Рішення № 43338475, 25.03.2015, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/326/15-ц

Провадження № 2/552/482/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015 року Київський районний суд м. Полтава в складі головуючого судді - Миронець О.К., за участю секретаря судового засідання - Ваніної ЮА., представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, представників третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Київського районного суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради про визнання протиправними дій виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради та визнання видачі охоронного свідоцтва незаконним, третя особа - ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом та просить суд визнати дії відповідача виконавчого комітету Київської районної в м. Полтава ради протиправними, а видачу охоронного свідоцтва за №1 від 25.09.2009 року незаконним. Свій позов обґрунтував тим, що його мати ОСОБА_6 є громадянкою Російської федерації та постійно там проживає. 25.09.2009 року виконавчим комітетом Київської районної в м. Полтаві ради його матері видано охоронне свідоцтво (бронь) на квартиру АДРЕСА_1 на строк до 06.11.2012 року. Дане свідоцтво видано на підставі трудового договору, який укладено з Углегірським лісхозом, який на момент укладення трудового договору вже був ліквідований. Отже, у зв'язку з тим, що відповідач видав охоронне свідоцтва та належним чином не перевірив чинність даного трудового договору, позивач вважає дії відповідача протиправними, а видачу охоронного свідоцтва від 25.09.2009 року незаконним.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд його задовольнити.

Представник відповідача позов визнав частково та пояснив суду, що при видачі охоронного свідоцтва ОСОБА_6 не приймалось рішення колегіального органу про його видачу.

Представник третьої особи ОСОБА_6 позов не визнав та пояснив суду, що ОСОБА_5 на день подачі позову не являється власником квартири АДРЕСА_1, а отже не має права на подачу позову, оскільки його право жодним чином не порушено.

Ухвалою суду від 25.03.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено - ОСОБА_8.

В судовому засіданні представник третьої особи - ОСОБА_8 позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Суд заслухавши сторони та дослідивши докази по справі приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 на день подачі позову, тобто станом на 23.01.2015 року не являвся власником квартири АДРЕСА_1. Також встановлено, що позивач ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 в 2013 році, а потім продав дану квартиру ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2014 року. Отже, видача охоронного свідоцтва 25.09.2009 року виконавчим комітетом Київської районної в м.Полтаві ради його матері ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 на строк до 06.11.2012 року жодним чином не порушила його прав.

В судовому засіданні представник позивача не обґрунтував в чому полягає порушення прав ОСОБА_5 Посилання представника позивача на той факт, що рішенням апеляційного суду Полтавської області від 12.11.2014 року скасовано розпорядження комітету Полтавської міської ради, відділу обліку, розподілу та приватизації житла №96 від 25.03.2013 року, а отже цим і порушено права ОСОБА_5 також не заслуговують на увагу, оскільки на момент ухвалення даного судового рішення позивач ОСОБА_5 не був власником квартири АДРЕСА_1 і дане судове рішення не порушило його прав.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Оскільки, до суду в якості позивача звернулась особа право якої не порушено відповідачем, суд приходить до висновку, що норми ст.174 ЦПК України не підлягають до застосування по даній справі.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати не підлягають до відшкодування.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" за подачу позову немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розмірі мінімальної заробітної плати, що на день подачі позову складає 243,60 гривень. Позивач при подачі позову сплатив 73,08 гривень, отже недоплачена сума судового збору складає 170,52 гривень, які підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. 15,88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_5 в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 170 гривень 52 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Миронець О.К.