Ухвала суду № 43349651, 24.03.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/3381/14 Головуючий у 1 інстанції: Пахут С.О.

Провадження № 22-ц/783/2358/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,

секретаря - Куцика І.Б.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 05 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення боргу, -

встановила:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій просила забезпечити її позов у даній справі шляхом накладення арешту на все майно та всі грошові кошти, які належать відповідачам і знаходяться у них або в інших осіб.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 05.01.2015 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Накладено арешт на майно або грошові кошти, на суму, співмірну із заявленими позивачем вимогами, а саме - 240000 грн., належні: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Ухвалу суду оскаржила відповідач ОСОБА_4, просить її скасувати. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову. Апелянт зазначає, що ні позивачем у заяві про забезпечення позову, ні судом в оскаржуваній ухвалі не було наведено жодних обґрунтувань причин, у зв»язку з якими потрібно забезпечити позов, та необхідності застосувати обраний позивачем вид забезпечення позову. На думку апелянта, суд не врахував відсутності доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, пред»явлених позивачем до неї, оскільки спір виник лише між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 Крім того, зазначає, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (п.п. 4, 10) роз»яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Задовольняючи частково вимогу позивача ОСОБА_2 про накладення арешту на належні відповідачеві ОСОБА_4 майно та кошти в межах заявлених позовних вимог, суд свій висновок про необхідність застосування заходів забезпечення позову в цій частині жодним чином не обґрунтував, оскільки згідно розписки, яка є у виділених матеріалах справи (а.с.5), позичальником вказаний відповідач ОСОБА_5 - чоловік ОСОБА_4

Однак, доказів про те, що позичальник позичав кошти на потреби сім»ї, на момент постановлення судом оскаржуваної ухвали надано не було, оскільки ні в самій розписці, ні у позовній заяві про це не зазначено.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження тієї обставини, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 дійсно існує спір, - підстав накладати арешт на належні ОСОБА_4 майно та кошти у суду не було.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині накладення арешту на належні ОСОБА_4 майно та кошти на підставі п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України з постановленням апеляційним судом в цій частині нової ухвали про відмову позивачеві ОСОБА_2 у задоволенні її вимог щодо забезпечення позову, звернених до відповідача ОСОБА_4

При цьому, доводи апелянта про скасування ухвали суду першої інстанції в повному обсязі є безпідставними, оскільки в іншій частині оскаржувана ухвала не стосується її інтересів.

Керуючись ст.ст. 303, 312 ч.1 п.2, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 05 січня 2015 року скасувати в частині накладення арешту на майно та грошові кошти, належні ОСОБА_4, на суму співмірну 240000 гривень, і постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_4 відмовити.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Береза В.І.

Штефаніца Ю.Г.