Вирок № 43373913, 12.03.2015, Франківський районний суд м. Львова

465/4660/14-к

1-кп/465/74/15

Вирок

Іменем України

12.03.2015 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді: Мигаль Г.П.

при секретарі: Смолинець Ю.В.

з участю прокурора Шаравара І.В.

потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_1

преставника потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника обвинуваченого ОСОБА_4

представника цивільного

відповідача ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні у м.Львові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014140030000194 від 25.03.2014р. по обвнуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, громадянина України, не одруженого, з середньою-спеціальною освітою, офіційно непрацюючого, раніше не судомого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (ос.)

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2014 року приблизно о 17:25 год. обвинувачений ОСОБА_3, керуючи вантажним автомобілем НОМЕР_1, та рухаючись ним у м. Львові по вул.Городоцькій зі сторони вулиці Кульпарківської в напрямку виїзду за місто Львів, порушив вимоги чинних Правил Дорожнього Руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 136 від 06.03.2013 року, а саме: п.1.5 Розділу 1, п.п. б,д п.2.3 Розділу 2, п.12.3 Розділу 12 та п. 13.1 Розділу 13, які виразились в тому, що він був не уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, при виникненні небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, під час руху не дотримав безпечної дистанції, позбавивши себе можливості зупинити вантажний автомобіль «ЗІЛ-3501» до моменту зупинки попутного легкового автомобіля, який рухався попереду, після чого втратив керованість вантажним автомобілем, виїхавши на зустрічну смугу, а в подальшому на тротуар, де в цей час перебував пішохід - потерпілий ОСОБА_1., що призвело до дорожньо-транспортної пригоди - наїзду на пішохода ОСОБА_1 та притискання його до стіни будинку №209, по вул. Городоцькій в м. Львові. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_1 отримав тяжке тілесне ушкодження.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєному визнав повністю, щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілого.

Обвинувачений показав, що 24.03.2014р. він, працюючи водієм Львівської дистанції колії, керував вантажним автомобілем «ЗІЛ 5301», реєстраційний номер НОМЕР_1, та проїзджав біля приміського вокзалу по вул.Городоцькій, 109 в м. Львові в напрямку Скнилівського моста зі швидкістю 40-45 км/год. Машина яка їхала попереду нього, різко загальмувала, обвинувачений також загальмував, внаслідок чого машину, якою керував обвинувачений, потягнуло вліво, машина врізалась в бордюр, а потім в будинок та наїхала на потерпілого ОСОБА_1, який стояв при стіні будинку. Коли обвинувачений вибіг з машини та підбіг до потерпілого, то потерпілий був під капотом автомобіля. Обвинувачений дав свій ремінь, щоб перев'язати ногу потерпілому. Швидку допомогу обвинувачений не викликав, телефонував на роботу, щоб повідомити про подію, яка трапилась. В той день обвинувачений був тверезий, гальма машини були справні. До лікарні до потерпілого не їздив, матеріальної допомоги потерпілому не надавав. Раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а саме - за перевищення швидкості та невключення ближнього світла. В цей день його перевіряли на стан алкогольного сп'яніння та видали шляховий лист.

Будучи допитаним в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що 24.03.2014р. він йшов по тротуару по вул.Городоцькій, коли на нього наїхав вантажний автомобіль. Потерпілий хотів відбігти, але йому це не вдалося. Він відчув сильний удар від машини. Від капота машини потерпілого відкинуло на стіну будинку, внаслідок чого потерпілий отримав травму тазу та перелом руки. Потерпілий міг рухати лише правою рукою та головою. Машина другий раз придавила йогу ногу до будинку, так як автомобіль від'їхавши вперед, знову дав назад. Потерпілий кричав та кликав на допомогу. Обвинувачений не вийшов із машини, автомобіль не ставив на ручник, не зупинив авто. Потерпілий лежав і його голова стирчала з-під машини. Потім збіглися люди та витягнули його з-під машини. Відразу ніхто швидкої допомоги не викликав. Швидкої довго не було. Потерпілий зателефонував до свого батька, сказав що трапилось. Його батьки приїхали швидше ніж швидка. Травми на нозі потерпілого свідчать про те, що машина його переїхала фактично 2 рази. Внаслідок аварії потерпілий переніс 5 операцій, був в реанімації, Йому робили пересадку шкіри, пластику. Рани довго не загоювались. У березні йому знову робили операцію. 9.07.2014 р. йому встановлено другу групу інвалідності загального захворювання.

На даний час ліва нога потерпілого працює, права стопа не працює. Потерпілий пересувається з милицями. Загалом на лікування потерпілим витрачено більш ніж 100 (сто) тисяч гривень, які він позичив у своїх родичів. Страхова компанія «Галицька» виплатила потерпілому 40 (сорок) тисяч гривень. Обвинувачений йому жодних коштів на лікування не надав, приходили в лікарню батьки обвинуваченого, але конкретної допомоги не пропонували. На запитання захисника обвинуваченого потерпілий відповів, що розмова про гроші зі сторони обвинуваченого та батьком потерпілого дійсно була, але так нічим і не завершилась. Щодо міри покарання обвинуваченому потерпілий висловився за призначення покарання у виді 5 років позбавлення волі та 5 років позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи ті обставини, що при аварії обвинувачений допомоги потерпілому не надавав, швидкої не викликав, в лікарню не приходив, не вибачався, вдруге наїхав на нього.

Потерпілий повністю підтримав заявлений ним у кримінальній справі цивільний позов та просить стягнути з цивільного відповідача - Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» 200 000 (двісті тисяч) гривень заподіяної моральної шкоди. Вартість моральної шкоди обгрунтовує заподіянням йому фізичних та моральних страждань, які неможливо оцінити, а саме в постійних фізичних болях, неможливості нормально пересуватись, отримання інвалідності, неможливості влаштуватись на роботу та підтримувати матеріально свою сім'ю, неможливості повернутися до попереднього способу життя та відновити душевний спокій, необхідність постійного професійного догляду за ним та лікування.

Крім визнання вини обвинуваченим та показів потерпілого, вина ОСОБА_3 у скоєному доведена зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_7, який пояснив що в березні 2014 року він разом з обвинуваченим ОСОБА_8, який був за кермом автомобіля НОМЕР_1, їхали на станцію, проїзджаючи по вул.Городоцькій у м.Львові. Біля заводу «Сільмаш» перед ними різко загальмував автомобіль, після чого загальмував обвинувачений. Автомобіль, яким керував обвинувачений ОСОБА_3 занесло вліво, внаслідок чого автомобіль виїхав на бордюр, до стіни будинку та притиснув до стіни будинку потерпілого. Потім обвинувачений та свідок вийшли з машини. Обвинувачений підійшов до потерпілого, витягнув з-під машини потерпілого, потім підійшли інші люди та медсестри. Обвинувачений дав свій ремінь, щоб перев'язати потерпілого, хтось викликав швидку, приїхали працівники ДАІ. Свідок ОСОБА_7 стояв в стороні, тому що розгубився.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення також підтверджується доказами, яка дослідженні в судовому засіданні, а саме:

- висновком судово-медичної експертизи № 160/14 від 24.04.2014 ( а.с. 113-115), відповідно до якого за даними медичних документів у потерпілого ОСОБА_1 була травма тіла у вигляді множинних рвано-розчавлених ран на правій гомілці з відкритим переломом кісток гомілки, ушкодження м'язів, ахілового сухожилка, задньої гомілкової артерії, периферійних та глибокої вени гомілки, закритих переломів лонної та сідничної кісток справа, закритого перелому кісток лівого передпліччя. Вказана травма заподіяна тупими предметами, могла утворитися 24 березня 2014 в момент дорожньо - транспортної пригоди. Вона супроводжувалася зовнішньою кровотечею, травматичним шоком, була небезпечною для життя в момент заподіяння і за цією ознакою відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, в крові ОСОБА_1 при поступленні в лікарню етанолу не виявлено;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.03.2014р. (а.с.9-14), протоколом огляду місця події від 24.03.2014р. (а.с.28-29), протоколом проведення слідчого експерименту від 29 квітня 2014 р. (а.с. 83-86);

- висновком судової автотехнічної експертизи №1128/1129 від 14 травня 2014р. ( а.с. 91-96), проведеної судовим експертом ОСОБА_9, відповідно до якого на момент огляду та експертного дослідження автомобіля "ЗИЛ-3501" р.н.з. НОМЕР_1, робоча гальмівна система автомобіля перебувала в працездатному стані і забезпечувала виконання передбачених конструкцією функцій по зменшенню швидкості руху автомобіля та його зупинці. Рульове керування автомобіля перебувало в непрацезадному стані через блокування карданного валу рульового приводу внаслідок просторового у керуванні зміщення рульового механізму у результаті деформування лонжерону рами у місці його кріплення і могло виникнути під час ДТП. Ознак, які б свідчили про наявність несправностей в робочій гальмівній системі та рульовому керуванні автомобіля до ДТП, не виявлено. Швидкість на момент застосування водієм екстренного гальмування становила не менше 48-56 км/год.

- показаннями експерта-автотехніка ОСОБА_9, який в судовому засіданні підтвердив висновки судової автотехнічної експертизи №1128/1129 від 14.05.2014р., який пояснив, що швидкість аатомобіля була не менша 40 км/год. Якби швидкість була 40 або 45 км/год., автомобіль би зупинився в межах гальмівних слідів, заносу за рахунок технічного стану бути не могло, це сталося лише з причин повернення руля самим водієм.

- висновком №1127 від 15 квітня 2014р. транспортно-трасологічної експертизи (а.с.100-104), відповідно до якого місце наїзду на пішохода ОСОБА_1 автомобілем ЗІЛ-3501 р.н.з. НОМЕР_1 знаходиться на лівому тротуарі по вул. Городоцькій в напрямку руху за межі Львова. Пошкодження, які розміщуються на капоті автомобіля справа утворилися в результаті зіткнення з відносно твердим предметом, яким могло бути тіло людини, в даному випадку пішохода (потерпілого) ОСОБА_1;

- висновком №1735 судово-автотехнічної експертизи по дослідженню обставин ДТП від 05.06.2014р. (а.с.110-112), відповідно до якого покази водія ОСОБА_3 є технічно неспроможними в частині віддалення вантажного автомобіля «ЗІЛ-3501 ТО» відносно переднього попутного легкового автомобіля, причиною настання ДТП з технічної точки зору, є невідповідність дій водія ОСОБА_3 вимогам п.п.2.3. (підпункту «б»); 12.3 та 13.1 ПДР України, який не вибравши безпечної дистанції позбавив себе можливості зупинити вантажний автомобіль «ЗІЛ-3501 р.н.з. НОМЕР_1» до моменту зупинки попутного легкового автомобіля, який рухався попереду.

- постановою від 23 червня 2014 р. старшого слідчого Таратула М. внесено уточнення щодо реєстраційного номера автомобіля, які містяться в усіх процесуальних документах - замість НОМЕР_1, рахувати як НОМЕР_1 (а.с.185-186).

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому ОСОБА_1 тяжке тілесне ушкодження, тобто скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України. Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 перебуває в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками. Дії обвинуваченого правильно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.2 ст.286 КК України.

Судом встановлено пом'якшуючу обставину обвинуваченого - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Захисник обвинуваченого просив суд визнати пом'якшуючою обставиною те, що обвинувачений зареєстрований та проживає з іншими 4-ма членами сім'ї - двоє батьків та один брат на інвалідності (2 група). Працезданим є обвинувачений і ще один його брат.

Відповідно до ч.2 ст.66 КК України суд не вбачає підстав для визнання пом'якшуючою вищевказаної обставини, з врахуванням того, що обвинувачений ніде не працює. Як вбачається з матеріалів справи на обліку в центрі зайнятості також не перебуває (а.с.77), а отже непрацездатні члени сім'ї не перебувають на утриманні обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання захисник обставинуваченого просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжкого, та призвів до інвалідності та значних фізичних та моральних страждань потерпілого, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за попереднім місцем роботи та за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.80,189), на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває (а.с.65,67), пом'якшуючу обставину - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Суд також враховує позицію потерпілого при призначенні покарання, який просив суд призначити обвинуваченому реальне покарання у виді позбавлення волі. Суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів буде покарання у вигляді позбавлення волі в межах мінімальної межі санкції ч.2 ст.286 КК України із позбавленням права керувати транспортними засобами. З врахуванням вищенаведених обставин, суд не вбачає підстав для застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання у зв'язку з випробуванням.

Речовий доказ - автомобіль «ЗІЛ-3501» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 138), який був переданий на відповідальне зберігання представнику власника ОСОБА_6, повернути його власнику - Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця».Процесуальні витрати на залучення експертів складають 4464,90 грн. і підлягають стягненню з обвинуваченого.

Потерпілим (цивільним позивачем) ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок злочину, в якому просить стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», що визнано цивільним відповідачем у справі, моральну шкоду в розмірі 200000 гривень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок ДТП, яка мала місце 24.03.2014р. з вини обвинуваченого ОСОБА_3, який на той час працював водієм на ДТГО «Львівська залізниця», потерпілому (цивільному позивачу у справі) було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження та моральна шкода. Відповідно до вимог ч.1 ст.1172 ЦК України та ч.2 ст.1187 ЦК України вся відповідальність за заподіяну внаслідок ДТП шкоду повинна бути покладена на юридичну особу - ДТГО «Львівська залізниця». Моральна шкода, заподіяна цивільному позивачу полягає у тому, що внаслідок тяжких тілесних ушкоджень йому завдано страждань і фізичних і моральних. Моральна шкода полягає у постійних болях, неможливості самому нормально пересуватись, страху за своє майбутнє, у тому, що цивільний позивач у свої 26 років став інвалідом II групи, потребує постійного професійного догляду, реабілітації та лікування.

06.02.2015 року відповідачем Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» було подано заперечення на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину, в якій просять відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та з тих підстав, що всупереч Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. позивач у своїй позовній заяві не наводить жодних доказів, які б підтверджували, що шкода вчинена з вини відповідачів та з яких міркувань виходив цивільний позивач визначаючи розмір шкоди та чим це підтверджується.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 на день ДТП працював водієм відокремленого підрозділу «Львівська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця», про що свідчить наказ про прийом на роботу №195ос від 05.07.2013р. (а.с.78), звільнений з роботи 27.03.2014р. за п.1 ст.36 КЗпП Україн, отримав подорожній лист (а.с.65) 24 березня 2014 р. і близько 17 год.20 хв. їхав на своє робоче місце, що підтверджується показами обвинуваченого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових обов'язків).

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Як вбачається із матеріалів справи, автомобіль ЗІЛ-5301 д.н.з НОМЕР_1 належить цивільному відповідачу - ДТГО «Львівська залізниця». Цивільним відповідачем було укладено Поліс №AC/970431 з 01.01.2014р. по 30.06.2014р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ПрАТ СК «Галицька» з лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100 000грн., майнову шкоду - 50 000грн. Відповідно до листа ПрАТ СК «Галицька» від 11.09.2014р. (а.с.52) страхова компанія відшкодувала ОСОБА_11 23 338,89грн. - шкоду, пов'язану з лікуванням та 18 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів. Загальний розмір відшкодування становить 45 265,89 грн. Моральна шкода страховою компанією в користь ОСОБА_11 не відшкодовувалась.

Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства України особа, якій завдано шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, має також право на відшкодування моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24.03.2014р. відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Негативним наслідком завдання тілесних ушкоджень стала небезпека для життя, п'ять проведених операцій, фізичні та моральні страждання потерпілого, встановлення йому 2-ої групи інвалідності, порушення життєвих зв'язків із-за неможливості потерпілого влаштуватись на хорошу роботу із-за каліцтва, неможливості вільного пересування без милиць та необхідності продовження лікування, неодноразове проходження лікування, що підтверджується медичною документацією. Суд також враховує тривалість моральних страждань потерпілого, які продовжуються на протязі року після ДТП, молодий вік потерпілого, якому тільки 27 років, необхідність подальшого лікування.

Дане захворювання прямо та безпосередньо пов'язано з тілесними ушкодженнями отриманими ним під час ДТП 24.03.2014р., про що свідчить висновок судово-медичної експертизи № 160/14 від 24.04.2014 ( а.с. 113-115).

З урахуванням зазначених обставин, характеру кримінального правопорушення, наявністю вини обвинуваченого ОСОБА_3 в даній ДТП, ступеню тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, глибини фізичних та душевних страждань, порушення життєвих зв'язків потерпілого ОСОБА_1, принципу розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що заподіяна потерпілому ОСОБА_1 моральна шкода підлягає відшкодування в повному обсязі цивільним відповідачем в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

Керуючись ст.ст.370, 373-374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Цивільний позов задоволити повністю. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79000, м.Львів, вул.Гоголя,1 ЄДРПОУ 01059900 ) в користь ОСОБА_1 200 000 (двісті тисяч) гривень моральної шкоди.

Речовий доказ - автомобіль «ЗІЛ-3501» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 138), який був переданий на відповідальне зберігання представнику власника ОСОБА_6, повернути його власнику - Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця».

Процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 4464,90 грн. ( чотири тисячі чотириста шістдесят чотири гривні 90 коп.) стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь держави.

До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України - прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м.Львова.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Мигаль Галина Петрівна