Ухвала суду № 43364305, 23.03.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/8548/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1027/15Головуючий у 1-й інстанції Середа А. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів: Акопян В.І., Гальонкіна С.А.

при секретарі Верещаці М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, після доповнення і уточнення позовних вимог просив ухвалити рішення, яким визнати незаконним і скасувати наказ №143ос від 26 серпня 2014 року про звільнення позивача, поновити його на роботі на посаді заступника начальника регіонального виробничого управління «Хакрівавтогаз», стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 48 142 грн. 66 коп.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що звільнення позивача проведено з порушенням діючого законодавства за відсутності підстав, передбачених п.3 ст.40 та у порушення приписів ч.3 ст.40 і ст.43 КЗпП України.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 16 січня 2015 року позов задоволений: визнаний незаконним і скасований наказ ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз» № 143ос від 26 серпня 2014 року про звільнення ОСОБА_2; поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді заступника начальника регіонального виробничого управління «Харківавтогаз»; стягнуто з ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз» на користь ОСОБА_2 48 142 грн. 66 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнуто з ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз» на користь Держави 481 грн. 43 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд не дав належної оцінки доказам у справі, а тому його висновки про те, що звільнення відбулося у період перебування позивача на лікарняному та про відсутність систематичності невиконання трудових обов'язків є помилковими.

Ковригін О.В., представник за довіреністю ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз». У судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій послався на свою зайнятість у іншому судовому засіданні і просив у зв'язку з цим відкласти розгляд справи. Колегія суддів визнає, що недоліки в організації роботи юридичної особи, які тягнуть за собою неможливість забезпечити явку свого представника у судове засідання, не можна розцінювати як поважну причину для неявки сторони (її представника) у судове засідання, а тому відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №364-к від 07 червня 2010 року ОСОБА_2 прийнятий на роботу на посаду провідного інженера з охорони праці регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз».

Наказом №47-к від 14 березня 2011 року ОСОБА_2 призначений на посаду заступника начальника регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз».

На підставі наказу регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз» №99-в від 15 квітня 2014 року ОСОБА_2 надані щорічна основна і додаткова відпустки з 16 квітня по 04 червня 2014 року. У подальшому на підставі поданих ОСОБА_2 заяв і лікарняних листків відпустка йому продовжувалася:

наказом №120-к від 04 червня 2014 року - до 30 червня 2014 року,

наказом № 141-к від 01 липня 2014 року - до 06 липня 2014 року,

наказом №143-к від 07 липня 2014 року - до 16 липня 2014 року,

наказом №158-к від 17 липня 2014 року - до 27 липня 2014 року,

наказом № 165-к від 29 липня 2014 року - до 11 серпня 2014 року,

наказом №179-к від 11 серпня 2014 року - до 22 серпня 2014 року.

Згідно листка непрацездатності серії АГО №150866, виданого 13 серпня 2014 року, ОСОБА_2 перебував на лікарняному з 13 серпня 2014 року по 22 серпня 2014 року включно.

Згідно заяви від 26 серпня 2014 року (перший робочий день після лікарняного), поданої на ім'я в.о. начальника регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз», ОСОБА_2 просив продовжити щорічну і додаткову відпустки у зв'язку з перебуванням на лікарняному.

Згідно службової записки заступника начальника відділу внутрішнього аудиту та контрольно-ревізійної роботи Дробязка Р.В. від 03 червня 2014 року, поданої на ім'я начальника відділу кадрів ДП «Укравтогаз», ОСОБА_2 03 квітня 2014 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.164-2 КпАП України (порушення законодавства з фінансових питань).

Згідно службової записки уповноваженої особи з питань боротьби з корупцією, поданої на ім'я директора ДП «Укравтогаз», ОСОБА_2 у порушення п.2 наказу №47 від 08 квітня 2014 року по ДП «Укравтогаз» не здав у строк до 01 травня 2014 року належним чином заповнену декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання за 2013 рік.

Згідно акту від 26 серпня 2014 року, підписаного уповноваженими працівниками регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз», ОСОБА_2 відмовився надати пояснення щодо невиконання п.2 наказу №47 від 08 квітня 2014 року (надання декларації).

Наказом №167 від 26 серпня 2014 року ОСОБА_2 оголошено догану за невиконання п.2 наказу №47 від 08 квітня 2014 року.

Наказом №143-к від 26 серпня 2014 року ОСОБА_2 звільнений з роботи у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором (п.3 ст.40 КЗпП України).

Згідно акту від 26 серпня 2014 року, підписаного уповноваженими працівниками регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз», ОСОБА_2 відмовився залишитися на робочому місці після 17.00 для отримання по електронній пошті і ознайомлення з наказом про його звільнення.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. При цьому суд правомірно виходив з доведеності обставин, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як роз'яснено у пункті 23 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06 листопада 1992 року, за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП України).

Таким чином, законним є звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України у разі наявності щонайменше наступної послідовності юридичних фактів: порушення трудової дисципліни (допущення проступку) - застосування до порушника дисциплінарного або громадського стягнення - повторне порушення трудової дисципліни (допущення проступку) у межах строку, передбаченого ст.151 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення (ст.147 КЗпП України).

Як слідує з матеріалів справи, у період з 26 серпня 2013 року по 26 серпня 2014 року ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заходи дисциплінарного або громадського стягнення до нього не застосовувалися.

Факт притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у квітні 2014 року, про який йдеться у доповідній записці (а.с.48), не є достатнім доказом того, що ОСОБА_2 допустив невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки відповідачем не надано належних і допустимих доказів про те, яке саме порушення трудової дисципліни і коли допустив ОСОБА_2 З усних пояснень сторін, їхніх представників, наданих у суді першої інстанції, слідує, що ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення законодавства з фінансових питань, допущені у 2013 році та виявлені перевіркою контролюючих органів (КРУ) у 2014 році. Отже є сумнівною законність оголошення догани ОСОБА_2, зважаючи на приписи ч.2 ст.148 КЗпП України.

Отже, матеріалами справи підтверджується лише те, що 26 серпня 2014 року ОСОБА_2 вперше за рік (до дати звільнення) був притягнутий до дисциплінарної відповідальності (а.с.49-52) за порушення трудової дисципліни (неподання декларації). У той же день ОСОБА_2 звільнений за п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.3). У тексті оспорюваного наказу відсутнє посилання на вчинення конкретних проступків, що стали приводом для звільнення, але підставою звільнення зазначена доповідна записка Дробязка Р.В. (без дати), а також наказ №167 від 26 серпня 2014 року. З наведеного слідує, що ОСОБА_2 притягнутий до дисциплінарної відповідальності (звільнений) за неналежне виконання трудових обов'язків (постанова про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 164-2 КпАП України, від 03 квітня 2014 року), яке у часі передувало притягненню ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за інше порушення трудових обов'язків (неподання декларації до 01 травня 2014 року).

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги, що наказ №47, яким передбачається подання декларацій, виданий 08 квітня 2014 року, а ОСОБА_2 перебував у відпустці з 16 квітня по 22 серпня 2014 року згідно виданих наказів і фактично не міг виконати вимогу про подання декларації у строк до 01 травня 2014 року.

Таким чином, очевидною є відсутність системності невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, у розумінні приписів пункту третього ч.1 ст.40 КЗпП України.

Що стосується доводів позивача про те, що він був звільнений під час перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП України), то колегія суддів визнає їх не підтвердженими належними і допустимими доказами. Так, на заявах позивача від 26 серпня 2014 року (а.с.5,6) відсутні відмітки про їх прийняття роботодавцем. Свідки, які б могли підтвердити факт здавання позивачем вказаних заяв до відділу кадрів, про яких заявлено у письмових поясненнях (а.с.104), не допитані з невідомих причин. Окрім того, слід виходити з того, що відповідачем наказ про продовження відпустки ОСОБА_2 не видавався, у зв'язку з чим слід вважати, що 26 серпня 2014 року він працював.

Разом з тим, помилковий висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 звільнений під час перебування у відпустці, у зв'язку з чим порушені приписи ч.3 ст.40 КЗпП України, не вплинув на правильність рішення по суті, оскільки належними і допустимими доказами доведено порушення відповідачем порядку і підстав звільнення за правилами пункту третього ч.1 ст.40 КЗпП України.

За таких обставин відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України відсутні підстави для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду першої інстанції з одних лише формальних міркувань.

Оскільки апеляційна скарга не містить посилань на нові засоби доказування, які б спростовували правильні по суті висновки суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування цього рішення.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді: В.І.Акопян

С.А. Гальонкін

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов