Ухвала суду № 43333450, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/800/3006/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року

у справі № 816/2616/14

за позовом ОСОБА_2

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Київського районного відділу Полтавського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

про скасування наказу та поновлення на посаді, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Київського районного відділу Полтавського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про скасування наказу від 07 травня 2014 року № 277 щодо звільнення ОСОБА_2 та поновлення на займаній посаді за місцем служби з урахуванням вимушеного прогулу час звільнення із роботи.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 2001 року ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 03 червня 2013 року займав посаду інспектора-чергового чергової частини штабу Київського РВ Полтавського МУ УМВС у Полтавській області.

Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 30 травня 2014 року № 217 о/с позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) на підставі наказу від 07 травня 2014 року № 277 о/с за порушення службової дисципліни.

Підставою для прийняття оспорюваного наказу став висновок службового розслідування від 06 травня 2014 року по факту ДТП за участю інспектора-чергового чергової частини штабу Київського РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_2, за фактом якого складені протоколи про адміністративне правопорушення згідно статей 122-4, 124, 130 КУпАП.

Вказаним висновком встановлено порушення позивачем транспортної дисципліни, недотримання статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, що виявилося у керуванні позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до підпункту «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Статтею 14 цього Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Крім того, згідно статті 7 цього Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. Таким чином, працівники органів внутрішніх справ повинні дотримуватися дисципліни як і під час проходження служби, так і позаслужбовий час.

Як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, в ході службового розслідування встановлено, що 11 квітня 2014 року близько 16 години 30 хвилин в с. Жовтневе Решетилівського району Полтавської області ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Опель Кадет караван», днз НОМЕР_1, здійснив наїзд заднім ходом на електроопору, в наслідок чого було пошкоджено електропровід. В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач зазначив, що автомобілем керував самостійно, одразу після транспортної пригоди залишив місце ДТП та приклав зусилля для ліквідації пошкодження та відшкодував спричинені збитки, на підтвердження чого надав довідку ПАТ «Полтаваобленерго» Решетилівської філії від 11 серпня 2014 року № 05-23-02-1718, з якої вбачається, що позивачем відшкодовані матеріальні збитки в повному обсязі. В ході проведення службового розслідування від ОСОБА_2 відібрано письмові пояснення.

Також, були відібрані пояснення від громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які повідомили, що за кермом легкового автомобіля Опель Кадет, д.н.з. НОМЕР_1, знаходився гр. ОСОБА_2, який і здійснив дану дорожньо-транспортну пригоду. З пояснень вказаних громадян ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, оглянув місце події, після чого сів за кермо автомобіля та поїхав. Вказані свідки вказали, що ОСОБА_2, на їх погляд, перебував у нетверезому стані та був у автомобілі сам.

Крім того, судами досліджено, що постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 червня 2014 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтями 124, 122-4 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 340грн.

Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 червня 2014 року було закрите провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, відносно ОСОБА_2 у зв'язку з недоведеністю в його діях складу правопорушення.

Також, постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2014 року встановлено, що ОСОБА_2 вживав алкогольні напої до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.10 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 4 статті 130 КУпАП України. Його вина підтверджується свідченнями правопорушника ОСОБА_2, протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи. Однак, провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 130 КУпАП, відносно ОСОБА_2 було закрите на підставі статті 38 КУпАП.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, характер службової дисципліни працівників органів внутрішніх справ обумовлюється специфікою їх правового статусу та діяльності: усі особи рядового і начальницького складу є державними службовцями і беруть участь у виконавчо-розпорядчій діяльності держави, оскільки вони організують та забезпечують охорону громадського порядку та громадську безпеку; у сфері службової діяльності особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ залежно від особливостей правового статусу наділені державно-владними повноваженнями і виступають представниками виконавчої влади.

Таким чином, колегія суддів вважає, що недоведеність належними доказами факту перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння під час скоєння ДТП не спростовує порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України та нехтування вимог наказів, вказівок МВС України щодо неухильного дотримання працівниками органів внутрішніх справ транспортної дисципліни, яке виразилося у залишенні працівником ОВС місця скоєння ДТП, неповідомлення останнім про транспортну пригоду до компетентних органів та вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв після скоєння ДТП, надання неправдивих пояснень при службовій перевірці, у зв'язку з чим суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев