Ухвала суду № 43333057, 12.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2015р. м. Київ К/800/2483/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Костенка М. І., Степашка О. І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі за позовом Приватної виробничо - комерційної фірми «Кальтаір» до Державної податкової інспекції у м. Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення- рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватна виробничо - комерційна фірма «Кальтаір» (далі - ПВКФ "Кальтаір") звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року позов ПВКФ "Кальтаір" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 01 листопада 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 01 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПВКФ "Кальтаір" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПВКФ "Кальтаір" з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності врахування та сплати ПДВ та податку на прибуток при проведенні господарських операцій з ТОВ "Ферріт- Д", ПП "ATM", TOB "ВК Віконні системи", TOB "Галактика М", ПП "Екоскан Сервіс", ТОВ "Ангстрем Континенталь", TOB "Дидактика", TOB "Ліга", TOB "Лігран", ТОВ "Матадор", ТОВ "Ривс", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Супутник", ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", ТОВ "Шоковіта", ПП "Мегіур", ТОВ "Техніка" та контрагентами-покупцями за період з 01 січня 2010 по 31 січня 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 03 червня 2013 року №512/22-300/19299770.

Перевірку здійснено, в тому числі, на підставі постанови слідчого ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 31 січня 2013 року по кримінальному провадженню №32013180000000005.

Перевіркою встановлено порушення ПВКФ "Кальтаір" вимог п. 198.3, п.198.6, ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України; пп. 134.1.1 ст. 134, п. 138.1 , п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.1 ст. 139 Податкового кодексу України;

На підставі акта перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва винесені податкові повідомлення рішення від 21 червня 2013 року: №0005762230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 206508,00 грн. в т.ч. ПДВ - 137672,00 грн. та штрафні (фінансові санкції) - 68836,00 грн. та від 21 червня 2013 року: №0005752230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 584092,00 грн. в т.ч. податок - 478679,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 105413,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період, який перевірявся, ПВКФ "Кальтаір" мало господарські відносини з контаргентами ТОВ "Ферріт- Д", ПП "ATM", TOB "ВК Віконні системи", TOB "Галактика М", ПП "Екоскан Сервіс", ТОВ "Ангстрем Континенталь", TOB "Дидактика", TOB "Ліга", TOB "Лігран", ТОВ "Матадор", ТОВ "Ривс", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Супутник", ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", ТОВ "Шоковіта", ПП "Мегіур", ТОВ "Техніка". Реальність господарських операцій підтверджено первинними документами, зокрема: накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, витягом з журналу реєстрації довіреностей, копією з відомості приходу-розходу ТМЦ. Результати господарських операції відображені у бухгалтерському та податковому обліку ПВКФ "Кальтаір". На підставі господарських операцій ПВКФ "Кальтаір" включено суми до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ПВКФ "Кальтаір", та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що ПВКФ "Кальтаір" підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами та не порушено вимог податкового законодавства при здійсненні господарських правочинів з контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка ПВКФ "Кальтаір" була проведена ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на виконання постанови слідчого ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 31 січня 2013 року по кримінальному провадженню №32013180000000005.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва не надано доказів набрання законної сили рішенням суду у кримінальному провадженню №32013180000000005, а тому у ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва були відсутні підстави приймати податкові повідомлення рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПВКФ "Кальтаір".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович М. І. Костенко О.І. Степашко