Постанова № 43335916, 25.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р. Справа№ 910/18355/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 25.03.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 (повне рішення складено 16.12.2014)

у справі №910/18355/14 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар»

до приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) приватне підприємство «Спецюрінвест»

2) товариство з обмеженою відповідальністю «А'СТА»

про стягнення 2 306 315,60 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18355/14 у позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Торговий дім «Індар» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18355/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та висновки, що викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 26.01.2015 Київським апеляційним господарським судом прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено справу №910/18355/14 до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів» на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Індар» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18355/14 - без змін.

23.02.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про витребування у ПАТ «ПУМБ» та ПАТ «ВТБ Банк», що обслуговують відповідача та третю особу 2, доказів щодо руху коштів за укладеними договорами.

За результатами розгляду даного клопотання, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

Пунктом 9 вказаної постанови, відповідно до частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Оскільки клопотання про витребування доказів, на виконання договору поставки та відступлення права вимоги з банківських установах не було заявлено третьою особою-1 в суді першої інстанції, а тому не може бути задоволено в межах апеляційного провадження. Крім того, колегія суддів вважає дане клопотання необґрунтованим.

Представники позивача та третьої особи-1 брали участь у судових засіданнях, надавали свої пояснення, підтримували доводи апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Індар» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18355/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача брав участь у судових засіданнях, в яких надавав свої пояснення, заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18355/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Індар» - без задоволення.

В судове засідання апеляційної інстанції третя особа-2 повноважних представників не направила, своїм процесуальним правом, передбаченим ст. ст. 22, 27 ГПК України, не скористалася. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка учасників судового процесу без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні представників третьої особи-2.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2010 між ТОВ «Торговий дім «Індар» (постачальник) та ТОВ «А'СТА» (покупець) укладено договір поставки №01/03-10 за умовами якого постачальник зобов'язався поставити лікарські засоби та вироби медичного призначення у кількості, асортименті та по цінах відповідно до специфікації, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, на умовах відстрочки платежу у 45 календарних дні відповідно до протоколу розбіжностей до договору поставки.

19.07.2011 між ТОВ «Торговий дім «Індар» (первісний кредитор), ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар» (новий кредитор) та ТОВ «А'СТА» (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв право вимоги, за основною угодою, до боржника у зобов'язанні з оплати продукції, що поставлена за договором поставки на загальну суму 2 306 315,60 грн.

Відповідно до п. 5.1 даного договору, сплата загальної суми платежу здійснюється новим кредитором на користь первісного кредитора не пізніше 30-го календарного дня з дня розрахунку боржника з новим кредитором за основною угодою.

У вересні 2014 року ТОВ «Торговий дім «Індар» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар» про стягнення 2 306 315,60 грн. мотивуючи позовні вимоги тим, що йому відомо про те, що боржник розрахувався перед новим кредитором, проте новим кредитором порушені умови договору щодо перерахування сплачених коштів протягом 30-ти днів на користь первісного кредитора. Звернення до відповідача стосовно необхідності виконати умови договору про відступлення права вимоги, залишені останнім без відповіді та виконання.

При прийнятті оскаржуваного рішення суду, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не представлено належних (первинних) доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а відтак матеріали справи не свідчать про порушення відповідачем прав позивача, що виключає можливість їх захисту в судовому порядку.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач наполягає на позовних вимогах та вказує на те, що постановою господарського суду Вінницької області №5/30/2012/5003 від 06.09.2013 ТОВ «ТД «Індар» визнано банкрутом; ПП «Спецюрінвест», яке є власником позивача, надав арбітражному керуючому документи на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем на заявлену у позові суму 2 306 315,60 грн. Оскільки таких документів у позивача немає, перед господарським судом було заявлено клопотання про їх витребування, але судом клопотання було безпідставно відхилено, що призвело до прийняття рішення з істотним порушенням норм процесуального права та з неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Закріплений в ст. 512 ЦК України перелік підстав, за яким кредитор у зобов'язанні може бути замінений не є вичерпним. Інші випадки можуть бути встановлені законами (але не договором і не іншими актами цивільного законодавства, передбаченими ст. 4 ЦК України).

Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 517 ЦК України до нового кредитора у зобов'язанні переходять всі права первісного кредитора, останній повинен передати новому кредитору всі документи, що засвідчують його права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Конкретний перелік документів та інформації, які мають бути передані новому кредитору, бажано передбачити у договорі відступлення права вимоги або в додатку до нього. Якщо заміна кредитора здійснюється на якихось інших, крім договору, підставах, перелік необхідних документів та інформації визначається виходячи із суті зобов'язання, яке існує між боржником та первісним кредитором. Як правило, до необхідних документів відноситься договір, на підставі якого виникло право первісного кредитора, первісні бухгалтерські документи (накладні, що засвідчують факт передачі товару, платіжні доручення про сплату грошових коштів, акти приймання-передачі робіт або послуг тощо). Важливою для здійснення прав кредитора інформацією можна вважати інформацію про боржника як такого, зміст переговорів, що велися з боржником тощо.

Перелік доказів залежить від того, на якій підставі здійснювалася заміна кредитора. Отже це може бути договір відступлення права вимоги та відповідний акт приймання-передачі прав, якщо заміна кредитора здійснюється на підставі договору. Якщо мала місце реорганізація юридичної особи, доказом прав нового кредитора може бути передавальний або розподільний баланс.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів того, що позивачем передавались документи, яки відповідно до п. 6.1 договору про відступлення права вимоги повинні бути передані відповідачеві. Оскільки умови договору не мають переліку документів, що засвідчують право вимоги, то передачу таких документів від первісного кредитора новому кредиторові необхідно оформлювати актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК України.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Колегія суддів вважає доводи позивача необгрутнтованими про безпідставне залишення господарським судом клопотання про витребування у третьої особи-1 документів на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа-1 є власником позивача, ПП «Спецюрінвест» не ухиляється від надання таких документів, що підтверджується їх передання арбітражному керуючому. Проте, документи на які позивач посилається як на доказ в підтвердження наявності заборгованості не є доказами здійснення третьою особою-2 перерахування коштів за договорами поставки та відступлення права вимоги на користь відповідача, що було б приводом для звернення позивача до суду з позовом про стягнення коштів.

Слід зауважити, що третя особа-1 не є стороною за договором поставки та договором про відступлення права вимоги. Дані договори укладались саме ТОВ «ТД «Індар» у кількості примірників, необхідних для кожної зі сторін, таким чином, посилання позивача на відсутність у нього необхідних документів, в тому числі оригіналів за договором поставки, є голослівними та не заслуговують на увагу.

Також у судовому засіданні представник третьої особи-1 зазначив, що у ПП «Спецюрінвест» відсутні оригінали документів, які просив витребувати позивач, а саме договір відступлення права вимоги (цесії) від 19.07.2011, укладений між ТОВ «Торговий дім «Індар», ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар» та ТОВ «А'СТА».

За змістом ст. 530 ЦК України строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане. Якщо в договорі вказується подія, яка може настати, а може і ні, ми маємо справу із зобов'язанням під умовою, і настання такої події буде не стільки терміном виконання, скільки умовою виникнення зобов'язання в цілому.

Як передбачено умовами договору про відступлення права вимоги, відповідач повинен здійснити на користь позивача сплату коштів не пізніше 30-ти календарних днів з дня розрахунку боржника. Позивач не надав доказів того, що третя особа-2 виконала зобов'язання в частині сплати коштів в розмірі 2 306 315,60грн.

Водночас, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. Належних та допустимих доказів перерахування суми платежу за договором на рахунок відповідача позивачем не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з урахуванням п. 5.1. договору строк оплати за договором не настав.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Індар» до ПрАТ «По виробництву інсулінів» задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, позивачем не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18355/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи скаржника законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18355/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Індар» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18355/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/18355/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/18355/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук