Ухвала суду № 43336292, 25.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6093/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника відповідача Смірнової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саратський завод продовольчих товарів» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саратський завод продовольчих товарів» до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Саратський завод продовольчих товарів» (далі - ТОВ «Саратський завод продовольчих товарів») звернулося до суду з адміністративним позовом до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Одеській області, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2014 року №0000812200 та №0000802200, посилаючись на те, що відповідачем була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, за результатами якої був складений акт, у якому встановлено, що 02.04.2014 р. на адресу ТОВ «Саратський завод продтоварів» було направлено податкове повідомлення-рішення від 01.04.2014 р. №0000292200, яке було отримано підприємством 30.04.2014 р. При цьому, відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Тобто, останнім днем сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2014 р. №0000292200 - є 10.05.2014 р. однак 10.05.2014 р. був вихідним днем (субота), а тому зазначене податкове зобов'язання було сплачено ТОВ «Саратський завод продтоварів» наступного робочого дня 12.05.2014 р. Згідно п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Відповідно до п. 56.13 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем. За аналогією до наведених норм податкового законодавства позивач вважає, що підприємством не було порушено граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки 12.05.2014 р. були погашені зобов'язання з податку на прибуток у сумі 146 000 грн. та 9500 грн. з огляду на те, що останній день відповідного граничного строку для сплати такого зобов'язання, передбаченого Податковим кодексом України, припав на вихідний день (суботу). Залишок суми узгодженого податкового зобов'язання станом на 14.05.2014 р. становить 106 613,20 грн. згідно податкової вимоги від 14.05.2014 р., проте станом на 14.05.2014 р. за позивачем рахувалась переплата з податку на прибуток у сумі 9 114,03 грн., яка підлягала зарахуванню в погашення податкового боргу згідно п. 87.1 ст. 87 ПК України, у зв'язку із чим дійсна сума податкового боргу складає 97 499,17 грн. З огляду на вищезазначені обставини, позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Саратський завод продовольчих товарів» відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ТОВ «Саратський завод продовольчих товарів» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити в повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника відповідача Смірнової А.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.4 ст. 20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Саратської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток згідно акту перевірки від 19.02.2014 р. №159/2200/00379293 та податкового повідомлення-рішення від 01.04.2014 р. №0000292200.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 26.06.2014 року №704/2200/00379293 «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток на підставі акту перевірки від 19.02.14р. №159/2200/00379293», в якому встановлено порушення позивачем п. 57.3 ст. 57 ПКУ, що призвело до несвоєчасної сплати узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток, які визначені згідно акту перевірки від 19.02.14 р. №159/2200/00379293 та податкового повідомлення-рішення від 01.04.2014р. №0000292200 з затримкою до 30 календарних днів.

На підставі акту перевірки від 26.06.2014 року №704/2200/00379293 були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 01.07.2014 року №0000812200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21 816, 00 грн. та форми «Ш» від 01.07.2014 року №0000802200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 395, 32 грн. грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Головного управління Міндоходів в Одеській області зі скаргою, однак рішенням про результати розгляду первинної скарги від 11.09.2014 року у задоволенні скарги було відмовлено. Позивач звернувся з повторною скаргою до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 08.10.2014 року у задоволенні повторної скарги позивачу відмовлено.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Саратський завод продовольчих товарів» суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Пунктом 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах повноважень, виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладається на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках платників податків).

Згідно п. 1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п. 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог 86 цього Кодексу.

Згідно п. 86.2 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що податкове повідомлення-рішення на суму 313 301 грн. станом на дату камеральної перевірки визначало узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток ТОВ «Саратський завод продовольчих товарів».

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

При цьому, відповідно до пункту 2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.10.2012 №1113, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2014р. №0000292200 - 10.05.14 р. При цьому в акті перевірки зазначено, що станом на 10.05.2014 року у позивача рахувалась переплата на суму 511 87,8 грн. та фактично позивачем узгоджені зобов'язання сплачено 12.05.14 р. з затримкою 2 дня згідно платіжних доручень від 12.05.14 р. №861 - 146 000 грн. та №863 - 9 500 грн., та 02.06.14 р. з затримкою 23 дня згідно платіжного доручення від 02.06.14 р. №918 - 106 613 грн.

Разом з тим, позивач зазначив, що 10.05.2014 року був вихідний день, а тому позивачем узгоджені зобов'язання були сплачені 12.05.2014 року, що відповідно до Податкового кодексу України є останнім днем строку, що настає за вихідним або святковим днем.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив вказані твердження позивача, оскільки Податковим кодексом України чітко визначений граничний строк сплати узгоджених грошових зобов'язань, а саме платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу, тобто протягом саме календарних, а не робочих днів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та той факт, що часткова сплата узгодженого податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2014 р. №0000292200 відбулася 12.05.2014 року з затримкою 2 календарних днів, наступний за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у зв'язку з чим податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Крім того, другий платіж узгодженого податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2014 р. №0000292200 позивачем було здійснено 02.06.14 р. згідно платіжного доручення від 02.06.14 р. №918 - 106 613 грн., тобто з затримкою 23 календарних дня, у зв'язку із чим ДПІ правомірно нарахувала штрафні санкції на підставі ст. 126 ПК України, відповідно до розрахунків штрафних санкцій у матеріалах справи (а.с. 7,8).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Саратський завод продовольчих товарів» у зв'язку із правомірністю застосування до нього штрафних санкцій оскаржуваними повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував. В свою чергу позивач, всупереч наведеним приписам, не довів протиправність податкових повідомлень-рішень від 01.07.2014 року №0000812200 та №0000802200, прийнятих відповідачем.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга ТОВ «Саратський завод продовольчих товарів» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВ «Саратський завод продовольчих товарів» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов