Ухвала суду № 43356377, 25.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 р.Справа № 820/869/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2015р. по справі № 820/869/15

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова

до Українського державного головного науково-дослідного виробничого інституту інженерно-технічних і екологічних вишукувань

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова (далі по тексту - позивач, УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Українського державного головного науково-дослідного виробничого інституту інженерно-технічних і екологічних вишукувань, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по відшкодуванню суми заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної та виплаченої на підставі Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів в розмірі 23304, 98грн.

Разом із позовною заявою позивач надав клопотання про забезпечення адміністративного позову у порядку ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова, з викладених підстав, просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом накладення арешту на майно божника.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2015р. по справі № 820/869/15 відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 31.01.2015р., позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм чинного законодавства, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2015р. по справі № 820/869/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання УПФУ в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що сума заборгованості підприємства відповідача з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за вересень-листопад 2014 року складає 23304,98 грн. Вказав на те, що неперерахування відповідачем зазначеної суми боргу до Пенсійного Фонду України призводить до збільшення заборгованості з виплати пенсій по району та в цілому в державі, що підриває авторитет держави та спричиняє шкоду інтересам держави при реалізації політики у сфері соціального забезпечення. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, таким, що позбавляє УПФУ здійснювати в повному обсязі свої функції, спричиняє шкоду інтересам держави при реалізації політики у сфері соціального забезпечення, що безпосередньо включає право громадян на пенсійне забезпечення у старості, тобто виконувати гарантовану державою функцію, проголошену ст.46 Конституції України.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено та документального не підтверджено наявності існування реальних обставин, за яких на теперішній час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам держави, або захист цих прав стане неможливим без вжиття таких заходів, а також не вказано обставин, що доводять можливість виникнення ускладнень при виконанні рішення суду, якщо воно буде ухвалене на його користь, без вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Зі змісту вищевказаної норми права, вбачається, що застосування заходів забезпечення адміністративного позову можливе виключно у випадку наявності підстав передбачених ст. 117 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги полягають у стягненні з Українського державного головного науково-дослідного виробничого інституту інженерно-технічних і екологічних вишукувань суму заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають наукові працівники, на користь УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова з листопада 2014 року по січень 2015 року у розмірі 23304,98 грн.

При цьому, позивач в якості заходу забезпечення позову просить суд накласти арешт на майно божника, обґрунтовуючи тим, що сума заборгованості підприємства відповідача з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за вересень-листопад 2014 року складає 23304,98 грн.

Тобто, заявник фактично просить суд вирішити спір по суті до ухвалення судового рішення по даній адміністративній справі, що є неприпустимим, оскільки якщо судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, то це не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Таким чином, суд, задовольнивши клопотання позивача про забезпечення позову у спосіб, зазначений позивачем, вирішить справу по суті без надання належної правової оцінки наявності або відсутності заборгованості Українського державного головного науково-дослідного виробничого інституту інженерно-технічних і екологічних вишукувань та матиме наслідком вихід за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч.1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, що є неприпустимим.

Крім того, колегія суддів зауважує, що клопотання про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист прав та інтересів держави буде неможливим без вжиття відповідних заходів а також не вказано обставин, що доводять можливість виникнення ускладнень при виконанні рішення суду, якщо воно буде ухвалене на його користь, без вжиття заходів забезпечення позову.

Посилання апелянта на наявність небезпеки заподіяння шкоди інтересам держави до ухвалення рішення в адміністративній справі не підкріплені належними доказами та носять характер суб'єктивних припущень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у клопотанні позивача мотивів доцільності або необхідності застосування заходів по забезпеченню позову.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2015р. по справі № 820/869/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 30.03.2015 р.