Ухвала суду № 43333697, 17.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року м. Київ К/800/35951/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Зінденс" та ОСОБА_2

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.05.2014

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014

у справі № 802/1188/14-а

за позовом Фермерського господарства "Зінденс", ОСОБА_2

до Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Липовецьке відділення)

про скасування податкової консультації та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Крім того, від представника позивачів на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання з проханням забезпечити участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв'язку з чим судове засідання в режимі відеоконференції провести в Липовецькому районному суді Вінницької області.

Ознайомившись із клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, суд дійшов висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1-3 статті 122-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, іншого учасника адміністративного процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

Таким чином, прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не передбачає обов'язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це клопотання сторони.

Зважаючи на те, що такий спосіб участі має винятковий характер, повинні насамперед існувати причини, які ускладнюють або роблять неможливим особисту участь сторони в судовому засіданні.

Між тим, в клопотанні про проведення судового засідання в режимі відеоконференції заявник наводить лише доводи про неможливість приїхати в м. Київ.

Однак, заявником не були зазначені причини, які фактично ускладнюють або роблять неможливою його участь в судовому засіданні суду касаційної інстанції, та не надано доказів, які б свідчили про наявність у нього таких обставин.

Крім того, при вивченні матеріалів справи в порядку ст. 215 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено можливість попереднього розгляду справи відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.03.2014 фермерське господарство "Зінденс" звернулося із запитом до Липовецького відділення Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про надання податкової консультації, в якому просило роз'яснити деякі питання щодо звільнення його від оподаткування з податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на землю в контексті Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", частиною 3 статті 19 якого передбачено, що новостворені фермерські господарства звільняються від оподаткування з моменту створення строком на три роки.

Листом № 1004/Д/06 від 02.04.2014 податковий орган роз'яснив, що відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Також, податковий орган зазначив, що відповідно до статті 5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Отже, на думку податкового органу, з аналізу наведених у листі норм слідує, що Закон України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" в даному випадку не може бути застосованим, оскільки норми Податкового кодексу України мають пріоритет перед нормами згаданого Закону в частині звільнення від сплати податків новостворених фермерських господарств, у зв'язку із чим, позивачу роз'яснено, що підстав для звільнення від оподаткування фермерського господарства "Зінденс" як новоствореного, Податковий кодекс України не передбачає, а тому останнє має сплачувати податки на загальних підставах.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 14.1.172 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно зі статтею 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Відповідно до п. 53.1 ст. 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду (п. 53.3 ст. 53 ПК України).

Отже, Податковий кодекс України, в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації, чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

З аналізу вищезазначених норм Податкового кодексу України, вбачається, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також, не є обов'язковою для виконання.

Крім того, необхідною ознакою податкової консультації, як предмета оспорювання в судовому порядку, є її відповідність визначенню рішення (акта) суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб'єктів, яким це рішення адресовано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкова консультація за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також, не має сили нормативно-правового акту та не створює і не припиняє прав чи обов'язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно, не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин.

Матеріали справи свідчать, що відповідач виконав вимоги статті 52 Податкового кодексу України та надав позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені позивачем запитання.

Враховуючи, що висновки, викладені в оскаржуваній податковій консультації, є обґрунтованими, не суперечать ані нормам Податкового кодексу України, ані правам та інтересам платника податків та економічному змісту податку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу нову податкову консультацію, то як було вірно зазначено судами, такі дії можуть застосовуватись лише за наявності протиправного рішення, дій чи бездіяльності, тобто, є похідними від вимог про визнання протиправною та скасування податкової консультації, а тому, відповідно, задоволенню не підлягають.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Фермерського господарства "Зінденс" та ОСОБА_2 про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції - відмовити.

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Зінденс" та ОСОБА_2 - відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.05.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль