Ухвала суду № 43357016, 24.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 р.Справа № 820/521/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 820/521/15

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Російський продукт"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Російський продукт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.01.2015 року № 0000011501 та від 12.01.2015 року № 0000021501.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 820/521/15 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 24.03.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, ТОВ "Торгівельна компанія "Російський продукт" зареєстроване як юридична особа 31.09.2009 року Чугуївським міськрайонним управлінням юстиції Харківської області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Торгівельна компанія "Російський продукт" з питань достовірності формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 23.12.2014 року № 7791/20-29-15-01/36459077 (а.с. 25).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.200.4, п.200.14 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження фактичної сплати постачальникам товарів/послуг у розмірі 172626 грн. в межах від'ємного значення попереднього звітного періоду (вересень 2014 року), який лічиться в декларації за жовтень 2014 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки, Чугуївською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.01.2015 року: №0000011501, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 172626,00 грн. та №0000021501, яким збільшено бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 172626,00 грн. (а.с. 26-27).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для відображення в акті порушення п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України і прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував, викладений у акті перевірки, висновок контролюючого органу про те, що позивачем перенесено фактично сплачений податковий кредит в межах від'ємного значення (р.19) за вересень 2014 року у розмірі 172626 грн. до залишку від'ємного значення (р. 24) податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року замість відображення вказаної суми ПДВ до бюджетного відшкодування.

Також, контролюючим органом в акті відображено, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 19) за вересень 2014 року у розмірі 172626 грн. перевірено та підтверджено позаплановою виїзною перевіркою від 11.11.2014 року № 955/20-29-15-01/36459077.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Так, з матеріалів справи слідує, що ТОВ "Торгівельна компанія "Російський продукт" 17.11.2014 року подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2014 року разом з Додатками 2 та 5 (а.с. 38-44).

У вказаній декларації залишок від'ємного значення (рядок 24), задекларований ТОВ «ТК «Російський продукт», становить 225021 грн.

Залишок від'ємного значення сформований за рахунок включення сум від'ємного значення ПДВ, що виникли у серпні 2014 року (52395 грн.) та у вересні 2014 року (172626 грн.).

Так, до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року до рядка 21.1 (значення рядка 20.2 декларації попереднього періоду) декларації за вересень 2014 року у розмірі 172626 грн. та, відповідно, включено до залишку від'ємного значення (рядок 24) декларації за жовтень 2014 року.

Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 19 та р. 20.2) декларації за вересень 2014 року у розмірі 172626 грн., виникло із податкового кредиту, який складається із придбання на митній території України (р. 10.1 колонки Б) в сумі 4583 грн. та із ПДВ, сплаченого митним органам (р. 12.1 колонки Б) в сумі 658417 грн. (здійснення імпортних операцій).

За правилами п. 198.2 ст. 198 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

При цьому, відповідно до п. 201.12 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, виходив з того, що від'ємне значення у розмірі 172626 грн., задеклароване позивачем, фактично сплачене ним у попередньому звітному періоді при здійсненні імпортної операції, а тому підприємство мало заявити вказану суму до бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п.п. а) п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності, прийнятих податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування та мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно підпунктів 4.6.4 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).

Підпунктом 4.6.5 пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (ДЗ) (додаток 3).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно п.п. а) п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

З аналізу вищенаведених норм, виходячи із суті бюджетного відшкодування, викладеній в підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 та в пункті 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду в якому склалася така сплата податку, слідує, що умовою бюджетного відшкодування податку, згідно пункту Податкового кодексу України, виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів.

Таким чином, сума, розрахована за правилами статті 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, набуває статусу бюджетного відшкодування та підлягає поверненню з бюджету.

При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Матеріалами справи підтверджено правомірність формування позивачем суми від'ємного значення, що була заявлена ТОВ "Торгівельна компанія "Російський продукт" у графі 21.1 та 24 податкової декларації.

Положеннями статті 200 Податкового кодексу України не передбачено застережень щодо участі фактичної сплати ПДВ постачальникам у розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ та напрямів його використання при складанні декларацій з ПДВ (для визначення від'ємного значення чи перекриття поточних податкових зобов'язань з ПДВ).

Участь цієї сплати у розрахунку бюджетного відшкодування обмежується лише розміром від'ємного значення з ПДВ.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зі змісту вищевикладеного слідує, що Податковий кодекс України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

Дана правова позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України у справі № К/800/21695/13 від 10.10.2013 року, № К/9991/47835/12 від 30.10.2012 року.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З положень даної норми слідує, що подання платником податків до відповідного контролюючого органу разом із податковою декларацією заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, є лише правом, а не обов'язком платника податків.

Прийняття такого рішення віднесено виключно до повноважень саме платника податку.

При цьому, доказів прийняття позивачем рішення про повернення суми бюджетного відшкодування та подання заяви щодо повернення суми бюджетного відшкодування представником відповідача до суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 820/521/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.