Постанова № 43356357, 24.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 р. Справа № 820/19939/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2015р. по справі № 820/19939/14

за позовом Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області

до Комунального підприємства "Благоустрій м. Старобільськ"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд: стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство "Благоустрій м. Старобільськ" (код ЄДРПОУ 02221640 кв. Ватутіна 14-Б, м. Старобільськ, Луганська область) у розмірі 71834,14 грн. (сімдесят одна тисяча вісімсот тридцять чотири гривні чотирнадцять копійок).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року у задоволенні адміністративного позову Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства "Благоустрій м. Старобільськ" про стягнення податкового боргу - відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20, п. 95.1, п. 95.3 ст. 95, п. 96.1, п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України, ст.ст. 138, 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що відповідно до довідки про податкову заборгованість станом на 03.12.2014 р. та розрахунку заборгованості по податку на додану вартість станом 03.12.2014 р. Комунальне підприємство "Благоустрій м. Старобільськ" має заборгованість на суму 46202, 98 грн. - основного боргу та пені - 3545, 68 грн. (а.с. 6 - 7).

Станом на 30.11.2014 р. відповідно даних облікової картки платника податків з податку на додану вартість відповідач має заборгованість на суму 49748,66 грн., що також підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість.(а.с.8 -20).

Відповідно до розрахунку заборгованості по екологічному податку станом на 03.12.2014 року, Комунальне підприємство "Благоустрій м. Старобільськ" має заборгованість на суму 22085,48 грн. (а.с.23).

Станом на 30.11.2014 р. відповідно до даних облікової картки платника податків з екологічного податку відповідач має заборгованість на суму 22085,48 грн., що також підтверджується податковими деклараціями з екологічного податку. (а.с. 24-26).

24.09.2014 р. контролюючим органом на адресу позивача було надіслано податкове повідомлення-рішення №0002721500 щодо нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму12865 грн. 48 коп. (а.с.21)

24.09.2014 р. контролюючим органом на адресу позивача було надіслано податкове повідомлення-рішення № 0002731500 щодо нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 772 грн. 50 коп. (а.с.22)

05.11.2013 року контролюючим органом на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу №12, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 14338,65 грн. (а.с. 27).

На час звернення до суду заборгованість у загальному розмірі 71 834,14 грн. відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим податковий орган звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано встановленого п.п. 96.1, 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України порядку стягнення податкового боргу з комунального підприємства та не надано доказів вжиття передбачених законом заходів для додержання відповідної процедури.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Пунктом 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу.

Пунктом 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

У відповідності до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання самостійно визначене платником податків.

Також, відповідно до вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п/п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В контексті наведеного пунктом 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України, також визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (п. 36.3. ПК України).

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (п. 37.2. ПК України).

Відповідно до п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Враховуючи, що Комунальним підприємством "Благоустрій м. Старобільськ" у передбачений п. п. 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу строк суму податкового зобов'язання за вищезазначеними податковими деклараціями та податковими повідомленнями-рішеннями не сплачено у повному обсязі, самостійно визначені та узгоджені податкові зобов'язання набули статусу податкового боргу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на час розгляду справи за відповідачем, станом на 03.12.2014 року, рахується заборгованість з податку на додану вартість у загальному розмірі 49748,66 грн. та з екологічного податку на суму 22085,48 грн.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п.п.14.1.155 пункту 14.1 статті 14 цього ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

У статті 89 ПК України, норми якої визначають виникнення права податкової застави, закріплено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Статтею 96 ПК України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Згідно з пунктом 96.2 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття відповідного рішення.

Згідно із пунктом 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що передумовою звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади в порядку статті 96 ПК України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна боржника - державного підприємства та встановлення можливості внесення такого майна в податкову заставу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що норми статті 96 ПК України застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, передбачена статтею 95 ПК України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не дотримано встановленого п.п. 96.1, 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України порядку стягнення податкового боргу з комунального підприємства - відповідача у справі, оскільки дій направлених на продаж внесеного до податкової застави майна Комунального підприємства "Благоустрій м. Старобільськ" податковим органом не проводилось.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Підстави для відкликання податкової вимоги встановлені ст.60 Податкового кодексу України.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст.60 Податкового кодексу України.

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

При цьому, відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що позивач вживав заходи щодо стягнення податкового боргу, а саме позивачем була сформована та вручена відповідачеві податкова вимога від 05.11.2013р. № 12, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 14338,65 грн., та діяв в порядку передбаченому ст.95 Податкового кодексу України. (а.с. 27)

Підпунктом п. 19-1.1.2 п. 19-1 ст. 19 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3).

З огляду на встановлені у справі обставини та враховуючи, що відповідач доказів погашення податкового боргу у розмірі 71834,14 грн. до суду не надав, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо стягнення з коштів з рахунків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство "Благоустрій м. Старобільськ" у розмірі 71834,14 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. 160, 167, 170, 202, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2015р. по справі № 820/19939/14 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства "Благоустрій м. Старобільськ" про стягнення податкового боргу- задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство "Благоустрій м. Старобільськ" (код ЄДРПОУ 02221640 кв. Ватутіна 14-Б, м. Старобільськ, Луганська область) у розмірі 71834,14 грн. (сімдесят одна тисяча вісімсот тридцять чотири гривні чотирнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 30.03.2015 р.