Ухвала суду № 43333214, 19.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2015р. м. Київ К/800/58984/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю: представника позивача Чорнія О.Б. та представника відповідача Харченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "ЗАХІДЕНЕРГО" до Державної виконавчої служби України про визнання неправомірною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК "ЗАХІДЕНЕРГО" звернулось до суду з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання неправомірною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору від 21.03.2014р., винесеної у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду Львівської області №1/575-28/173 від 18.06.2008р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2014р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено: визнано неправомірною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору від 21.03.2014р., винесену у виконавчому провадженні №877874 з виконання наказу господарського суду Львівської області №1/575-28/173 від 18.06.2008р.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби України від 22.08.2008р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №1/575-28/173, виданого господарським судом Львівської області 18.06.2008р. про стягнення з ВАТ «Західенерго» (назву якого змінено на ПАТ "ДТЕК "ЗАХІДЕНЕРГО" згідно з постановою державного виконавця від 21.03.2014р.) на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву 13429408грн. - плати за позичання природного газу, а також надано боржнику можливість добровільно виконати рішення суду в семиденний строк з моменту отримання постанови й попереджено його про те, що у разі невиконання рішення в такий строк останнє буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого бору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Зазначена постанова була відправлена лише 28.08.2008р. і надійшла на адресу ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» 01.09.2008р. та цього ж дня ним скеровано на адресу відповідача заяву №08-400 від 01.09.2008р. про зупинення виконавчого провадження.

З огляду на наявність вказаної заяви, до якої додано копію виписки з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу від 28.11.2005р. №85, згідно з якою ВАТ «Західенерго» внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно з Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а також зважаючи на подальше внесення змін до вказаного Закону й продовження дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу до 01.01.2014р., постановами державного виконавця від 07.10.2008р. та від 17.06.2013р. виконавче провадження зупинялось й під час їх дії ПАТ "ДТЕК "ЗАХІДЕНЕРГО" заборгованість погасило.

21.03.2014р. державним виконавцем було винесено постанови про поновлення виконавчого провадження №8778741, стягнення виконавчого збору в сумі 1342940,80грн. та закриття виконавчого провадження в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5, ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р. (в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії; державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження; в постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За змістом ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у встановлений для самостійного його виконання строк постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Закінчення ж строку добровільного виконання саме по собі не може бути достатньою підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки, як встановлено судом, відповідачем не вчинялися дії, спрямовані на виконання рішення, а боржник виконав його добровільно.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про визнання неправомірною постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору від 21.03.2014р., винесеної у виконавчому провадженні №877874 з виконання наказу господарського суду Львівської області №1/575-28/173 від 18.06.2008р., а отже і про наявність підстав для її скасування та задоволення позовних вимог.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухваленого судом рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Рецебуринський Ю.Й.