Ухвала суду № 43333778, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2015 р. м. Київ К/9991/82026/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу приватного підприємства «Спарта - ХХІ»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р.

у справі № 2а-2469/12/1070

за позовом Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

до приватного підприємства «Спарта - ХХІ»

про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року Баришівська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби (далі - позивач, Баришівська ОДПІ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства «Спарта - ХХІ» (далі - відповідач, ПП «Спарта - ХХІ») в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд стягнути в дохід держави з ПП «Спарта - ХХІ» кошти, отримані за нікчемним правочином в сумі 1 299 141,60 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 р. - скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: з ПП «Спарта - ХХІ» стягнуто в дохід держави кошти, отримані за нікчемним правочином в сумі 1 299 141,60 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р. та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 р.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, заперечення на касаційну скаргу не надав.

Представник позивача в судове засідання 25.03.2015 р. не з'явився, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.

Представник відповідача в судове засідання 25.03.2015 р. не з'явився, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП «Спарта - ХХІ» (замовник) та ТОВ «Брендоптим компані» (виконавець) було укладено договір від 12.11.2010 р. № б/н на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях (далі Договір), згідно з яким виконавець зобов'язувався професійно і якісно впродовж строку дії договору проводити рекламну кампанію для замовника на території України на спеціальних конструкціях (bill board).

Відповідно до Додаткової угоди від 28.04.2011 р., вказаний Договір було розірвано за взаємною згодою сторін і він припинив свою дію 29.04.2011 р.

Як убачається зі змісту додаткових угод до договору, послуги з проведення рекламної кампанії ТОВ «Брендоптим компані» (виконавець) мало надавати ПП «Спарта - ХХІ» (замовник) в період з 12.11.2010 р. по 29.04.2011 р. шляхом розміщення рекламних плакатів відповідача на спеціальних конструкціях (bill board) виконавця, що розташовані на території міста Києва. Перелік спеціальних конструкцій та місць їх розташування, а також розмір плати за надані послуги узгоджувався сторонами кожного місяця шляхом підписання додатків до договору. Загальну вартість робіт (послуг) визначено в сумі 1 300 005,85 грн.

Умовами договору передбачено, що оплата за надані послуги має здійснюватись щомісячно. В оплату за надані послуги відповідач сплатив на користь ТОВ «Брендоптим компані» кошти на загальну суму 1 300 005,85 грн., у тому числі 216 523,60 грн. - податок на додану вартість та податок на рекламу - 884,25 грн., з яких: 1 163 005,85 грн. - у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця, а 137 000 грн. - готівкою.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг (робіт) сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями відповідач отримав від ТОВ «Брендоптим компані» сімнадцять податкових накладних на загальну суму 1 300 005,85 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 216 523,60 грн.

Витрати, понесені відповідачем на оплату рекламних послуг за Договором від 12.11.2011 р. відповідачем віднесено до складу валових витрат, а за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених виконавцю робіт у складі їх ціни, відповідач сформував податковий кредит.

У грудні 2011 року посадовими особами Баришівської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Брендоптим компані» за період з 01.11.2010 р. по 30.04.2011 р., за результатами якої складено акт від 21.12.2011 р. № 1493/23/34068847 та зроблено висновок про те, що будь-які роботи за договором від 12.11.2011 р., який було укладено між ПП «Спарта ХХІ» та ТОВ «Брендоптим компані», не виконувались, а правочин укладено з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Також за наслідками перевірки податковим органом встановлено порушення ПП «Спарта ХХІ» вимог: - підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що виявилось у віднесенні до складу валових витрат коштів, сплачених ТОВ «Брендоптим компані» на підставі нікчемного правочину, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 265 925,54 грн.; - підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 216 523,60 грн.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, за якими ПП «Спарта - ХХІ» збільшено суми грошових зобов'язань за платежами: «Податок на прибуток приватних підприємств» та «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)».

Правомірність прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень оскаржується ПП «Спарта ХХІ» у судовому порядку (справа № 2а-3435/12/1070).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення коштів за нікчемним договором, виходив з тих мотиві, що, хоча підчас судового розгляду справи було встановлено нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, однак відповідно до статті 208 Господарського кодексу України перераховані кошти підлягають стягненню в дохід держави з контрагента відповідача.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги податкового органу є обґрунтованими, оскільки несплачений відповідачем податок на прибуток та податок на додану вартість внаслідок невірного відображення показників податкової звітності, є дохідною частиною бюджету.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що договір від 12.11.2010 р. № б/н на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, укладений між ПП «Спарта - ХХІ» та ТОВ «Брендоптим компані», є нікчемним.

Контрагентом відповідача обумовлені вказаним договором послуги фактично надані не були. Разом з тим, відповідач умови договору щодо сплати замовлених послуг виконав у повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок ТОВ «Брендоптим компані» 1 163 005,85 грн. та сплативши готівкою суму коштів у розмірі 137 000 грн., а всього в загальному розмірі 1 300 005,85 грн.

Вказане підтверджує висновок суду першої інстанції про відсутність у ПП «Спарта - ХХІ» предмету договору або його вартості, які відповідно до статті 208 Господарського кодексу України підлягають стягненню в дохід держави.

Спір щодо стягнення з ПП «Спарта - ХХІ» визначених податковим органом сум податку на прибуток та податку на додану вартість відображених у податковій звітності платника податків за господарськими операціями по договору від 12.11.2010 р. № б/н вирішується у справі № 2а-3435/12/1070 та не є предметом розгляду по цій справі.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 163, 211, 220, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Спарта - ХХІ» - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р. - скасувати, постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 р. - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко