Постанова № 43380333, 02.03.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2015 року 810/33/15

м. Київ

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-РУФ" до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-РУФ" (далі-позивач, товариство) до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкових зобов’язань. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Представник відповідача до суду подав клопотання про розгляд справи в порядку письмово провадження та надав письмові заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБС-РУФ" та ТОВ "Компанія "Арстек" є юридичними особами, які мають ліцензії на господарську діяльність, пов'язану із створенням об’єктів архітектури.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТБС-РУФ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія "Арстек" за період з 01.08.2014 по 31.08.2014. За результатами перевірки складено акт від 08.12.2014 №2459/10-08-22-01/38016001, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 184124 грн, в тому числі по періодах: серпень 2014 року – 184124 грн.

Податковим органом отримано акт №621/22-03/39178008 від 31.10.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія "Арстек" за період з 01.08.2014 по 30.09.2014. Згідно з цим актом зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ "Компанія "Арстек" відсутнє за податковою адресою. На підприємстві ТОВ "Компанія "Арстек" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання. Податковим органом встановлено фактичне не отримання товару (робіт, послуг) ТОВ "ТБС-РУФ" від ТОВ "Компанія "Арстек", а відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів.

На підставі Акту перевірки від 08.12.2014 №2459/10-08-22-01/38016001 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 №0004212202, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 276186 грн, у тому числі за основним платежем – 184124 грн, за штрафними санкціями – 92062 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Технобудсервіс 2006" (замовник) та ТОВ "ТБС-РУФ" (підрядник) укладено договори №30-08-13 від 30.08.2013, №09-04-14 від 09.04.2014 та №17-07-14 від 17.07.2014 про виконання будівельних робіт з додатковими угодами. Факт виконання договорів підтверджується податковими накладними, актами приймання виконаних робіт (КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3), графіками виконання робіт. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується банківськими виписками.

З метою виконання вищезазначених договорів ТОВ "ТБС-РУФ" (замовник) укладено з ТОВ "Компанія "Арстек" (підрядник) договори підряду №140801/1-П, №140801/2-П від 01.08.2014 про виконання робіт з поточного та капітального ремонту покрівель, облицювання фасадів будівель та будівельні роботи. Факт виконання договорів підтверджується податковими накладними, актами приймання виконаних робіт (КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3), протоколи погодження договірної ціни, локальними кошторисами щодо виконання робіт. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками по банку та платіжними дорученнями.

На підтвердження відповідності використаних будівельних матеріалів ТОВ "Компанія "Арстек" придбаних позивачем від ТОВ "Альфа-Метал-Компані", ТОВ "Віді-Трейд", ТОВ "Укртрейдпартнер" та інших до суду надано податкові та видаткові накладні, акти надання транспортних послуг, рахунки на оплату по замовленню, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.

Суму податку на додану вартість позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв’язку з господарськими операціями з ТОВ "Компанія "Арстек", які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту отримання послуг за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт виконання робіт ТОВ "Компанія "Арстек", використання позивачем виконаних послуг та подальша передача отриманих послуг (товару), оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ "Компанія "Арстек" є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка мала право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрована платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових та інших рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "Компанія "Арстек" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено податкові зобов’язання з ПДВ.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В акті перевірки відповідачем наведено податкові накладні, які було виписано ТОВ "Компанія "Арстек" для позивача, їх копії наявні у матеріалах справи і досліджені судом. Таким чином, при отриманні податкових накладних ТОВ "Компанія "Арстек", які засвідчують отримання послуг, з урахуванням інших бухгалтерських документів у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ та на формування валових витрат у відповідному періоді.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкову накладну на кожне повне або часткове надання товару (робіт, послуг).

Податкова накладна, яка надавалась для проведення перевірки, є документом, що засвідчує факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання якої, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарської операції між позивачем і ТОВ "Компанія "Арстек" підтверджується дослідженими доказами у справі: підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, установлено наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв’язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки та отримання послуг на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Компанія "Арстек" та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання послуг, до податкового кредиту та валових витрат, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Компанія "Арстек", отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України є безпідставними.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, то суд не визнає цей акт належним та допустимим доказом в розумінні ст. 70 КАС України.

Так, відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі сплаченої ним суми судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004212202 від 22.12.2014, видане Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-РУФ" судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.