Ухвала суду № 43332835, 24.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14859/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київмонолітбуд-2005» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 лютого 2015 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Київмонолітбуд-2005» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 09 вересня 2014 року №0012352205.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини, укладені позивачем та його контрагентом - ТОВ «Вестес», вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12 серпня 2014 року по 18 серпня 2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київмонолітбуд-2005» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період березень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «Вестес», за результатами якої складено акт від 22 серпня 2014 року №1331/26-59-22-05/38124758, в якому встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2014 року у розмірі 66919,00 грн.

На підставі акту перевірки №1331/26-59-22-05/38124758 від 22 серпня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2014 року №0012352205, згідно якого за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на суму 83649,00 грн., у тому числі 66919,00 грн. за основним платежем та 16730,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується виконання робіт та використання їх результатів у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Вестес» (субпідрядник) укладено договір субпідряду на виконання робіт від 07 лютого 2014 року №07/02/14 та договір субпідряду №21/02/14 від 21 лютого 2014, відповідно до яких субпідрядник за завданням замовника на свій ризик зобов'язується власними силами і засобами виконати комплекс робіт на об'єктах будівництва: Київська обл., м.Вишгород, пров.Квітневий, та Київська обл., Києво-Святошинський район, с.П.Борщагівка, вул.Леніна, 119, та передати в установлений строк замовнику виконані роботи, а замовник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (в частині, що необхідна для виконання робіт за цим договором), проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти належним чином виконані роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і розмірах, передбачених цими договорами або додатками до них.

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів позивачем надано попереднє узгодження до договорів субпідряду №07/02/14 від 07 лютого 2014 року, №21/02/14 від 21 лютого 2014 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2014 року; акти виконаних робіт №196, №189 від 31 березня 2014 року; податкові накладні №270, №272 від 31 березня 2014 року; виписки по банківському рахунку на підтвердження оплати за виконані роботи; акти №1, №2 передачі матеріалів для виконання робіт по договорам субпідряду; акти прийняття частини будівельного майданчика; довідки щодо ходу виконання робіт; видаткові накладні щодо придбання будівельних матеріалів для виконання будівельних робіт; виконавчу документацію на закриття виконаних робіт №196 від 31 березня 2014 року, №189 від 31 березня 2014 року

Також, між позивачем (орендар) та ТОВ «Вестес» (орендодавець) укладено договір оренди від 24 лютого 2014 року №24/02/14, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві в тимчасове користування майно - опалубка та лебідка будівельна по акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Зазначене в п.1.1 договору майно повинно бути передано орендареві протягом 10 днів із дня підписання договору на об'єкт будівництва - житловий комплекс багатоквартирних будинків за адресою: Київська обл., м.Вишгород, пров.Квітковий (п.1.2).

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано акт надання послуг №153 від 31 березня 2014 року; податкові накладні №178, №179 від 26 березня 2014 року; виписку з банківського рахунку щодо оплати наданих послуг; акт приймання-передачі майна №1.

Крім того, позивачем, основним видом діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель, на підтвердження використання результатів виконаних ТОВ «Вестес» робіт та наданих послуг у власній господарській діяльності надано договір генерального підряду №2 від 01 листопада 2012 року, укладений між ТОВ «Каскадбудсервіс» (замовник) та позивачем (генеральний підрядник), відповідно до умов якого генеральний підрядник за завданням замовника на свій ризик зобов'язується власними силами і засобами виконати комплекс робіт на об'єкті будівництва: Київська обл., м.Вишгород, пров.Квітневий, та передати в установлений строк замовнику виконані роботи, а замовник зобов'язується надати генеральному підряднику будівельний майданчик, проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти належним чином виконані роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього; акти приймання виконаних будівельних робіт, сертифікати відповідності, видаткові накладні, фотоматеріали.

Також на підтвердження використання результатів виконаних ТОВ «Вестес» робіт у власній господарській діяльності надано договір генерального підряду №23/09-КМБ від 23 вересня 2013 року, укладений між ТОВ «Укрбудінвест і Ко» (замовник) та позивачем (генеральний підрядник), відповідно до умов якого генеральний підрядник за завданням замовника зобов'язується власними та залученими силами і засобами виконати роботи на об'єкті будівництва: Київська обл., Києво-Святошинський район, с.П.Борщагівка, вул.Леніна, 119, забезпечити поставку матеріалів та обладнання, що необхідно змонтувати, провести випробування змонтованого обладнання, завершити будівництво об'єкта в обумовлені строки та передати об'єкт замовнику, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти та сплатити ці роботи; акт виконаних робіт за березень 2014 року, сертифікати відповідності, видаткові накладні, фотоматеріали.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 18 липня 2014 року №569/26-57-22-04-10/39050876 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вестес» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за березень 2014 року», яким встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Вестес» з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, у підприємства не має будь-яких складських приміщень, транспортних засобів, основних засобів, в тому числі устаткування, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, стан платника податків - 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 18 липня 2014 року №569/26-57-22-04-10/39050876 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вестес», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Вестес» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість. В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання укладених правочинів.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Вестес» та відсутності реального здійснення договорів, укладених ТОВ «Вестес» та позивачем.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 листопада 2014 року у справі №826/14053/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року та набрала законної сили, позов ТОВ «Вестес» задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві щодо внесення до інформаційних баз даних АС «Податковий блок», АС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформації на підставі акту від 18 липня 2014 року №569/26-57-22-04-10/39050876 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вестес» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за березень 2014 року»; зобов'язано ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві вилучити з інформаційних баз даних АС «Податковий блок», АС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту від 18 липня 2014 №569/26-57-22-04-10/39050876 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вестес» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за березень 2014 року».

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платника податку - ТОВ «Вестес», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності виконаних робіт (наданих послуг) та проведення оплати за них, використання результатів виконаних робіт (наданих послуг) в рамках власної господарської діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09 вересня 2014 року №0012352205, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 30 березня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.