Постанова № 43381226, 26.03.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 березня 2015 р. Справа № 802/537/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.

позивача: ОСОБА_1, який діє від свого імені та від імені інших позивачів як представник (згідно договору від 27.02.15 про надання правової допомоги)

представника відповідача: Кубика М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

до: Немирівської об'єднанної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з адміністративним позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що володіли на праві спільної часткової власності квартирою АДРЕСА_1 загальною площею 197,5 кв. м. відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 01.02.2002 року. На підставі рішення виконкому Тульчинської міськради №72 від 21.03.2012 року зазначену квартиру було розділено на дві: квартиру 1 загальною площею 98,7 кв. м. та квартиру 1а загальною площею 98,2 кв.м., на які 02.07.2012 року видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно. В подальшому, 16.08.2013 та 02.04.2014 року зазначені квартирі були продані відповідно до договорів купівлі-продажу, при оформлені яких ними було сплачено 5% податку від доходів отриманих з продажу нерухомості в загальній сумі 24262,46 грн.

Позивачі вважають, що помилково сплатили вказану суму, оскільки квартира перебувала у власності більше трьох років, а тому згідно п.172.1 ст.172 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не повинні були сплачувати податок з доходів отриманих з продажу нерухомості. З приводу повернення помилково сплачених коштів вони неодноразово зверталися до Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, на Урядову гарячу лінію, однак податковий орган відмовляв їм у поверненні зайво сплаченого податку. За таких обставин з метою захисту своїх порушених прав позивачі звернулись до суду з даним позовом, у якому з урахуванням відповідних уточнень просять суд:

- визнати протиправними дії Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області щодо відмови у поверненні безпідставно сплаченого податку на доходи з продажу нерухомості та зобов'язати Немирівську ОДПІ повернути кошти в сумі 24262,46 грн. в т.ч. ОСОБА_1 - 6349,90 грн. та 8956,28 грн., ОСОБА_5 - 2985,43 грн., ОСОБА_3 - 2985,43 грн., ОСОБА_4 - 2985,43 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, який діє від свого імені та від імені інших позивачів як представник (згідно договору від 27.02.2015 року про надання правової допомоги) підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. Інші позивачі - ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно поданих письмових заяв від 25.03.2015р. просили здійснювати розгляд справи у їх відсутність за участі представника - ОСОБА_1

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 01.02.2002 року у позивачів виникло право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1, про що свідчить запис Тульчинського МБТІ за №3305-1 у реєстровій книзі .

24.07.2008 року Тульчинська державна нотаріальна контора видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину належної його батькам частки зазначеної квартири, яке 29.07.2008 року зареєстровано у Тульчинському МБТІ за №23985368.

На підставі рішення виконкому Тульчинської міськради від 21.03.2012 року № 72, вказану квартиру було розділено на дві: квартиру 1 загальною площею 98,7 кв. м. та квартиру 1а загальною площею 98,2 кв. м., на які 02.07.2012 року виконкомом Тульчинської міськради видано два свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зареєстровано у Тульчинському МБТІ.

16.08.2013 року та 02.04.2014 року зазначені квартири були продані. При оформлені договорів купівлі-продажу квартир позивачі сплатили 24262,46 грн., тобто 5% податку від доходів отриманих з продажу нерухомості, оскільки нотаріуси, керуючись ст. 172.4 ПК України відмовляли у посвідченні таких договорів без документів про сплату податку до бюджету, виносячи при цьому постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій (від 15.04.2014р. № 31/02-31 та № 32/02-31) які позивачами оскаржені у встановленому законом порядку не були.

В подальшому, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області із заявами щодо повернення сплаченого податку на доходи з продажу нерухомості у сумі 24262,46 грн., а також на Урядову гарячу лінії з аналогічними зверненнями. Однак, за результатами розгляду відповідних звернень Немирівська ОДПІ та ГУ ДФС у Вінницькій області повідомляли позивача про правомірність сплати ним сплати податку від продажу нерухомого майна.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив за наступного.

Позивачі в обґрунтування своїх вимог зазначають, що при виділенні квартир не відбувся перехід права власності на зазначене житло, а реєстрація права двох виділених квартир не свідчить про те, що вони не були співвласниками зазначеного житла з 2002 та 2008 років до 02.07.2012 року. Тобто, наголошують на тому, що зазначене житло перебувало у їх власності більше ніж три роки.

Однак, на переконання суду, такі висновки позивачів не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Згідно із правових приписів, що містяться у статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. Водночас для кожного з новостворених об'єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об'єктів присвоюється новий реєстраційний номер.

Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єкта який поділяється, або при виділі частки з цього об'єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, що відкриті на кожний новостворений об'єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об'єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об'єктів, яких вони стосуються.

Відповідно до п. 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, проводиться державним реєстратором органу державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на кожний новостворений об'єкт нерухомого майна.

На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав щодо об'єкта нерухомого майна, який поділяється, частка з якого виділяється, або щодо об'єктів нерухомого майна, які об'єднуються, державний реєстратор на кожний новостворений об'єкт відкриває відповідний розділ у Державному реєстрі прав, присвоює реєстраційний номер такому об'єкту та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі рішення виконкому Тульчинської міськради №72 від 21.03.2012 року квартиру № 1 за адресою АДРЕСА_1 було розділено на квартиру 1 загальною площею 98,7 кв. м. та квартиру 1а площею 98,2 кв. м., на які 02.07.2012 року виконкомом Тульчинської міськради видано два свідоцтва про право власності на нерухоме майно у спільну часткову власність та зареєстровано таке право КП Тульчинске МБТІ, тобто створено два нових об'єкта нерухомості.

Крім того, як слідує із роз'яснення Державної реєстраційної служби України від 27.05.2014 року №С-1980-5, наданого на звернення ОСОБА_1, саме з моменту реєстрації закон пов'язує виникнення права власності на зазначені об'єкти.

Таким чином, у спільній частковій власності позивачів з 02.07.2012 року перебувало два новостворені об'єкти нерухомого майна, а саме: квартира 1 та 1а за адресою АДРЕСА_1, оскільки державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, проведена державним реєстратором органу державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на кожний новостворений об'єкт.

Відповідно до п.172.1 ст.172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Згідно п.172.2 ст.172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Положеннями п.167.2 ст.167 ПК України передбачено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу.

Відтак, враховуючи те, що на момент продажу новоутворених об'єктів нерухомого майна (квартир) зазначені об'єкти перебували у власності позивачів менше трьох років, ними правомірно було сплачено податок на доходи отримані з продажу нерухомості за ставкою 5 відсотків від бази оподаткування (24262,46 грн.).

Крім того, вирішуючи даний спір суд звертає увагу на те, що позивачі отримавши відмови нотаріусів у вчинені нотаріальних дій, пов'язаних із реєстрацією договорів купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна без сплати податків з доходів фізичних осіб, не оскаржували такі дії нотаріуса та прийняте ним рішення у судовому порядку та добровільно сплатили відповідну суму грошових коштів.

Що ж до суті самих вимог позивачів про визнання протиправними дій Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області у частині відмови у поверненні безпідставно сплаченого податку на доходи з продажу нерухомості та зобов'язання відповідача повернути кошти в сумі 24262,46 грн., суд зважає на таке.

Дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач у справі, за своїм змістом є юридичним фактом, який повинен обумовлювати виникнення певних правовідносин матеріального або процесуального характеру.

Як дії так і бездіяльність органів державної податкової служби регламентується Податковим кодексом України, нормами якого зазначеним суб'єктам надане право вчиняти певні дії та визначені обов'язки, які передбачають неодмінне здійснення тих чи інших дій, утримуватися від здійснення яких неприпустимо. Із цього слідує, що протиправність дій суб'єкта владних повноважень полягає у його активній поведінці всупереч передбачених законом вимог, натомість бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це невиконання ним покладених на нього законом обов'язків, тобто пасивна поведінка.

Умови повернення помилково (надміру) сплачених податків і зборів визначені статтею 43 ПК України, частиною 1 якої визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 статті 43 ПК України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Процедура повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб визначена Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим спільним наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013р. № 882/1188, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.01.2014р. за № 146/24923 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 12 даного Порядку повернення надміру утриманої (сплаченої) суми податку на доходи фізичних осіб на поточний рахунок платника податку здійснюється органом Казначейства на підставі висновку, поданого органом Міндоходів до відповідного органу Казначейства, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку від дня отримання органами Міндоходів податкової декларації.

Орган Казначейства перевіряє правильність оформлення всіх документів, готує платіжне доручення на повернення коштів фізичним особам готівкою та здійснює повернення надміру утриманої (сплаченої) суми податку на доходи фізичних осіб у визначеному законодавством порядку. У платіжному дорученні зазначаються реквізити банку, який здійснюватиме виплату коштів готівкою, або реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунку якого будуть сплачуватися перекази одержувачам.

Тобто, повноваження щодо повернення помилково та/або надміру сплачених сум податку з доходів фізичних осіб є компетенцією органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, який після надходження висновку від податкового органу про повернення відповідних сум коштів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач - Немирівська ОДПІ жодних дій пов'язаних із підготовкою висновку про повернення сплаченого позивачами податку на доходи фізичних осіб не вчиняв за відсутності для цього відповідних підстав. А обов'язок щодо повернення коштів в сумі 24262,46 грн. не відноситься до компетенції відповідача, так як останній може здійснювати лише дії щодо подання висновку до органу казначейства, а не повертати кошти.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлені по справі позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного податкового законодавства, у зв'язку з чим підстав для їх задоволення не має.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з приписів ст.ст. 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, оскільки викладені в позовній заяві доводи не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, відтак у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Згідно ст. 94 КАС України, у випадку відмови у задоволенні позову, підстави для повернення позивачу сплаченого при зверненні до суду судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович