволено. У клопотанні також зазначив, що 14.01.2015р. Позивачем з рахунків Третьої особи були списані кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором – 40 986,32 грн, що зменшує обсяг відповідальності Відповідача.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що судом був вірно застосований шестимісячний строк, протягом якого нараховується пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним.

18.03.2015р. представники сторін та третя особа не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с. 157 ).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

21.09.2007р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія „Лідер” (клієнтом) було укладено Генеральну угоду №06.17-1/07СК (надалі – Генеральна угода), яка відповідно до договору від 30.06.2011р. викладена в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1 з урахуванням договору про внесення змін №1 банк на умовах цього договору надає клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених кредитними договорами, договорами про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорами про відкриття кредитної лінії, договорами про відкриття валютної кредитної лінії, договорами про надання гарантії, овердрафту та договорами про відкриття акредитиву (далі - кредитні договори), укладених у рамках цієї угоди і які є її невід’ємними частинами.

В межах цього договору встановлюється ліміт надання банком кредитних коштів, який в будь-який момент під час дії цього договору не повинен перевищувати суми еквівалентної 2 500 000 доларів США 00 центів за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту; термін дії угоди - по 21 вересня 2017 року включно (пункти 1.2, 1.3 Генеральної угоди).

Відповідно до пункту 2.1 Генеральної угоди банк надає клієнту кредитні кошти на умовах його забезпеченості, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання.

29.11.2007р. між Відритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія „Лідер” (позичальником) було укладено договір про відкриття валютної кредитної лінії №06.33-17-1/07-КЛ (далі – кредитний договір), який договором про внесення змін №3 від 30.06.2011р. викладено в новій редакції. Також до цього договору були внесені зміни договором про внесення змін та доповнень №4 від 12.12.2012р.

Умовами цих договорів було передбачено порядок кредитування у розмірі 150000,00 доларів США; строки зменшення ліміту кредитної лінії, починаючи з 29.11.2007р. по 29.04.2015р.; розмір процентів за користування кредитом – 14% річних та порядок їх збільшення; розмір комісійної винагороди – 1% від суми встановленого ліміту кредитної лінії, тощо.

Позивач належним чином виконав свій обов'язок по Кредитному договору щодо надання Позичальнику грошових коштів (кредиту) - в сумі 150 000,00 доларів США, що підтверджує меморіальний валютний ордер №ТR.65849.1.16 від 05.12.2007р.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник свої обов'язки по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування Кредитом належним чином не виконав. Оскільки, позичальником порушені зобов’язання щодо повернення кредиту в обумовлені строки та строки сплати відсотків, в силу ч. 2 ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Станом на 02.10.2014р. заборгованість Позичальника по кредиту складає 150000,00 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014р. 1 долар США = 12,950006 грн становить 1 942 500,90 грн, заборгованість по відсоткам за користування Кредитом складає 14 374,98 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014р. 1 долар США = 12,95006 грн становить 186 156,07 грн.

В силу ст.ст. 610, 549 Цивільного кодексу України та умов п.7.1. кредитного договору Позичальник повинен сплатити на користь Банку пеню за кожен день прострочення сплати кредиту чи відсотків у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань.

За уточненим розрахунком позивача (а.с. 117-118), з яким погодився господарський суд, пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів складає 75 865,11 грн за період прострочення з 03.10.2013р. по 02.10.2014р., а пеня за несвоєчасну сплату процентів -11 320,00 грн. Розрахунок здійснений з врахуванням встановлених строків повернення кожної частини кредиту та вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Апеляційний суд, перевіривши цей розрахунок, також вважає його вірним.

В решті вимоги про стягнення пені за користування кредитом задоволенню не підлягають в зв’язку з невірним розрахунком та не врахуванням позивачем при первісному розрахунку положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відтак, заборгованість позичальника складає: по кредиту - 150000,00 доларів США (еквівалентно - 1 942 500,90 грн), заборгованість по відсоткам - 14374,98 доларів США (еквівалентно - 186 156,07 грн), пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів - 75 865,11 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів - 11 320,00 грн.

Вказане підтверджується належним розрахунком позивача та не оспорюється відповідачем і третьою особою. На час розгляду справи у суді першої інстанції доказів сплати цього боргу суду не було надано.

В силу ст.ст. 546, 553 Цивільного кодексу України вказане зобов’язання позичальника було забезпечено порукою з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Рото-Пласт” (далі - Відповідач, Поручитель) та 05.11.2009р. року між Банком, позичальником та поручителем було укладено Договір поруки №06.61/09-ДП4, який викладено в новій редакції відповідно до договору про внесення змін та доповнень №1 від 30.06.2011р., до якого було внесено зміни договором №2 від 12.12.2012р. (далі - Договір поруки), які підписані представниками сторін.

Умовами Договору поруки, а саме, п. 1. передбачено, що Поручитель поручається перед Позивачем за виконання Позичальником зобов'язань, що виникли на підставі Кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки в редакції Договору про внесення змін та доповнень №1 від 30.06.2011р. Сторони Договору визначили, що у випадку порушення Позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком у повному обсязі зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань Позичальником.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за Кредитним договором, та на виконання п. 2.6. Договору поруки, позивачем 13.03.2014р. на адресу Відповідача було направлено лист з вимогою повністю погасити заборгованість Позичальника за Кредитним договором.

Поручитель свої зобов’язання перед Банком не виконав, тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача про припинення договору поруки апеляційний суд вважає їх безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджено, що поручитель взяв на себе зобов’язання по кредитному договору в повному обсязі, Пунктом 3.3. договору, в редакції від 30.06.2011 р. передбачено, що позичальник повинен повернути кредит в повному обсязі 27.05.2015 р.

Зміни щодо дії поруки також були внесені і в договір поруки, а саме Договором поруки від 05.11.2009 р., в редакції від 30.06.2011 р., встановлено, що поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, тощо зі строком повернення до 27.05.2015 р.

12.12.2012 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін та доповнень №2, відповідно до якого встановлено строк дії Договору поруки до 27.05.2018 р.

Отже, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами в кредитний договір, було змінено строки виконання основного зобов'язання, а саме: до 27.11.2009 р., до 27.11.2010 р., до 27.06.2011 р., до 27.05.2015 р. В свою чергу договір поруки укладено 05.11.2009 р., з подальшими змінами та доповненнями від 30.06.2011 р. та 12.12.2012 р.

Відтак, строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі, та вказаний строк на час пред’явлення вимоги до поручителя не скінчився і договір поруки не може вважатися припиненим.

Також відсутні підстави для зменшення пені, оскільки її розмір порівняно із заборгованістю та часом порушення зобов’язань є співрозмірним, відповідачем не надано жодних доказів щодо винятковості обставин чи інших підстав для зменшення розміру пені.

Сплата заборгованості після винесення рішення у справі не є підставою для зміни такого рішення, докази щодо зменшення заборгованості боржник має право пред’явити при примусовому виконанні рішення суду.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові вирати у справі покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОТО-ПЛАСТ", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015р. у справі № 904/8667/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 01.04.2015р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя В.В. Прудніков