Постанова № 43381123, 24.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 910/13442/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Волковинська В.В. (довіреність б/н від 31.12.2014р.);

від відповідача: Сажієнко І.О. ( довіреність №303/25-706 від 25.02.15р.) ;

від третьої особи 1: не з'явився ;

від третьої особи 2: Скора Ю.В. ( за довіреністю №91/2014/10/29-6 від 29.10.2014р.);

розглянувши апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014р.

у справі № 910/13442/14 (Головуючий суддя: Сівакова В.В., судді: Домнічева І.О., Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Лотос"

до Київського квартирно-експлуатаційного управління

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс"

2.Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про стягнення 151 447,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення з Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс" 151 447,22 грн. шкоди, завданої внаслідок залиття орендованого нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 10-А.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2014р. у справі № 910/13442/14 позов задоволено частково: стягнуто з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Лотос" 141 447 грн. 22 коп. шкоди, завданої залиттям орендованого приміщення. В іншій частині позову відмовлено. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведена вина відповідача, а тому позовні вимоги в частині стягнення майнових вимог є цілком обґрунтовані та доведені. В частині стягнення моральної шкоди зазначив, що позивачем не надано доказів заподіяння (наявності) моральної шкоди та в чому вона полягає, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014р. по справі № 910/13442/14 та прийняти нове рішення, яким у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Лотос" відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції безпідставно, всупереч вимогам ст. 24 ГПК України було незаконно замінено відповідача КП «Липкижитлосервіс» на Київське КЕУ без достатніх підстав. Позивачем не подано належних документів, які б підтверджували відношення Київського КЕУ МОУ до теплової мережі, на якій трапилася аварія.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та призначено справу № 910/13442/14 до розгляду.

08.12.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи декілька разів відкладався.

24.03.2015 року, у судове засідання представник третьої особи 1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 24.03.2015 року представник відповідача, підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи 2 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.07.2013 між фізичною особою - підприємцем Луценко Олександром Юрійовичем (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Лотос" (орендар) було укладено договір оренди приміщення № 060213 (т.1 а.с.21).

За умовами пунктів 1.1.-1.3. та 10.1 зазначеного договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права викупу приміщення загальною площею 316,80 кв. м. Приміщення знаходиться на цокольному поверсі, бул. Лесі Українки, буд 10А в м. Києві і передається в стані, зазначеному в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору. Вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами акту приймання-передачі, в якому визначено межі та стан майна, яке передається в оренду та повинен бути підписаний не пізніше 10.07.2013. Договір набуває чинності з 10.07.2013 та діє до 10.06.2016.

На підставі акту приймання-передачі від 10.07.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення площею 316,80 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, бул. Л.України, 10А.(т.1 а.с.27).

Пунктом 3 зазначеного акту, сторони підтвердили, що приміщення на момент передачі перебуває в належному стані для його використання орендарем.

В ніч з 23.12.2013 на 24.12.2013 (приблизно з 24 год. 00 хв. до 02 год. 00 хв.) за адресою: бул. Л. Українки, буд. 10-а, м. Київ, відбулося залиття гарячою водою нежитлового приміщення, зі сторони бойлерної (теплопункту). 24.12.2013 позивач подав директору «Липкижитлосервіс» заяву (зареєстрована останнім за вх. № 1531/6) (т.1 а.с.28) з вимогою терміново направити уповноважених осіб для складання акту про залиття нежитлового приміщення, за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 10-а та опису нанесених збитків.

24.12.3013 та 25.12.2013 було проведено обстеження нежитлового приміщення загальною площею 316,8 кв.м. за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 10-а та встановлено, що в результаті залиття гарячою водою зі сторони теплопункту пошкоджено стелю по всьому периметру приміщення з підвісної конструкції; підлога встелена лінолеумом та ламінатом по всьому периметру здулась та відшарувалась; стіни обшиті гіпсокартоном, пошпакльовані та пофарбовані по всьому периметру від підлоги до стелі приміщення мають тріщини, відшарування шпаклівки та фарби; плінтуса по всьому периметру приміщення відшарувались; двері та дверні полотна (у кількості 11 шт.) мають деформацію та відшарування, ремонту не підлягають. Дані акти представники КП УЖГ "Липкижитлосервіс" підписати відмовились із зазначенням відмітки "не згоден"(т.1 а.с.29-32).

09.01.2014 та 14.01.2014 позивач звертався до КП УЖГ "Липкижитлосервіс" (зареєстровано останнім за вх. № 16/6 та № 16-1/6) з вимогою надати для ознайомлення та підписання акту залиття, складений КП УЖГ "Липкижитлосервіс"(т.1 а.с.33,34).

Оскільки залиттям нежитлового приміщення, зі сторони бойлерної (теплопункту), що знаходиться на балансі відповідача, позивачу було спричинено шкоду, останній звернувся до суду з позовною заявою про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що причиною залиття був прорив зовнішнього трубопроводу централізованого опалення, що знаходиться на балансі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони та стягнув майнову шкоду в розмірі 141 447, 22 коп. При цьому в задоволені вимог про стягнення моральної шкоди відмовив, у зв'язку з не наданням доказів її заподіяння.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до частин першої, другої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, завдана майну фізичної або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може настати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна-правова відповідальність не настає.

За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоду.

Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою до висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст..1166 ЦК України покладено на відповідача.

Як видно з матеріалів справи ТОВ «Бізнес центр «Лотос» є орендарем нежитлового приміщення № 85, що розташоване на цокольному поверсі п'ятиповерхового будинку №10а по вул. Лесі Українки, у місті Києві, загальною площею 316,80 кв.м., відповідно до Договору оренди від 10.0-7.2013 року № 060213 .

Відповідно до п.5.1.5 вищевказаного договору оренди орендар самостійно і за власні кошти забезпечує підтримання об'єкту оренди в належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду за цим договором.

Згідно акту про залиття від 27 грудня 2013 року було пошкоджено нежитлове приміщення, яке розташовано на цокольному поверсі житлового будинку № 10-а на бул. Л.Українки, причиною залиття зазначено прорив зовнішнього трубопроводу централізованого опалення, що знаходиться на балансі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, внаслідок чого залито з зовнішньої сторони будинку підвальні приміщення житлового будинку та суміжні підвальні приміщення площею 316,8 кв. м.(т.1 а.с.37-38)

Матеріали справи свідчать, що 01.12.2009 між АЕК "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (абонент) було укладено договір № 520130 на постачання теплової енергії у гарячій воді.(т.1 а.с.205)

За умовами пунктів 2.3.14., 2.3.17. та 2.3.20. абонент зобов'язаний мати наказ про призначення особи, відповідальної за справний стан та безпечну експлуатацію тепловикористовуючих установок і теплових мереж "Абонента". Обслуговувати своє теплове обладнання (додаток № 5 до договору) підготовленим та атестованим персоналом, чи за договором з спеціалізованими організаціями, з відповідальністю "Абонента" за експлуатацію власного теплового обладнання; виконувати вимоги, щодо зобов'язань споживача, викладені в п. 5.5 "Правил користування тепловою енергією" та п. 1.2.7. "Правил технічної експлуатації тепловикористо вуючих установок і теплових мереж"; зберігати прилади обліку теплової енергії, ремонтувати їх, налагоджувати та отримувати акт готовності своїх приладів обліку до опалювального сезону від енергопостачальної організації.

Додаток № 5 до договору № 520130 від 01.12.2009 містить схему абонентської теплотраси, що знаходиться на балансі абонента (відповідача).(т.1 а.с.212)

Додатком № 6 до договору № 520130 (а.с. 213 том 1) від 01.12.2009 є акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, згідно якого межею розподілу балансів належності (відповідальності за технічний стан та експлуатацію) між енергопостачальною організацією та абонентом є зварювальні стики в місці приєднання до теплових мереж в т.п., житловому будинку по бул. Л.Українки,10-а, згідно додатку № 5 до договору.(т.1 а.с.213).

Таким чином, з вищезазначених актів вбачається, що теплотраса від житлового будинку по бул. Л.Українки,10-а знаходиться на балансі абонента - відповідача. При цьому зі схеми абонентської теплотраси вбачається, що теплопункт з якого відбулось затоплення знаходиться на ділянці теплотраси, що знаходиться на балансі відповідача.

Згідно з п. 14.1. Правил вуличні, квартальні, дворові, будинкові мережі, споруди і обладнання систем водопостачання та водовідведення обслуговуються та реконструюються тим підприємством, у якого ці об'єкти перебувають на балансі.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність відповідача, а саме невжиття належних і достатніх заходів для організації технічної експлуатації тепломережі, призвела до виникнення аварійної ситуації та залиття приміщень, які орендує позивач.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивачем, на якого відповідно до п. 5.1.5 договору оренди покладений обов'язок самостійно і за власні кошти забезпечувати підтримання об'єкту оренди в належному стані, було укладено договір з приватним підприємством «Юніфекс» оренди будівельного обладнання № 87 (а.с.42-47 том 1) від 24.12.2013 року, відповідно до якого позивач згідно акту приймання-передачі обладнання № 62 від 25.12.2013 отримав в оренду три електричні вентилятори. (т.1 а.с.42-48). Вартість оренди трьох вентиляторів за добу визначена в сумі 318,00 грн.

Згідно акту повернення обладнання № 63 від 27.12.2013 позивач повернув вентилятори з оренди.(т.1 а.с.49). Отже, вентилятори знаходились у користуванні позивача протягом трьох діб, вартість оренди яких склала 954,00 грн.

Сплата позивачем за оренду електричних вентиляторів в розмірі 954,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 2568 від 25.12.2013. (т.1 а.с.116)

Після проведення попередніх робіт по усуненню наслідків затоплення приміщення, 27.12.2013 позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Будсервіс" (підрядник), було укладено договір № 271213 (т.1 а.с.50), відповідно до якого позивач доручив підряднику виконати та передати роботи з оздоблення приміщень офісів за адресою: м. Київ, бул. Л.Українки, 10-а. Пунктом 2.5. договору № 271213 від 27.12.2013 замовник приймає виконані підрядником роботи за актом приймання виконаних робіт не типової форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Додатком № 1 до договору визначена загальна вартість робіт за договором №271213 від 27.12.2013 року в розмірі 140 493,22 грн.(т.1 а.с.54-56).

В підтвердження виконання на суму 140 493,22 грн., позивачем надано договір № 271213 від 27.12.2013, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2014 року (форма № КБ-3) та акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року (форма № КБ-2в) підписані та скріплені печатками обох сторін.(т.1 а.с. 50-62)

Сплата позивачем за проведені будівельні роботи в загальному розмірі 140 493,22 грн. підтверджується платіжними дорученнями: № 2578 від 30.12.2013 на суму 48 000,00 грн., № 2605 від 13.01.2014 на суму 30 000,00 грн., № 2608 від 14.01.2014 на суму 30 000,00 грн., № 2610 від 15.01.2014 на суму 20 493,22 грн.(т.1 а.с.117-120)

Заперечення відповідача стосовно розміру нанесеної шкоди суду надано не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення шкоди в загальному розмірі 141 447,22 грн. (954,00 грн. + 140 493,22 грн.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Необґрунтованими є посилання відповідача на те, що судом першої інстанції неправомірно було змінено відповідача КП «Липкижитлосервіс» на Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони, оскільки відповідно до акту комісійного обстеження від 27.12.2013 року було встановлено, що залиття позивача відбулося внаслідок пориву зовнішнього трубопроводу теплової мережі, що знаходиться на балансі відповідача, з дворової частини будинку на при будинковій території житлового будинку по вул. Лесі Українки 10А в м. Києві. Окрім того, доказом про балансову належність зовнішнього трубопроводу теплової мережі відповідачеві є акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 01.12.2009 року, складений до Договору № 520130 та підписаний представником відповідача та представником енергопостачальної компанії «Київенерго».

При цьому , колегія суддів вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що оскільки акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін на 2013 рік підписаний не був, то Київське квартирно -експлуатаційне управління не повинно нести відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок залиття, оскільки наявність додатків №5 та №6 передбачена п.12.1 Договору від 22.02.2012 року, а в новій редакції вони не переукладались, то використовувались додатки, що укладались до договору від 01.12.2009 року, оскільки фактично розмежування балансової належності після укладання договору від 01.12.2009 року, та відповідно, схема теплотраси, що знаходиться на балансі відповідача, не зазнали змін.

Також безпідставними є твердження відповідача про те, що приміщення, яке займає позивач відносяться до підвального приміщення, які відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією забороняється займати, оскільки вони мають небезпеку затоплення та призначені для проходження й обслуговування комунікацій будинку, оскільки приміщення № 85 (в літ. А), яке займає позивач, розташоване на цокольному поверсі п'ятиповерхового будинку № 10А по бул. Лесі Українки у місті Києві, згідно плану на будівлю літери « А», затвердженому Київським міським бюро технічної інвентаризації 23.10.2003 року (а.с.52 том 2). При цьому, відповідно до Наказу Фонду державного майна України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23 грудня 2004 року № 2929/227 « Про затвердження порядку визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд мало поверхневого житлового будівництва» (загальна частина, розділ 1 (таб. 1-1.1-1-42.4) на першому, другому та цокольних поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування тощо.

Стосовно позовних вимог про стягнення немайнової (моральної) шкоди колегія суддів погоджується з висновком про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, зважаючи на наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" також визначено:

«Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.»

Позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили про нанесення йому моральної шкоди у зв'язку з неправомірними діями відповідача, а тому судом першої інстанції правомірно було визнано необґрунтованими та недоведеними позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року у справі № 910/13442/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року у справі № 910/13442/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року у справі № 910/13442/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/13442/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко