Постанова № 43380384, 25.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 р.

м.Одеса

Справа № 815/184/13-а

Категорія: 8.2.3

Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 року по справі за позовом Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" про стягнення простроченої заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2013 року Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" про стягнення простроченої заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» знаходиться на обліку в Білгород-Дністровській ОДПІ та є боржником в сумі 1607070, 92 грн. по простроченій заборгованості перед бюджетом за бюджетними позичками на закупівлю сільськогосподарської продукції. Позивач вказував, що з метою погашення податкового боргу, боржнику було вручено податкову вимогу від 22 квітня 2011 року №1, яку відповідач оскаржив у судовому порядку, проте постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у задоволенні позову відповідачу було відмовлено. Заборгованість відповідача є узгодженою сумою податкового зобов'язання, яка самостійного відповідачем не сплачена, тому, на думку позивача, підлягає стягненню за рішенням суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 року позов задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» прострочену заборгованість за фінансовою допомогою з резервного фонду КМУ згідно ПКМУ №1003 від 11.09.1997 року у розмірі 565559,97 грн. та прострочену заборгованість - бюджетну позику на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним контрактом 1995 року у розмірі 1041510,95рн.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв’язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак в судове засідання апелянт не з’явилися, поважність своєї неявки суду не повідомив, а ДФС в Одеській області надала клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. № 4267 від 24.03.2015р.), тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для її задоволення.

Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №615194, ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» зареєстровано Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 15 серпня 1991 року та відповідно до довідки форми 4-ОПП №209 від 31 березня 2011 року перебуває на обліку у Білгород-Дністровській ОДПІ з 30 серпня 1994 року за №0257.

19 квітня 2011 року Управлінням Державного казначейства у Білгород-Дністровському районі на адресу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області направлено подання №5 про застосування до ВАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (фінансова допомога надана з резервного фонду КМУ згідно ПКМУ №1003 від 11 вересня 1997 року) у сумі 566 607, 44 грн., у тому числі 195 605, 00 грн. - основний борг та 371 002, 44 грн. - пеня.

Також, 19 квітня 2011 року на адресу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області направлено подання №6 про застосування до ВАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (бюджетна позика на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним контрактом 1995 року) у сумі 1 044 111, 34 грн., у тому числі 485 600, 00 грн. - основний борг, 558 511, 34 грн. - пеня.

На підставі вищезазначених подань Управління Державного казначейства у Білгород-Дністровському районі, 22 квітня 2011 року відповідачем була виставлена ВАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» податкова вимога №1 про сплату податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 22 квітня 2011 року у загальному розмірі 1 610 718,78 грн. Зазначену податкову вимогу відповідач отримав 30 квітня 2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що заборгованість, яка є предметом стягнення є доведеною, оскільки податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем та після судового оскарження вони набули статусу узгодженого податкового зобов’язання, яке підлягає стягненню.

Крім того задовольняючи позовні вимоги Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції про стягнення з ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" простроченої бюджетної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.6 «Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками /фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011р. №174, облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби. Податковими органами такого обліку не ведеться, тому вирішувати питання щодо правомірності її нарахування та обліку вони не уповноважені. Функції податкового органу у даному випадку зведені лише до стягнення суми заборгованості, зазначеної у подані Державної казначейської служби України.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом було фактично звільнено позивача від обов'язку доказування обставин, на яких грунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися та суд на підстав ч.3 ст.73 КАС України сприяє в реалізації цього обов'язку і витребує необхідні докази.

Тобто, єдиною умовою звільнення сторони від обов'язку доказування є наявність однієї з підстав, встановлених ст.72 КАС України. Однак, даною статтею не передбачена така підстава звільнення позивача від доказування, як відсутність у нього функції обліку заборгованості відповідача. При цьому, суд першої інстанції повинен був дослідити обставини виникнення бюджетної заборгованості відповідача та підтвердження цієї заборгованості належними доказами.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не витребувались докази підтверджуючі існування у відповідача бюджетної заборгованості, а лише обмежився констатацією факту направлення Управлінням державного казначейства у Білгород-Дністровському районі на адресу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції подань №5 та №6 від 19.04.2011 року. На підставі цих подань податковим органом була виставлена відповідачу податкова вимога №1 від 22.04.2011 року, яка оскаржувалась ним у судовому порядку, але постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року у справі №2а/1570/9771/2011 у задоволені адміністративного позову відмовлено, з врахуванням чого судом першої інстанції було зроблено висновок про правомірність стягнення податкового боргу за податковою вимогою №1 від 22.04.2011 року.

Однак, колегія суддів вважає, що заборгованість перед державою за бюджетними позичками/фінансовою допомогою за своєю правовою природою не є податковим боргом, а тільки стягується податковими органами у тому ж порядку що і податковий борг, згідно п.1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України .

Дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою регламентує Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №174 (далі Порядок №174).

Бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги. Прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою, це заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги (пп. 4, 9 п. 2 Порядку №174).

Відповідно до п. 6 Порядку №174, облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою (п. 15 Порядку №174).

Як вбачається із постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року у справі №2а/1570/9771/2011, орган державного казначейства до участі у цій справі не залучався, будь-які обставини виникнення бюджетної заборгованості відповідача, нарахованої йому Управлінням державного казначейства у Білгород- Дністровському районі в поданнях №5 та №6 від 19.04.2011 року судом апеляційної інстанції не досліджувались і оцінка їм не надавалась. Як і суд першої інстанції по даній справі, апеляційний суд по справі №2а/1570/9771/2011 також мотивував це тим, що функції податкового органу у даному випадку зведені лише до стягнення суми заборгованості, зазначеної у подані Державної казначейської служби України.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування, при цьому на думку судової колегії правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11КАС України передбачають необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Обгрунтованість процесуальної необхідності дослідження доказів у кожній справі була теж висловлена в листі ВАСУ від 14.11.2012 № 2379/12/13-12, в якому зазначено, що у випадку коли суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Як вбачається з постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року у справі №2а/1570/9771/2011 під час розгляду справи не встановлювалось будь-яких фактичних обставин щодо існування бюджетної заборгованості у відповідача, тому на думку судової колегії ця постанова не може мати преюдиціального значення по даній справі і служити підставою для звільнення позивача від доказування , відповідно до ч.1 ст.72 КАС України.

Дослідивши обставини справи та дослідивши фактичні обставин щодо існування бюджетної заборгованості у відповідача, судовою колегією встановлено наступне.

Так, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року» від 11.09.1997р. №1003, відділенням Держказначейства у Білгород-Дністровському районі була надана фінансова допомога сільськогосподарським підприємствам Білгород-Дністровського району Одеської області на зазначені у вказаній Постанові цілі.

Ніякої участі в наданні зазначеної фінансової допомоги Білгород-Дністровський КХП не приймав і жодних фінансових або інших зобов’язань по цій допомозі на себе на брав.

В подальшому сільськогосподарські підприємства повертали отриману ними фінансову допомогу у натуральному вигляді, а саме шляхом закладання зерна до державних ресурсів на. Білгород-Дністровський КХП.

Згідно довідки №245 від 04.04.2003, підписаної керівником відділення Держказначейства у Білгород-Дністровському районі, всього сільськогосподарськими підприємствами Білгород-Дністровського району поставлено до держресурсів на Білгород- Дністровський КХП в рахунок погашення фінансової допомоги згідно постанови KM України №1003 від 11.09.1997 р. зерно в загальній кількості 1063,4 та на суму 195605 грн. Залишок заборгованості станом на 01.01.2003 р. — відсутній.

Отже, заборгованість сільгосппідприємств за фінансовою допомогою згідно постанови KM України №1003 від 11.09.1997 р. була погашена ними в повному обсязі і бюджетні зобов’язання за фінансовою допомогою були припинені шляхом виконання. Подальше розпорядження зерном, яке надійшло до державних ресурсів, не регулювалось нормами Бюджетного кодексу України і не входило до повноважень органів державного казначейства. Згідно діючого на той час законодавства, зокрема Постанови КМУ від 22.08.1996 р. №1000 "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України", Постанови КМУ від 12.11.96 №1375 "Про затвердження Статуту Державної акціонерної компанії "Хліб України", ці функції покладались на Державну акціонерну компанію "Хліб України".

Білгород-Дністровський КХП, як заготівельне підприємство, ніс певні витрати з обслуговування запасів державних ресурсів, які знаходились у нього на зберіганні.

Відповідно до нарядів ДАК «Хліб України» №72286/5 від 21.09.1998 року, №72286/4 від 21.09.1998 року; №72810/4 від 29.09.1998 року; №32110/22 від 27.10.1998 року, позивачеві було відшкодовано понесені ним витрати зерном (пшениця 4 та 3 класу) з державних ресурсів в кількості 911,8 та на суму 198072 грн.

Як вбачається з реєстру Одеського ОП ДАК «Хліб України» від 21.06.2001 року, постачальником та одночасно отримувачем пшениці 4 та 3 класу в кількості 911,8 тонн на суму 198072 грн. по вищезазначеним нарядам є Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів, підстава - відшкодування витрат, внутрисистемне переміщення зерна врожаю 1998 року, відгрузка згідно Постанови КМУ №1003 від 11.09.1997р.

Таким чином, зерно з державних ресурсів на загальну суму 198072 грн. за вищезазначеними нарядами Білгород-Дністровський КХП отримав у встановленому порядку, тобто є його добросовісним набувачем.

Відтак, заборгованість за фінансовою допомогою наданою з резервного фонду KM України згідно постанови KM України №1003 від 11.09.1997р. на суму 566 607,44 грн. (у т.ч. 195 605грн. основний борг, 371 002,44 грн. пеня) нарахована відповідачу в поданні №5 від 19.04.2011р. необґрунтовано та без врахування зазначених вище обставин

Крім того , в поданні №6 від 19.04.2011р. відповідачу була нарахована прострочена заборгованість за бюджетною позикою на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним контрактом 1995 року на суму 1 044 111,34 грн. (у т.ч. 485 600 грн. основний борг, 558 511,34 грн. пеня).

Проте, відповідач ніколи не отримував бюджетної позики на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним контрактом 1995 року, позивачем не надано до позову жодних документів, які б підтверджували факт отримання відповідачем такої позики.

Зазначена заборгованість є заборгованістю спеціалізованих сільськогосподарських підприємств з виробництва яєць, м'яса птиці, свинини та яловичини за отримані ними комбікорми.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. №33 «Про відстрочку повернення заборгованості за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним контрактом 1994 - 1995 років, у сумі заборгованості спеціалізованих сільськогосподарських підприємств з виробництва яєць, м'яса птиці, свинини та яловичини підприємствам комбікормової промисловості за комбікорми прийнято пропозицію про надання заготівельним підприємствам до 01.10.2011р. відстрочки повернення бюджетної позички на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним контрактом 1994-1995 років у сумі заборгованості спеціалізованих сільськогосподарських підприємств з виробництва яєць, м'яса птиці, свинини та яловичини підприємствам комбікормової промисловості за комбікорми.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. №33 спільним наказом Міністерства агропромислового комплексу та Міністерства фінансів України від 15.09.1997р. №37/200 було затверджено «Порядок повернення заготівельними підприємствами бюджетної позички, наданої на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним контрактом 1994 - 1995 років, у сумі заборгованості спеціалізованих сільськогосподарських підприємств з виробництва яєць, м'яса птиці, свинини та яловичини підприємствам комбікормової промисловості за комбікорми»

Згідно пунктів 2, 3, 4, 5 цього Порядку відстрочка повернення заборгованості заготівельним підприємствам за отримані комбікорми спеціалізованими сільськогосподарськими підприємствами з виробництва яєць, м'яса птиці, свинини та яловичини (далі - спеціалізовані підприємства) проводиться в межах лімітів по роках, встановлених Постановою КМУ від 20 січня 1997 р. N33. Заготівельні підприємства складають графік повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним контрактом 1994 - 1995 років у сумі заборгованості спеціалізованих сільськогосподарських підприємств з виробництва яєць, м'яса птиці, свинини та яловичини підприємствам комбікормової промисловості за комбікорми по роках з розбивкою по місяцях, згідно з додатком 1, на підставі акта звірки заборгованості між ними за станом на 1 січня 1997 року, який затверджується відділенням Державного казначейства України в районі. Спеціалізовані підприємства згідно з затвердженим графіком перераховують кошти на окремий рахунок відділення Державного казначейства України в районах. Спеціалізовані підприємства щомісяця до 5 числа надсилають заготівельним підприємствам реєстр платіжних доручень про перераховані кошти на окремий рахунок, погоджений відділенням Державного казначейства України в районах. Заготівельні підприємства подають представництвам ДАК "Хліб України" в Автономній Республіці Крим та областях і відділенням Державного казначейства України в районах щомісяця до 10 числа довідки про стан повернення відстроченої заборгованості.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що заборгованість, не погашена в строк згідно з графіком, вважається простроченою. За несвоєчасне повернення бюджетної позички спеціалізованими підприємствами відділення Державного казначейства України в районах, за наслідками документальних перевірок, мають право у безспірному порядку стягувати з їх рахунків прострочену заборгованість і застосовувати штрафні санкції у разі нецільового їх використання.

Отже, з вказаних норм вбачається, що особами, відповідальними за виконання державного контракту, повернення державної позички є спеціалізовані сільськогосподарські підприємства з виробництва яєць, м'яса птиці, свинини та яловичини, а на заготівельні підприємства покладався контроль за поверненням державної позички.

Також, в 1994-1995 р.р. Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів виробив з державного зерна, яке знаходилось у нього на зберіганні, комбікорм який відпустив за відповідними нарядами уповноважених державних органів спеціалізованим сільськогосподарським підприємствам з виробництва яєць, м'яса птиці, свинини та яловичини - Одеська птахофабрика, Хаджибеївська птахофабрика, Роздільнянський ГППЗ, Староказацька птахофабрика, Білгород-Дністровська птахофабрика, ТОВ «Алута», а/ф «Дністровська».

Наведені обставини підтверджуються графіками повернення відстроченої заборгованості за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним контрактом 1994 - 1995 років, у сума заборгованості спеціалізованих сільськогосподарських підприємств з виробництва яєць, м'яса птиці, свинини та яловичини підприємствам комбікормової промисловості за комбікорми по відповідним підприємствам.

З вказаних графіків повернення відстроченої заборгованості за бюджетною позичкою, затверджених начальником відділення Державного казначейства України в Білгород- Дністровському районі, вбачається, що дана бюджетна позичка повинна повертатися деталізованими підприємствами по місяцях та роках на загальний термін 5 років до 2001 року.

Також, згідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, зокрема у у справах №К-7280/07 від 24.06.2008 р., №К/800/15738/14 від 20.05.2014 р., №К/800/35304/14 від 11.09.2014 р., визначено, що справи за адміністративними позовами органів державного казначейства та податкових органів щодо стягнення із заготівельних підприємств заборгованості за бюджетними позичками, зазначалось, що звіти про повернення бюджетної позички та довідки про надання та повернення бюджетної позички, не підтверджені жодними обліковими первинними документами, не можуть служити належними та допустимими доказами у справі.

Належними доказами є докази фактичного перерахування заготівельному підприємству та отримання ним бюджетних позичок за рахунок державного бюджету в 1995-1997 роках.

Отже, за відсутності первинних документів прострочена заборгованість за бюджетною позикою на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним контрактом 1995 року на суму 1044111,34 грн. (у т.ч. 485 600 грн. основний борг, 558511,34 грн. пеня) в поданні №6 від 19.04.2011р. нарахована відповідачу також безпідставно та необгрунтовано.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла до висновку, що не подання суду копій контрактів, договорів, платіжних чи інших документів, будь-яких бухгалтерських та/або банківських документів, передбачених відповідними Порядками, які б підтвердили надання заготівельному підприємству відповідача упродовж 1995, 1996, 1997 років позичок на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету та їх неповернення у визначений строк, свідчить про відсутність таких документів, що унеможливлює встановити особу, відповідальну за повернення позичок і межі її відповідальності і дає підстави для відмови у задоволенні позовних вимог податкового органу.

Згідно до ч.1 п.1-3 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, судом не досліджено та не доведено обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, а саме наявність та розмір заборгованості та обґрунтованості розрахунку штрафних санкцій, що мають значення для справи, та враховуючи невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів, керуючись ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик