Ухвала суду № 43330050, 20.03.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 438/93/14 Головуючий у 1 інстанції: Пещук Р.Й.

Провадження № 22-ц/783/930/15 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.,

за участі секретаря: Щербая В.П.,

з участю: представника ПАТ «Укргазбанк» - Улицької І.О., представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, прокурора Максимчука А.М., приватного нотаріуса Дрогобицького міського нотаріального округу Монастирської М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7, представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" - Улицької Ірини Орестівни на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 17 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа - реєстраційна служба Бориславського міського управління юстиції про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору іпотеки та припинення обтяжень нерухомого майна, зустрічним позовом ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 до ОСОБА_8, треті особи: орган опіки і піклування Бориславської міської ради, приватний нотаріус Дрогобицького міського нотаріального округу Львівської області Монастирська Мирослава Мирославівна, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

24 січня 2014 року ОСОБА_8 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому із урахуванням уточнених вимог на підставі ст.16,182,328,334,392,576,576 ЦК України, ст.5, 23 Закону України «Про іпотеку» просив:

визнати за ним право власності на нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1.

визнати недійсним договір іпотеки, посвідчений 21.02.2012 року приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Паньків Г.О., реєстраційний номер 203, укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_6

припинити обтяження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, та вилучити запис про обтяження іпотекою в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером НОМЕР_1.

припинити обтяження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 та вилучити запис про обтяження забороною з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером НОМЕР_2 (а.с.2-4,36-39,134-135).

27 травня 2014 року ОСОБА_6 звернулася із зустрічним позовом у якому на підставі ч.6 ст.203, ч.1 ст.215, ст.235 ЦК України просила:

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 15 грудня 2010 року укладений між нею та ОСОБА_8(а.с.57-59).

Оскаржуваним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 17 листопада 2014 року позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа - реєстраційна служба Бориславського міського управління юстиції про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору іпотеки та припинення обтяжень нерухомого майна задоволено.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір іпотеки, посвідчений 21.02.2012 року приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Паньків Г.О., реєстраційний номер 203, укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_6

Припинено обтяження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, та вилучено запис про обтяження іпотекою в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером НОМЕР_1.

Припинено обтяження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 та вилучено запис про обтяження забороною з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером НОМЕР_2.

Стягнуто з ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на користь ОСОБА_8 по 270 грн. 00 коп. оплаченого позивачем ОСОБА_8 судового збору.

В зустрічному позові ОСОБА_11 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 до ОСОБА_8, треті особи орган опіки і піклування Бориславської міської ради, приватний нотаріус Дрогобицького міського нотаріального округу Львівської області Монастирська М.М., Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним відмовлено.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7, а також представника ПАТ АТ "Укргазбанк"-Улицька І.О.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 посилаються на те, що на час укладення оспорюваного договору купівлі - продажу від 15 грудня 2010 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, проживала неповнолітня ОСОБА_9, права якої були порушені внаслідок укладення такого договору.

Неповнолітній не було відомо про укладення договору купівлі-продажу її матір'ю.

Просить рішення Бориславського міського суду Львівської області від 17 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_6 задовольнити, а в позові ОСОБА_8 - відмовити.

В апеляційній скарзі ПАТ АТ "Укргазбанк"-Улицька І.О. посилається на те, що з укладенням нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 15 грудня 2010 року позивач набув право на користування цим майном та право володіння, однак право на розпорядження не набув, оскільки не зареєстрував право власності у КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО», які на момент укладення договору були державними реєстраторами таких прав.

Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_8 протягом двох з половиною років не оформляв права власності на спірну квартиру в якій продовжували проживати ОСОБА_6 із сім'єю.

Просить рішення Бориславського міського суду Львівської області від 17 листопада 2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_8 скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, в задоволенні яких відмовити повністю.

ОСОБА_6 та її представник - ОСОБА_7 в судове засідання на 20 березня 2015 року не з'явилися, 19 березня 2015 року подали заяву про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів було відхилено із наступних підстав.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції призначався на 13 лютого 2015 року, 13 березня 2015 року та 20 березня 2015 року.

За клопотаннями сторін 13 лютого 2015 року розгляд справи було відкладено.

13 березня 2015 року сторони, у тому числі ОСОБА_6, дали пояснення по суті спору, у справі оголошено перерву для витребування у ПАТ «Укргазбанку» документів, які стали підставою для передачі в іпотеку Банку спірної квартири 21 лютого 2012 року.

Такі документи були надані Банком суду апеляційної інстанції 18 березня 2015 року.

Відтак, неявка в судове засідання ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7 20 березня 2015 року та клопотання про відкладення розгляду справи розцінюється як зловживання процесуальними правами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Укргазбанк» - Улицької І.О. та прокурора Максимчука А.М. на підтримання апеляційних скарг ПАТ АК «Укргазбанк» та ОСОБА_6, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 і приватного нотаріуса Дрогобицького міського нотаріального округу Монастирської М.М. на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч.3 ст.334 ЦК України (в редакції станом на 12.10.2010 року), право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Частиною 4 ст.334 ЦК України визначено, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно із ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідченні, і державній реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Судом та матеріалами справи установлено. що 15 грудня 2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького міського нотаріального округу Монастирською М.М., згідно якого ОСОБА_8 придбав у власність вказану квартиру, загальною площею 63 кв.м, житловою 49,4 кв.м за 54000 гривень, при цьому нотаріусом було проведено державну реєстрацію вказаного правочину, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 15 грудня 2010 року (а.с.6-7).

На той час (станом на 15 грудня 2010 року), державна реєстрація правочинів проводилася відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №671.

Пунктами 5,6 даного «Порядку» передбачено, що державній реєстрації підлягають договори купівлі-продажу, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Таким чином, зважаючи на нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, від 15 грудня 2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та його державну реєстрацію у Державному реєстрі правочинів, такий договір є укладеним відповідно до положень ч.3 ст.640 ЦК України.

Те, що вказаний договір купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року не був зареєстрованим в КП ЛОР Дрогобицькому МБТІ та ЕО не може свідчити про відсутність у ОСОБА_8 права власності на це майно.

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 21 лютого 2012 року уклала кредитний договір №292/13/83-1 із ПАТ АБ «Укргазбанк» і в забезпечення виконання зобов'язань за даним договором, передала в іпотеку Банку відчужену нею на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Як установлено із поданих представником ПАТ АБ «Укргазбанк» документів, передача ОСОБА_6 в іпотеку Банку спірної квартири 21 лютого 2010 року була здійснена на підставі:

завіреної копії договору міни квартир №841 від 17 травня 2001р.;

завіреної копії договору купівлі-продажу №715 від 19 квітня 2001 р.;

завіреної копії технічного паспорту АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6;

завіреної копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №33171295 від 14 лютого 2012 року;

завіреної копії довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та про прописку) №2279 від 29 листопада 2011 року;

завіреної копії довідки №220 від 17 листопада 2011 р.;

завіреної копії будинкової книги (частини);

копії квитанцій про оплату комунальних послуг.

Також ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції особисто підтвердила, що вона таким чином знайшла спосіб не передавати квартиру у власність ОСОБА_8, оскільки вважає, що між нею та ОСОБА_8 15 грудня 2010 року був укладений не договір купівлі-продажу, а договір позики грошей.

Статтею 576 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умов, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

На момент передачі в іпотеку спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1. (станом на 21 лютого 2012 року) ОСОБА_6 уже не була її власником. Тому суд першої інстанції, на підставі системного аналізу чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, обґрунтовано задовольнив первісний позов ОСОБА_8

Обгрунтовано також суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири від 12 грудня 2010 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_8

У своїх вимогах ОСОБА_6 посилалася на те, що договір купівлі - продажу квартири від 12 грудня 2010 року, укладений між нею та ОСОБА_8, є удаваний, так як приховував інший правочин, зокрема, договір позики на 10 000 доларів США, а також були порушені права неповнолітньої ОСОБА_9

При тому, жодних доказів які б свідчили про вчинення сторонами 12 грудня 2010 року правочину для приховування іншого, ОСОБА_6 не представлено а судом не здобуто.

Не були порушені також права неповнолітньої ОСОБА_9 при укладенні договору купівлі - продажу квартири від 12 грудня 2010 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Відповідно до положень ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як зазначено у п.44 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 16 квітня 2001 року №2402 -ІІІ «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним, суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_6 є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Остання не мала права власності у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, і згідно даних будинкової книги була знята з реєстрації за вказаною адресою 27 червня 2010 року разом із батьком - ОСОБА_12.(а.с.81).

У договорі купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року (п.4), ОСОБА_6 зазначила, що внаслідок продажу квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх дітей, яких вона зобов'язана утримувати.

Таким чином, при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 15 грудня 2010 року права неповнолітньої ОСОБА_9 не порушувалися, оскільки на той момент вона не була зареєстрована у даній квартирі і не мала права власності у ній.

Те, що 28 грудня 2010 року ОСОБА_9 знову була зареєстрована у спірній квартирі (а.с.83) не може бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у зв'язку з невиконанням вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Неналежне виконання батьками ОСОБА_9 своїх обов'язків щодо управління майном дитини відповідно до ч.9 ст.177 СК України є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7 та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - відхилити.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 17 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Бермес І.В.

Мусіна Т.Г.