Постанова № 43336288, 25.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 р. Справа № 2а-5765/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

при секретарі Сівєлькіній С.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник - Баштанська ОДПІ ГУ Міндоходів в Миколаївській області) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

05.11.2012р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС (правонаступник - Баштанська ОДПІ ГУ Міндоходів в Миколаївській області) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000881701 та №0000891701, якими йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 101575,51 грн. та податку на доходи фізичних осіб на суму 52268,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час здійснення господарських операцій з ТОВ «Колокол України», ТОВ ТД «Домінант» та ТОВ «Агрометал» ним було дотримано всі вимоги податкового законодавства, проведення цих операцій та сплата кредиту підтверджено всіма первинними документами, незважаючи на це, податкова служба безпідставно позбавила його права на кредит та валових витрат по цим контрагентам.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС №0000881701 від 21.09.2012р. про визначення підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 52268,45 грн., №0000891701 від 21.09.2012р. про визначення підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 101575,51 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС 27.05.2013 р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, надав на вимогу суду усні та письмові пояснення, а також детальний розрахунок штрафних санкцій.

Представник позивача в судових засіданнях суду 2-ї інстанції апеляційну скаргу податкового органу не визнав та надав свої пояснення по суті спору.

В останнє судове засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи були своєчасно та належним чином повідомлені, в зв'язку із чим, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку ст.197 КАС України, т.б. на підставі наявних доказів та з урахуванням їх попередніх пояснень.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ФОП ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 19.10.1999р. Баштанською райдержадміністрацією, з 16.12.1999р. перебуває на обліку в Баштанській МДПІ та займається діяльністю з виробництва м'ясних продуктів, роздрібною торгівлею продовольчих товарів та ін.

В серпні-вересні 2012 року податковими інспекторами-ревізорами МДПІ, відповідно до наказу №406 від 03.08.2012р. і №453 від 28.08.2012р. та на підставі ст.ст.75,77,82 ПК України, було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2011р.

За результатами вказаної перевірки складено акт №171/17-НОМЕР_1 від 11.09.2012р., в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.177.2 ст.177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік на суму 41814,76 грн.;

- п.5 «Порядку ведення книги обліку доходів і витрат» (затв. Постановою КМУ №1269 від 26.09.2001р.), в зв'язку з не занесенням даних до графи 3 «Витрати на виробництво продукції» за 2009-2010р.р.;

- п.50.1 ст.50, ст.185, п.п.198.1,198.3,198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряє мий період на загальну суму 67717,51 грн., у тому числі: за липень 2011р. - в сумі 10672,50 грн., за серпень 2011р. - в сумі 25736,95 грн., за вересень 2011р. - в сумі 14734,50 грн., за жовтень 2011р. - в сумі 16573,56 грн.

В подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки, 21.09.2012р. уповноваженою особою Баштанської МДПІ ухвалено податкові повідомлення-рішення:

- №0000881701 - про визначення підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 52 268,45 грн., з яких 41814,76 грн. - основне зобов'язання та 10453,69 грн. - штрафні санкції;

- №0000891701 - про визначення підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 101 575,51 грн., з яких 67717,51 грн. - основне зобов'язання, 33858 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вказаними вище рішеннями податкового органу позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності дій та спірних рішень податкового органу та відповідно, з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, з урахуванням наданих сторонами пояснень, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх частково необгрунтованими.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

А як слідує з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до вимог ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно ж до ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Таким чином, відповідно до норм Податкового кодексу у підприємця є право на включення до свого податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку лише за умови проведення реальної господарської операції та наявності всіх необхідних та належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують її проведення.

Так, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що 01.09.2011р. позивач уклав з ТОВ «Агрометал» договір постачання №42, відповідно до якого, ТОВ «Агрометал» поставило на адресу позивача товар: кабачки, моркву, кавуни, цибулю, буряк, зерно просо на загальну суму 88407 грн., про що постачальником було виписано та надано позивачу оформлені належним чином видаткові та податкові накладні №426 від 08.09.2011р. та №430 від 09.09.2011р. Оплата вказаних товарів була здійснена позивачем особисто у готівковому вигляді, про що гол. бухгалтером ТОВ «Агрометал» видано відповідні квітанції до прибуткового кассового ордеру. Доставка ж товару здійснювалася на замовлення ФОП ОСОБА_1 Товариством «Автотранс-Сервіс», що, в свою чергу, підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №23788 від 09.09.2011р.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що 01.10.2011р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ТД «Домінант» було укладено договір постачання №48, відповідно до якого, дане Товариство поставило позивачу товар: буряк, моркву, капусту, перець солодкий, редиску на загальну суму 99441,36 грн.

На підтвердження виконання цього договору постачальником було виписано та надано позивачу належним чином оформлені видаткову та податкову накладні №282 від 28.10.2011р. Оплата вказаних товарів була здійснена позивачем особисто у готівковому вигляді, про що гол. бухгалтером ТОВ «ТД «Домінант» видано відповідні квітанції до прибуткового кассового ордеру. Доставка ж товару здійснювалася на замовлення ФОП ОСОБА_1 Товариством «Автотранс-Сервіс», що, в свою чергу, підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №25434 від 28.10.2011р.

Також, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що в подальшому вказаний вище товар ФОП ОСОБА_1 було реалізовано КУ «Миколаївський зоопарк», що, в свою чергу, підтверджується договором №78 від 03.03.2011р. про закупівлю товарів за державні кошти, додатком до нього №2 від 31.12.2011р., накладними, податковими накладними, експертними ветеринарними висновками.

Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що позивачем в даному випадку, до свого податкового кредиту були віднесені лише ті витрати по сплаті податку, які були підтверджені податковими накладними.

Крім того, факт того, що ТОВ «Агрометал» і ТОВ «ТД «Домінант» на момент проведення спірних господарських операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорюється відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Також, одночасно необхідно зазначити й про те, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також вимог ч.2 ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається саме на такого суб'єкта, відповідач повинний був надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ТОВ «Агрометал» і ТОВ «ТД «Домінант» в реальності не здійснювалися, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагента робіт. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства. Однак, відповідач не посилається на факти вчинення позивачем таких дій і не надав жодних доказів щодо притягнення керівників цих підприємств до будь-якої відповідальності за такі дії.

Отже, за вказаних обставин, судова колегія вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000891701 від 21.09.2012р. в частині нарахування позивачу грошового зобов'язання та штрафних санкцій по зазначеним вище договорам з вказаними контрагентами є протиправним та підлягає частковому скасуванню на суму 46962,06 грн.

Що ж стосується спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Колокол України», то апеляційний суд з цього приводу зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів спарви, 12.07.2012р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Колокол України» було укладено договір постачання №16 (а.с.37 т.1), відповідно до якого, ТОВ «Колокол України» було поставлено на адресу позивача овес, буряк та моркву на загальну суму 154417,8 грн.

При цьому, слід звернути увагу на той факт, що даний договір з боку ТОВ «Колокол України» було укладено директором ОСОБА_2, а підписано директором ОСОБА_2

Проте, як видно з витягу з Єдиного державного реєстру ЮО та ФОП, станом на 12.11.2012 року керівником і засновником ТОВ «Колокол України» значиться фактично інша особа - ОСОБА_2, яка зареєстрована в Нижньогородській області РФ.

Так, на підтвердження цього договору постачання від 12.07.2012р. продавцем було видано позивачу видаткові накладні №291 від 26.08.2011р. і №291/1 від 25.08.2011р., з яких, в свою чергу, не можливо ідентифікувати посадову особу ТОВ «Колокол України», яка безпосередньо відвантажила товар.

Також, по справі встановлено, що позивачем до суду 1-ї інстанції було надано і податкові накладні №97 від 25.08.2011р. та №99 від 26.08.2011р., виписані на виконання договору поставки від 12.07.2011р. ТОВ «Колокол України», а саме безпосередньо ОСОБА_2, посада якої в них не зазначена.

Оплата ж поставленного товару була здійснена позивачем у готівковому вигляді, про що ТОВ «Колокол України» видано відповідні квітанції до прибуткового кассового ордеру, в яких, в свою чергу, маються підписи ОСОБА_2, але вже як головного бухгалтера та касира. А з товарно-транспортної накладної №22648 від 26.08.2011р., наданої позивачем на підтвердження транспортування товару, вбачається, що остання складена з порушеннями норм діючого законодавства, а саме, в ній не міститься номеру подорожнього листа, не зазначено точну адресу пункту відвантаження, вид перевезень та посади і ПІБ осіб, які відвантажили та прийняли цей товар. До того ж, позивачем не надано до суду і договору з перевізником, який безпосередньо на замовлення останнього доставляв придбаний ним товар.

Таким чином, на підставі зазначеного та оцінивши надані позивачем на підтвердження цієї господарської операції документи, судова колегія приходить до висновку про те, що останні оформлені не належним чином, містять численні грубі помилки та неточності, і не мають усіх обов'язкових реквізитів, тобто не відповідають всім вимогам п.201.1 ст.201 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ, приписам «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 та Постанови КМУ №207 від 25.02.2009р. «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», які пред'являються для первинних документів.

Окрім того, як встановлено з матеріалів справи, відносно цього контрагента позивача, т.б. ТОВ «Колокол України», ДПІ в Печерському районі м.Києві складено акт №1618/22-8/36303944 від 27.03.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Колокол України» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р.», з якого, в свою чергу, вбачається, що до грудня 2011 року (т.б. до ОСОБА_2) керівником та головним бухгалтером (т.б. єдиним працівником) даного товариства був ОСОБА_5, з пояснень якого слідує, що останній господарською діяльністю цього підприємства не займався та жодних договорів і первинних документів не підписував, що підтверджується висновком експерта-криміналіста №86 від 09.02.2012р., зробленого в рамках кримінальної справи №56-2981, порушеної за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Колокол України», досудове розслідування якої триває і досі.

Також, з вказаного акту перевірки та матеріалів справи видно, що ТОВ «Колокол України» не має своїх складських приміщень, транспортних засобів, технічного персоналу та за своєю юридичною адресою не знаходиться, в зв'язку із чим, 02.12.2011р. податковою інспекцією було направлено відповідне «повідомлення про відсутність даного підприємства за місцезнаходженням, а 16.12.2011р. у товариства було анульовано свідоцтво платника ПДВ з підстав відсутності поставок та тривалого ненаданням декларацій.

Отже, за таких обставин, судова колегія вважає, що ТОВ «Колокол України» (яке знаходиться в Печерському районі м.Києва) не могло здійснювати господарську діяльність по закупівлі та реалізації сільськогосподарської продукції і овочів та постачати їх своїм контрагентам, в тому числі і позивачу в Миколаївську область.

При цьому, суд одночасно наголошує й на тому, що відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності контрагента не може бути належною підставою для висновків про порушення податкового законодавства саме позивачем, однак з урахуванням специфіки господарських операцій щодо купівлі-продажу та поставки сільськогосподарських товарів за відсутності належих доказів їх перевезення і зберігання, не можливо дійти висновку про фактичний намір ФОП ОСОБА_1 (який при виборі контрагента повинен був діяти з належним рівнем обачності) одержати економічний ефект в результаті господарських взаємовідносин саме з ТОВ «Колокол України».

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000891701 від 21.09.2012р. в частині нарахування позивачу грошового зобов'язання та штрафних санкцій по зазначеному вище договору з ТОВ «Колокол України» є правомірним.

Стосовно ж правомірності ухвалення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення №0000881701 від 21.09.2012р. щодо визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 52 268,45 грн. (з яких 41814,76 грн. - основне зобов'язання та 10453,69 грн. - штрафні санкції), судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови суду 1-ї інстанції, дане питання фактично взагалі не було предметом розгляду, тобто окружний суд абсолютно без будь-якого обґрунтування та мотивації скасував вказане податкове повідомлення-рішення №0000881701. При цьому, слід зазначити, що і позивач у своєму позові теж фактично не обґрунтував та не навів заслуговуючих на увагу мотивів, з яких він вважає це рішення податкового органу протиправним.

Так, згідно спірного акту перевірки №171/17-НОМЕР_1 від 11.09.2012р., ревізорами відповідача було встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік (т.б. за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.) на суму 41814,76 грн., чим, в свою чергу, порушено вимоги п.177.2 ст.177 ПК України.

Зі змісту п.177.2 ст.177 ПК України слідує, що об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не у грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України, ставка податку становить 15% бази оподаткування. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати (941х10=9410 грн.), встановленої на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17% суми перевищення.

За висновками зазначеної перевірки, зробленими на підставі співставлення поданих ФОП ОСОБА_1 декларацій про доходи за 2011 рік (1306260,96 грн.) та податкових накладних, отриманих від ТОВ «Колокол України» і ТОВ «Агрометал», а також інших документів, які стосуються господарських операцій з даними контрагентами, податковим органом встановлено, що позивачем було завищено суму валових витрат на суму 255716,65 грн.

Також, як видно з матеріалів справи та безпосередньо даних перевірки, податок на доходи фізичних осіб за 2011р. складає 42454,69 грн., але за результатами річного перерахунку по даним декларацій за 2011р. позивачу було нараховано податок на доходи фізичних осіб з урахуванням суми сплаченого авансового платежу (т.б. 3870 грн.) - 639,93 грн.

Таким чином, за вказаних обставин, податковим органом і було встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік на суму 41814,76 грн. (т.б. 42454,69 - 639,93).

Судова колегія цілком погоджується з такими висновками податкового органу, в зв'язку із чим, приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000881701 від 21.09.2012р.

При цьому, одночасно необхідно звернути увагу і на той факт, що постановою Баштанського районного суду від 31.10.2012р. (справа №1402/968/12) ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.163-1 ч.1 КУпАП, т.б. за порушення порядку ведення саме у спірний (перевіряємий) період податкового обліку (т.1 а.с.75).

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже, оскільки судом першої інстанції при не повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, судова колегія, діючи в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне скасувати постанову суду 1-ї інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби №0000891701 від 21.09.2012 року в частині визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46962,06 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко