Ухвала суду № 43336327, 25.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5809/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Козлова М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Одеський олійножировий комбінат» (далі - ПАТ ООЖК) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 01.07.2014 року №0002172206 про зменшення ПАТ «ООЖК» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 255 015,00 гривень, №0002182206 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 180 086,00 гривень, №0002192206 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 866 870,00 гривень, від 09.09.2014 року №0002902206 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 93 004,00гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 06.06.2014 року №2975/22-06/00376509 позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «ООЖК» з питань взаємовідносин з ТОВ «Глобал-Ресурс» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 року та на підставі рішень, які прийняті за результатами розгляду скарг в адміністративному порядку. Але висновки Акту про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України при здійсненні ним господарської діяльності та складанні податкових документів не відповідають дійсним обставинам, оскільки позивачем вказані норми законодавства не порушувались, а до податкового кредиту відповідно до норм ПКУ включені тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, які відповідають вимогам по їх складанню. Позивач зазначив, що в Акті перевірки перевіряючий посилається на постанову слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві Тахтарова О.С. від 24.04.2014 року, в якій зазначено, що в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню №320013110000000257 встановлено, що ТОВ «Глобал-Ресурс» має ознаки «фіктивності». Допитаний як свідок засновник та директор ТОВ «Глобал-Ресурс» ОСОБА_3 показав, що не має відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності товариства. Перевіряючий на цій підставі робить висновок про дефектність наданих документів, отриманих від ТОВ «Глобал-Ресурс» ПАТ «Одеський олійножировий комбінат». Позивач вважає, що такі посилання перевіряючого на постанову слідчого без вироку суду не ґрунтуються на вимогах законодавства, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України (постанова від 08.04.2014 року №К/800/18966/13), якій зазначив, що посилання перевіряючого на матеріали кримінальної справи судом не може бути взято до уваги, оскільки такі документи не віднесені п. 83.1 ст. 83 ПК України до підстав для висновків при перевірці. Приведені відповідачем обставини не мають заздалегідь встановленого і доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, оскільки звинувачувальний вирок суду у кримінальній справі відсутній. Таким чином твердження перевіряючого не ґрунтуються на приписах чинного законодавства і носять характер суб'єктивних припущень. Подібні висновки не можливо зробити без всебічної та повної перевірки господарської діяльності TOB «Глобал - Ресурс», однак в Акті перевірки не наводиться будь-яких доказів того, що така перевірка була проведена. В той же час згідно листа слідчого Тахтарова О.С. від 30.07.2014 року кримінальне провадження №320013110000000257 закрите 30.05.2014 року. Також не можуть прийматись до уваги посилання в акті перевірки на пояснення щодо нездійснення повноважень директора TOB «Глобал - Ресурс», оскільки відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана у Акті перевірки особа є керівником ТОВ «Глобал - Ресурс». Аналогічна правова позиція викладена у судових рішеннях Вищого адміністративного суду 28.05.2013 №К/9991/7031/11, від 20.03.2013 року №К-11299/10, від 06.12.2012 №К-31067/10, від 12.07.2012 року №К-27504/10. Позивач також зазначив, що він як платник податків не допустив жодного порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, вказаних у висновках акту перевірки. Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 188 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості. Згідно зі ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. ПАТ «ООЖК» з TOB «Глобал-Ресурс» уклали договір купівлі-продажу від 03.12.2012 року №271 олії соняшникової нерафінованої. Факт здійснення цього правочину, його спрямованість на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, підтверджений наявними у підприємства документами, які були надані перевіряючому. Однак, всупереч цим очевидним фактам, перевіряючий голослівно і безпідставно стверджує, що не встановлено факту передачі товарів (послуг) від TOB «Глобал-Ресурс» до ПАТ «ООЖК». Під час здійснення господарських операцій TOB «Глобал-Ресурс» було включено до ЄДР, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність за несплату податків чи не подання звітності TOB «Глобал-Ресурс».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року адміністративний позов ПАТ ООЖК задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.07.2014 року №0002172206 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Одеський олійножировий комбінат» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 255 015,00 гривень, №0002182206 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 180 086,00 гривень, №0002192206 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 866 870,00 гривень (577 913,00 гривень за основним платежем, 288 957,00 гривень за штрафними фінансовими санкціями), від 09.09.2014 року №0002902206 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 93 004,00 гривень.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову ПАТ ООЖК відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Козлова М.С., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «ООЖК» зареєстровано Приморською районною адміністрацією Одеського міського виконавчого комітету 26.02.1997 року. На податковому обліку знаходиться з 04.07.2000 року, є платником ПДВ (а.с. 52-53).

З 26.05.2014 року по 30.05.2014 року ДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складений Акт від 06.06.2014 року №2975/22-06/00376509 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Одеський олійножировий комбінат», код за ЄДРПОУ 00376509, з питань взаємовідносин з ТОВ «Глобал-Ресурс», код ЄДРПОУ 38204885 за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 року» (а.с.9-19).

Позивач подав заперечення на Акт перевірки, які згідно відповіді ДПІ від 25.06.2014 року не прийняті до уваги (а.с. 20-27).

На підставі Акту перевірки від 06.06.2014 року №2975/22-06/00376509 ДПІ 01.07.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0002172206 про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 255 015,00 гривень за звітний період - 2012 рік, №0002182206 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 180 086,00 гривень за звітний період - грудень 2012 року, №0002192206 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 866 870,00 гривень (577 913,00 гривень за основним платежем, 288 957,00 гривень за штрафними фінансовими санкціями (а.с. 28-30).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів в Одеській області, рішенням якого про результати розгляду первинної скарги від 22.08.2014 року №1786/10/15-32-10-02-07 скарга ПАТ «ООЖК» залишена без задоволення та позивачу збільшено суму визначеного завищення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість на 93 004,00 гривень (а.с. 32-41).

З урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги від 22.08.2014 року №1786/10/15-32-10-02-07 ДПІ 09.09.2014 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0002902206 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 93 004,00 гривень за податковий період грудень 2012 року (а.с. 31)

ПАТ «ООЖК» подало повторну скаргу до Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень, яка рішенням від 17.09.2014 року залишена без задоволення (а.с. 42-50).

У висновку Акту перевірки зазначено про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток всього у загальній сумі 4 255 015 грн. за 2012 р. та порушення п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 180 086 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплати на 577 913 грн. у грудні 2012 року.

Задовольняючи адміністративний позов ПАТ «ООЖК» суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Пунктом 1 ст. 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлених розділом І цього Кодексу.

Відповідно пп. 139.1.9 п. 139.1 от. 139 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Пункти 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України визначають, з яких господарських операцій і коли виникає у платника податків право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, а саме таке право виникає у тому числі у разі придбання товарів та послуг. Датою виникнення такого права платника податку вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Згідно наказу про перевірку вона здійснена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до якої підставою для проведення перевірки є отримання судового рішення (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену відповідно до закону.

Такою підставою стало отримання ДПІ постанови слідчого від 24.04.2014 року про призначення позапланової документальної перевірки по матеріалам досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.09.2013 року №32013110000000257 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - ухилення від сплати податків (а.с. 204-206).

В постанові слідчого від 24.04.2014 року зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «Глобал-Ресурс» має ознаки «фіктивності», допитаний як свідок засновник та директор ТОВ «Глобал-Ресурс» ОСОБА_3 показав, що не має відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності товариства.

Судом першої інстанції було вірно враховано, що висновки Акта перевірки від 06.06.2014 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються лише на даних, зазначених в постанові слідчого від 24.04.2014 року щодо ТОВ «Глобал-Ресурс», що не ґрунтується на вимогах законодавства.

Так, згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 83 ПКУ, якою встановлений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом (згідно ст. 44 ПКУ це документи бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством);

- податкова інформація (ст. 71-74 ПКУ. Згідно ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами);

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що посилання перевіряючого в обґрунтування висновків Акту перевірки від 06.06.2014 року про порушення позивачем податкового законодавства на обставини, зазначені в документі, якій відповідно до вимог ст. 83 ПКУ не може бути підставою для висновків під час проведення перевірок, є протиправним, а тому висновки Акту про ці порушення податкового законодавства позивачем, які ґрунтуються саме та лише на даних, зазначених в постанові слідчого від 24.04.2014 року щодо ТОВ «Глобал-Ресурс», є неспроможними, та відповідно, не можуть бути підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, приведені відповідачем обставини в Акті перевірки не мають заздалегідь встановленого і доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, оскільки звинувачувальний вирок суду у кримінальній справі відсутній. Відповідно до ст. 83 ПКУ тільки саме судове рішення може бути підставою для висновків під час проведення перевірки.

Також слід підкреслити, що згідно листа слідчого Тахтарова О.С. від 30.07.2014 року кримінальне провадження №320013110000000257 було відкрите відносно посадових осіб ТОВ «Аскоп-Україна» щодо ухилення від сплати податків, контрагентом якого було ТОВ «Глобал-Ресурс», у зв'язку з чим постановою слідчого була призначена перевірка по взаємовідносинам ТОВ «Глобал-Ресурс» з контрагентами. 30.05.2014 року кримінальне провадження №320013110000000257 закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто слідчим органом була встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 51).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що згідно Акту перевірки від 06.06.2014 року, позивачем перевіряючому надані всі первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Глобал-Ресурс», які були досліджені під час перевірки.

В акті перевірки не заперечується наявність у позивача всіх первинних документів щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Глобал - Ресурс», на підставі яких вартість придбаного товару включена до валових витрат та сформований податковий кредит ПАТ «ООЖК». Незважаючи на це апелянт стверджує про безпідставне віднесення до складу витрат сум вартості «нібито придбаних товарів», тобто відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності господарської операції, яка не відбулась.

Проте, колегія суддів відхиляє таке твердження апеляційної скарги.

Так, з первинних документів по взаємовідносинам позивача із зазначеним контрагентом колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони об'єктивно підтверджують здійснення зазначеної господарської операції та її повне відображення в бухгалтерській та податковій звітності.

Позивачем 03.12.2012 року укладений договір №271 з ТОВ «Глобал-Ресурс», згідно якого позивачем придбана олія соняшникова нерафінована, якій відповідає вимогам ст. 180 ГК України (а.с. 54-59).

Жодного доказу того (крім неправомірного посилання на постанову слідчого), що господарські операції по вищевказаному договору не були здійснені, перевіряючим в Акті перевірки не зазначено. Заперечень на позов ДПІ, як суб'єкт владних повноважень, якій відповідно до ст. 71 КАС України повинен довести правомірність своїх рішень, не надала.

Водночас, судом першої інстанції було вірно враховано, що здійснення господарської операції підтверджується копіями видаткових, податкових, товарно-транспортних накладних, актів прийомки жирової сировини, карки рахунку 631 за грудень 2012 року, картки по банківським рахункам, журналу обліку нерафінованої олії (а.с. 60-174).

Разом з тим, статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судами обох інстанції також встановлено, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Глобал - Ресурс» та його керівник зареєстровані в ЄДР та є платником ПДВ.

Відповідач, якій є суб'єктом владних повноважень, не надав суду жодного доказу щодо недостовірності цих обставин, а також жодного доказу про обізнаність позивача про будь які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям з ТОВ «Глобал - Ресурс» щодо формування валових витрат та податкового кредиту не допустив.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача (несплата податків, притягнення до відповідальності керівника підприємства) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував положення ст. 244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та згадав Постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, в якої зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Вимога закону щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платником стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ПАТ ООЖК.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів правомірності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень від 01.07.2014 року №0002172206, №0002182206, №0002192206 та від 09.09.2014 №0002902206.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов