Рішення № 43339932, 26.03.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/197/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19,27 Гудзюк І. В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСіренка Ю. В.суддівМагди Л. Ф. , Міщенка С. В. при секретаріРибасюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен БанкАваль» - Коваленко Світлани Олександрівни на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен БанкАваль» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 грудня 2006 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_8 надано кредит у сумі 222 900 дол. США строком на 156 місяців з 28 грудня 2006 року по 28 грудня 2019 року. Процентна ставка за користування кредитом складала 15,25% річних.

28 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, в якій зазначалося, що процентна ставка за користування кредитом змінена і становить 14% річних. Цього ж дня із поточного рахунку, відкритого банком, ОСОБА_8 знято кредитні кошти в сумі 222 900 дол. США, що еквівалентно на зазначену дату - 1 125 645 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором - не здійснює щомісячне погашення кредиту та не сплачує відсотків за користування кредитом у розмірах та строки, визначені графіком погашення кредиту, хоча неодноразово повідомлявся банком, а також на п. 6.5 кредитного договору, за яким банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, банк просив суд стягнути із ОСОБА_8 на свою користь загальну суму заборгованості за кредитним договором станом на 5 грудня 2013 року, яка становить 8 582 407 грн. 34 коп. та складається із:

- 203 839,15 дол. США, що еквівалентно (по курсу НБУ на дату розрахунку) 1 629 286,33 грн. - заборгованість з кредитом; в т.ч. прострочена заборгованість за кредитом - 47 850,26 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ на дату розрахунку - 382 467,13 грн.;

- 151 935,56 дол. США, що еквівалентно (по курсу НБУ на дату розрахунку) 1 214 420,93 грн. - заборгованість за відсотками; в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками - 148 869,60 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ на дату розрахунку - 1 189 914,71 грн.;

- 5 738 700,08 грн. - нарахована пеня.

Понесені судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 листопада 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства«Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 47 269, 59 дол. США, що складається із заборгованості за відсотками в розмірі 46 730, 03 дол. США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку 373 513 грн. 13 коп., та пені в розмірі 539,56 дол.США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку 4 312грн.70 коп., а також 3 654 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен БанкАваль» - Коваленко С.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен БанкАваль» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та відповідач встановили як строк дії кредитного договору - 156 місяців з 28 грудня 2006 року по 28 грудня 2019 року (п. 1.2 Кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 28 грудня 2019 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання ОСОБА_8, як позичальником, окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі кредитного договору.

Крім того, п. 6.5. кредитного договору передбачено, що банк має право відмовитися від встановленого умовами кредитного договору графіку щомісячних погашень та вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, у випадках невиконання відповідачем умов кредитного договору. При цьому таке стягнення здійснюється, за умови попереднього (за 30 днів) повідомлення відповідача про це.

ОСОБА_8 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та зі сплати процентів за користування кредитом з 29 січня 2009 року.

З вимогою про дострокове повернення кредиту позивач звернувся до відповідача, підготувавши відповідну претензію-повідомлення (вимогу) вих. № 09-14-01/1447 від 9 липня 2009 року, включивши до вимог як всю заборговану суму, так і майбутні платежі, станом на 10 червня 2009 року, в розмірі 214 059,03 доларів США, що складаються із заборгованості за кредитом - 203 839,14 доларів США, прострочених відсотків - 10 219,88 доларів США та пені -24 780,85 гривень.

Зазначену вимогу банк вручив ОСОБА_8 особисто 23 липня 2009 року, про що свідчить підпис останнього на примірнику претензії.

Таким чином, 23 липня 2009 року позивач відмовився від порядку сплати грошових коштів, встановлених п. 1.3. кредитного договору та встановив новий строк виконання. У відповідності до нього та умов п. 6.5. кредитного договору відповідача було зобов'язано повернути достроково повну суму кредиту, нараховані відсотки та пеню в строк до 22 серпня 2009 року.

Оскільки позивач відмовився від умов погашення кредиту, визначених графіком та встановив новий (дострокове погашення кредиту в повному обсязі у відповідності до п. 6.5. кредитного договору), то суд вважав, що початок позовної давності для стягнення платежів, зазначених у претензії від 9 липня 2009 року, необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Оскільки у встановлений позивачем новий строк виконання зобов'язань - 22 серпня 2009 року відповідачем останні виконані не були, то з 23 серпня 2009 року почався перебіг позовної давності, тобто у позивача виникло право на позов - можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд щодо стягнення боргу в розмірі 214 059,03 доларів США, що складаються із заборгованості за кредитом - 203 839,15 доларів США, прострочених відсотків - 10 219,88 доларів США та пені - 24 780,85 гривень.

Таким чином, позивач мав право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення вищезазначеної суми, починаючи з 23 серпня 2009 року, але в будь-якому разі не пізніше 23 серпня 2012 року.

Проте, зазначеним правом позивач скористався лише 4 березня 2014 року (дата реєстрації відповідного позову в суді), тобто за межами строку позовної давності.

А відтак, оскільки з вимогою про дострокове стягнення боргу в частині заборгованості по кредиту в розмірі 203 839,15 доларів США позивач повинен був звернутися до суду в строк з 23 серпня 2009 року до 23 серпня 2012 року, проте цього не зробив, то позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 203 839,15 доларів США, суд вважав заявленими поза межами строку позовної давності, а отже такими що не підлягають до задоволення.

В частині стягнення з відповідача відсотків, то суд виходив з того, що останні повинні бути нараховані за інший період, а саме, починаючи з 4 березня 2011 року (початкова дата трирічного строку позовної давності з урахуванням дати реєстрації в суді позовної заяви вих. № 114-17-2-00/659 від 16 грудня 2013 року) до 23 серпня 2012 року (дата спливу строку позовної давності в частині дострокового погашення тіла кредиту).

У відповідності до розрахунку заборгованості наданого позивачем, зазначена сума складає 46 730,03 доларів США, що становить еквівалент в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку позивача 373 513,13 грн.

Пеня повинна нараховуватися за період з 4 березня 2011 року (початкова дата трирічного строку позовної давності з урахуванням дати реєстрації в суді позовної заяви вих. № 114-17-2-00/659 від 16 грудня 2013 року) до 4 березня 2014 року (дати реєстрації в суді позовної заяви вих. № 114-17-2-00/659 від 16 грудня 2013 року). При цьому, пеня повинна нараховуватися лише на суму прострочених відсотків.

У відповідності до розрахунку заборгованості, наданого відповідачем, зазначена сума складає 539,56 доларів США, що становить еквівалент в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку позивача 4312,70 грн.

Проте, з такими висновками суду, колегія суддів не може погодитись.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Главою 18 Цивільного кодексу України дано визначення поняттю строки та порядок їх обчислення.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 ст. 252 Цивільного кодексу України закріплено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

За приписами ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Тобто, виходячи зі змісту норм ст. ст. 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи приписи ст. ст. 525, 526, 559 Цивільного кодексу України, виходить з того, що в разі коли кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до боржника вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Колегія суддів приходить до висновку, що належного виконання договору відповідач не здійснив, а відтак зобов'язання не припинилося.

Зміст врученої відповідачу 23 липня 2009 року претензії-повідомлення (вимога) (відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку») про порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання за кредитним договором не є вимогою для боржника за цим договором про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені в розумінні ч.2 ст. 1050 ЦК України та пункту 6.5 кредитного договору, а відтак, відсутні підстави вважати, що позивач змінив боржнику строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором і з цього часу підлягає обрахуванню строк позовної давності.

В ході апеляційного розгляду справи, представник позивача вказувала про те, що за період з 15.03.2010 року по 28.12.2019 року заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 200653, 42 дол. США, що еквівалентно в національній валюті згідно офіційного курсу НБУ станом на 05.12.2013 року - 1603822, 79 грн.

За період з 15.03.2010 року по 15.11.2013 року заборгованість відповідача по відсотках становить 103463, 77 дол. США, що еквівалентно в національній валюті згідно офіційного курсу НБУ станом на 05.12.2013 року - 826985, 91 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 9.1 кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом , передбачених кредитним договором , відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Умовами кредитного договору передбачено безумовний обов'язок позичальника сплатити пеню банку за прострочення виконання грошових зобов'язань незалежно від вчинення додаткових дій з боку банку.

З наданого в апеляційному суді представником позивача розрахунку вбачається, що за період з 05.12.2012 року по 05.12.2013 року, тобто за останні дванадцять місяців, що передували часу розрахунку, вказаному у позовній заяві, заборгованість відповідача по пені становить 2 543 227 , 05 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача не заперечувала проти зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача до розміру заборгованості за кредитом та відсотках - до 2 430 808, 70 грн.

З огляду на це, враховуючи, що розмір пені перевищує розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені , що підлягає до стягнення до 2 430 808, 70 грн.

Посилаючись на вказані обставини представник позивача просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, виходячи з вищезазначених розрахунків, наданих в судовому засіданні апеляційному суду.

Колегія суддів погоджується з наданими представником позивача розрахунками заборгованості відповідача за кредитним договором, оскільки вони відповідають обставинам справи, умовам укладеного між сторонами договору та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

При цьому грошове зобов'язання за рішенням суду на вимогу позивача має бути виконано у гривні, що відповідає положенню ч.1 ст. 533 ЦК України.

З огляду на вище викладене та враховуючи те, що судом неповно з'ясовані обставини справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає до скасування, з ухваленням нового по суті позовних вимог.

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен БанкАваль» - Коваленко Світлани Олександрівни - задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 листопада 2014 року скасувати .

Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен БанкАваль» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/1179/74/1160 від 28 грудня 2006 року в розмірі 4 861 617, 40 грн., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 1 603 822, 79 грн.; заборгованості за відсотками в розмірі 826 985, 91 грн. та пені в розмірі 2 430 808, 70 грн.

Стягнути із ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства«Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в розмірі 5 481 грн.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :