Ухвала суду № 43340542, 04.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2015 рокусправа № 804/13989/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Шлай А.В. Іванова С.М.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року по справі № 804/13989/14 за позовом ОСОБА_1 до Комунальний заклад "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" (МСЕК №4) , Комунальний заклад "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" (МСЕК №5) про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами щодо визнання протиправним рішення КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» (МСЕК № 4) Дніпропетровської обласної ради та КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» (МСЕК № 5) Дніпропетровської обласної ради, яким позивача не визнано інвалідом та відмовлено у встановленні ступеню втрати професійної працездатності у відсотках внаслідок травми, отриманої на виробництві, а також щодо зобов'язання відповідачів встановити позивачу ступінь втрати професійної працездатності у відсотках внаслідок травми, отриманої на виробництві.

В обґрунтування позову позивач вказала, що у зв'язку з отриманою травмою на виробництві 25.10.1999 р. під час виконання трудових обов'язків на ДВАТ «шахта «Західно-Донбаська» (реорганізовано в ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» була вимушена звільнитися за власним бажанням 11.12.2000 р. оскільки не мала змоги виконувати тяжку фізичну роботу. Починаючи з дня отримання травми неодноразово проходила лікування у лікувальних закладах стосовно отриманої травми на виробництві та вважає, що встановлені їй діагнози не є побічними, а настали внаслідок отриманої травми на виробництві. Отже, позивач не погоджується з довідками від 11.06.2014 р. Павлоградської міжрайонної МСЕК № 72 про невизнання інвалідом та обмеження по лінії ЛКК, а також від 07.08.2014 обласної МСЕК № 4 м. Дніпропетровська про невизнання інвалідом та відсутність підстав для встановлення відсотків втрати професійної працездатності, оскільки вважає, що діагнози її хвороби свідчать про наявність причинно-наслідкових зв'язків між травмою на виробництві та наслідками, що настали в подальшому.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

В мотивування постанови зазначено, що позивач не погоджується саме зі змістом медичного висновку відповідачів та при цьому з наявних у справі доказів не вбачається з боку відповідачів порушень процедури обстеження позивача та прийняття відповідного рішення за результатами проведеного обстеження.

В свою чергу, суд не може своїм рішенням підмінювати рішення суб'єкта владних повноважень, що наділений відповідною компетенцією згідно чинного законодавства України.

Не погодившись з постановою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій зазначила обставини отриманої на виробництві травми та проходження у зв'язку з цим лікування, починаючи з 2000 р., про що свідчать відповідні медичні документи, в яких вказано, що встановлений позивачці діагноз пов'язаний з виробничою травмою. Проте, суд не взяв до уваги зазначені обставини, а також медичні документи, які підтверджують погіршення стану здоров'я позивача, обґрунтував рішення лише тими доказами, які були надані відповідачем, що призвело до ухвалення незаконної постанови у справі. Крім цього, позивачем були додані додаткові письмові пояснення та копії медичних довідок на підтвердження стану здоров'я.

В судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги та просила скасувати постанову суду першої інстанції, визнати протиправними рішення відповідачів щодо невизнання її інвалідом та відмови у встановленні ступеню втрати професійної працездатності у відсотках внаслідок травми, отриманої на виробництві, а також зобов'язати відповідачів встановити ступінь втрати професійної працездатності у відсотках внаслідок травми, отриманої на виробництві.

Представники відповідачів, які у належний спосіб повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не прибули в судове засідання, що не є перешкодою для розгляду справи згідно ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши пояснення апелянта, дослідивши письмові докази у справі, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами, позивач не погоджується з довідками про невизнання інвалідом № 72 від 11.06.2014 Павлоградської МСЕК та № 81 від 07.08.2014 обласної МСЕК № 4 м. Дніпропетровська, оскільки, на думку позивача, всі діагнози її хвороби свідчать про наявність причинно-наслідкового зв'язку між травмою на виробництві та наслідками, що настали в подальшому, а тому позивач не погоджується з тим, що внаслідок травми на виробництві відсутні підстави для визнання її інвалідом та встановлення відсотків втрати професійної працездатності.

Оскаржувані довідки прийняті відповідачами на підставі актів огляду, відповідно, Павлоградської МСЕК (акт № 1156, дата експертизи - 11.06.2014), та обласної МСЕК № 4 м. Дніпропетровська (акт № 768 від 07.08.2014) сумісно з представниками фонду ССВНВВПЗ. Згідно вказаних актів огляду, за наслідками травми на виробництві 25.10.1999 відсоток втрати працездатності, а також група інвалідності позивачеві не встановлені. (ар.с. 128-135)

Відповідно до ч. 2 ст. 69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» експертиза тривалої або стійкої страти працездатності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь і причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоров'я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяють відновленню працездатності інвалідів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалідність, як міра втрати здоров'я, визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 р. визначений порядок проведення медико-соціальної експертизи особам, що звертаються для встановлення інвалідності.

Пунктами четвертим та дев'ятнадцятим даного Порядку передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться медико-соціальною експертною комісією, засідання якої проводиться у повному складі і за результатами колегіально приймається рішення.

Відповідно до пункту двадцятого Порядку, комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим Постановою КМ України від 03.12.2009 № 1317, визначені порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями.

Зокрема, пунктом двадцять третім Положення передбачено, що у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення. Згідно пункту двадцять четвертого Положення, рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

Пунктом двадцять п'ятим Положення передбачено, що рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Згідно частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо тощо.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що питання, пов'язані з оцінюванням ступеня втрати здоров'я, встановлення зв'язку захворювання з професійною діяльністю та визначення відсотків втрати професійної працездатності, а також встановлення інвалідності відноситься до компетенції медико-соціальних експертних комісій.

Суд не може перебирати на себе функції відповідного органу та прийняти відповідне рішення, або зобов'язати орган прийняти певне рішення, про встановлення зв'язку захворювання з професійною діяльністю, визначення відсотків втрати професійної працездатності, а також встановлення інвалідності. Отже в судовому порядку, відповідно до статті 2 КАС України, підлягають вирішенню питання, які пов'язані з процедурою (порядком та умовами) проведення медико-соціальної експертизи, процедурою оскарження відповідних рішень, дотриманням суб'єктом владних повноважень у своїй діяльності законодавчих норм. Оцінювання стану здоров'я позивача до компетенції суду не відноситься.

Проте, будь-яких порушень відповідачами приписів вищенаведених нормативно-правових актів під час прийняття оскаржуваних рішень судом не встановлено. Процедура проведення експертизи позивачем не оскаржувалася, та незгода позивача з прийнятими рішеннями ґрунтується лише на твердженнях щодо наявності у позивача захворювань, які дають підстави для встановлення відсотків втрати професійної працездатності та групи інвалідності.

За наведених підстав, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року по справі № 804/13989/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року по справі № 804/13989/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов