Ухвала суду № 43332775, 26.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13950/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецькій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алген" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", звернулось до суду із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000484050 від 19.08.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 1426 382,00грн., у тому числі, не відшкодованих на момент перевірки в розмірі - 263096,00 грн. та відшкодованих на момент перевірки в розмірі 1163286,00грн. та накладено на позивача штрафні санкції у розмірі 713191,00грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013 року в задоволенні позову ТОВ «АТ Каргіл», яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 у справі №К/800/25067/14 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 скасовано та направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України були надані вказівки, які необхідно врахувати суду під час нового розгляду даної справи, зокрема, дослідити договори, укладені між позивачем та ТОВ «Алген» та всіх первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2014 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Співробітниками Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргіл" з питань правильності визначення та повноти сплати до бюджету сум податку на додану вартість за операціями з ТОВ "Алген" за період з 01.05.12р. по 28.02.13р. За результатами перевірки складено акт від 01.05.13р. за № 31/40-50/20010397 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 пп. 14.1.18, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 1426382,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000484050 від 19.08.2013 р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 1426 382,00грн., у тому числі, не відшкодованих на момент перевірки в розмірі - 263096,00 грн. та відшкодованих на момент перевірки в розмірі 1163286,00грн. та накладено на позивача штрафні санкції у розмірі 713191,00грн.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову погодився з висновками акту перевірки відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки ці операції не підтверджено належним чином відповідними документами, що підтверджує намір платника завищити суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 року зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (Покупець), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алген» (Постачальник), з іншого боку, було укладено ряд договорів поставки: № СVР37305 від 26.09.2012, здійснено поставку насіння соняшникового насипом загальною вартістю 1 314 000грн. +/- 5%, в тому числі ПДВ 219 000грн., загальна кількість товару відповідно до умов договору складала 300 тон +/- 5%; № СVР37371 від 26.09.2012, здійснено поставку насіння соняшникового насипом загальною вартістю 905 100 грн. +/- 5%, в тому числі ПДВ 150 850 грн., загальна кількість товару відповідно до умов договору складала 210 тон +/- 5%; № СVР37464 від 27.09.2012, здійснено поставку насіння соняшникового насипом загальною вартістю 1 810 200 грн. +/- 5%, в тому числі ПДВ 301 700 грн., загальна кількість товару відповідно до умов договору складала 420 тон +/- 5%; №СVР38114 від 08.10.2012, здійснено поставку насіння соняшникового насипом загальною вартістю 1 700 000 грн. +/- 5%, в тому числі ПДВ 283 333,33 грн., загальна кількість товару відповідно до умов договору складала 400 тон +/- 5%; № СVР38553 від 15.10.2012, здійснено поставку насіння соняшникового насипом загальною вартістю 1 700 000 грн. +/- 5%, в тому числі ПДВ 283 333,33 грн., загальна кількість товару відповідно до умов договору складала 200 тон +/- 5%; № СVР39077 від 24.10.2012, здійснено поставку насіння соняшникового насипом загальною вартістю 349 600 грн. +/- 5%, в тому числі ПДВ 58266,67 грн., загальна кількість товару відповідно до умов договору складала 80 тон +/- 5%.

Всі зазначені договори підписані директором ТОВ "Алген" - ОСОБА_2

На підтвердження виконання зобов'язань позивачем надано видаткові накладні та податкові накладні, платіжні доручення, зокрема, видаткові накладні: № 58 від 27.09.12, № 1004 від 02.10.12, № 1008 від 04.10.2012, № 1009 від 04.10.2012, № 1019 від 08.10.12, № 1020 від 08.10.12, № 1021 від 08.10.12, № 1022 від 08.10.12, № 1037 від 10.10.12, № 1043 від 11.10.12, № 1044 від 11.10.12, № 1049 від 15.10.12, № 1053 від 15.10.12, №1059 від 16.10.12, №1066 від 18.10.12, №1113 від 24.10.12; податкові накладні: №5802 від 27.09.12, №1004/2 від 02.10.12, №1008/2 від 04.10.2012, №1009/2 від 04.10.2012, №1019/2 від 08.10.12, №1020/2 від 08.10.12, №1021/2 від 08.10.12, №1022/2 від 08.10.12, № 1037/2 від 10.10.12, № 1043/2 від 11.10.12, № 1044/2 від 11.10.12, № 1049/2 від 15.10.12, №1053/2 від 15.10.12, №1059/2 від 16.10.12, №1066/2 від 18.10.12, № 1113/2 від 24.10.12; платіжні доручення: №22923 від 28.09.12, №23740 від 03.10.12, №23941 від 04.10.12, №23975 від 04.10.12, №24426 від 09.10.12, №24429 від 09.10.12, №24436 від 09.10.12, №24432 від 09.10.12, №24916 від 11.10.12, №25246 від 12.10.12, №25224 від 12.10.12, №25411 від 15.10.12, №25439 від 16.10.12, №25748 від 17.10.12, №26004 від 19.10.12, № 26557 від 24.10.12.

Всі вказані податкові та видаткові накладні підписані ОСОБА_2

Також, позивачем надано складські квитанції на зерно: №406 від 27.09.2012, № 416 від 02.10.2012, № 471 від 04.10.2012, № 472 від 04.10.2012, №533 від 05.10.12, №534 від 05.10.12, №535 від 05.10.12, №536 від 05.10.12, № 638 від 10.10.2012 , №679 від 12.10.2012, № 678 від 12.10.2012, № 713 від 15.10.2011, № 714 від 15.10.2012, №726 від 16.10.2012, № 735 від 18.10.2012, № 826 від 24.10.2012; картки аналізу зерна: № 53 від 27.09.2012, № 56 від 02.10.2012, № 60 від 04.10.2012, № 61 від 04.10.2012, № 63 від 05.10.2012, № 65 від 05.10.2012, №64 від 05.10.2012, № 66 від 05.10.2012, № 69 від 10.10.2012, № 72 від 12.10.2012, № 71 від 12.10.2012, № 73 від 15.10.2012, № 75 від 15.10.2012, № 80 від 16.10.2012, № 82 від 18.10.2012 року, № 85 від 24.10.2012 та товарно-транспортні накладні.

Однак, колегія суддів не може прийняти до уваги вказані документи на підтвердження товарності оскаржуваних угод, оскільки вказані документи жодним чином не підтверджують отримання зерна саме від контрагента ТОВ «Алген».

Крім того, копії контрактів від 19.11.2012 року №CVS 40466 та № CVS 42401 від 24.01.2013 року та митна декларація свідчать про те, що позивач продав соняшникову олію іноземному підприємству (а.с.5-57 т.3), однак, жодним чином не підтверджує отримання насіння від ТОВ "Алген".

Що стосується актів з переробки давальної сировини та рахунків і розрахунків вартості переробки (а.с.67-74 т.3), то вказані документи також не підтверджують товарність та реальність спірних договорів поставки з ТОВ «Алген», оскільки зазначені документи підписані між позивачем та ТОВ «Комбінат Каргілл».

Також в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які свідчать про перевезення насіння соняшникового (а.с.75-141 т.3), при цьому вантажовідправник в даному випадку ТОВ «Агрофірма «Контрактова», замовник - ТОВ «АТ Каргілл», а вантажоодержувач - ТОВ «Комбінат «Каргілл».

Таким чином, слід зазначити, що вказані документи жодним чином не підтверджують виконання умов договорів поставки, укладених між позивачем та ТОВ «Алген», а також дають підстави для сумнівів щодо ділової мети на укладення спірних договорів поставки, якщо відсутні будь-які документи щодо фактичної передачі товару (соняшникового насіння) саме від ТОВ «Алген» позивачу, перевезення товару Постачальником (ТОВ «Алген») тощо.

Надані позивачем документи свідчать лише про наявність у позивача насіння соняшника та його переробку, однак, не доводять яким чином спірний контрагент (ТОВ «Алген») має фактичне відношення до цього.

Таким чином, колегія суддів критично ставиться до вказаних вище документів, оскільки вони не підтверджують отримання насіння саме від даного контрагента - ТОВ «Алген».

При цьому, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, досліджуючи даного контрагента, слід зазначити, що відомості про обсяги поставленого товару не відповідають можливостям ТОВ «Алген» щодо вирощування насіння соняшника.

Так, відповідно до п. 1.2 договорів поставки, які за своїм змістом є типовими, ТОВ «Алген» є виробником товару, що поставляється.

В акті перевірки зазначено, що контрагент позивача здійснив поставку насіння соняшникового насипом загальною кількістю за умовами 12 договорів поставки 2185 тон +/- 5%.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Алген» власних або орендованих основних засобів (основних фондів) - орних земель, спеціалізованої сільськогосподарської техніки, складських приміщень та площ для зберігання с/г продукції у періоді діяльності з 01.05.12 року по 28.02.13 року не мав.

Позивач зазначає, що ТОВ «Алген» у 2012 році по договору про спільну діяльність від 04.01.2012 року з ТОВ «Лан» вирощувало зернові культури - насіння соняшника, сою; для виробництва с/х продукції було використано 4013,49 га землі, у т.ч. ріллі 4006,71 га., при цьому, згідно з формою статистичного спостереження №37-сг «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт» станом на 01.09.2012 року ТОВ «Алген» зібрало на площі 4013 га землі 148481 центнерів насіння соняшника.

Однак, відповідачем під час перевірки встановлено відсутність у ТОВ «Алген» будь-якої можливості для вирощування, зберігання та постачання сільськогосподарської продукції, зокрема, насіння соняшника.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «Лан» жодних коштів від ТОВ «Алген» не отримувало, фактично спільна діяльність між підприємствами не проводилась, будь-яка сільськогосподарська продукція на адресу ТОВ «Алген» не передавалась, уся вирощена продукція розподілена між пайщиками в якості розрахунку за використання землі, також на переробний комплекс «Demis Stoun» для виготовлення комбікорму, також здійснювались поставки на ТОВ «АТ Каргілл» та «Миронівський елеватор» та інших.

Крім того, на запит СУ ГСУ ДПС України №7459/0/61-12/09-0016с від 20.12.2012 року директором ТОВ «Лан» Мартиненком О.О. надана відповідь №4/1 від 11.01.2013 року, у відповідністю з якою ТОВ «Лан» не здійснювало сумісної діяльності з ТОВ «Алген», не передавало на реалізацію сільськогосподарську продукцію та не здійснювало взагалі будь-яких фінансово-господарських відносин.

З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Алген» власних або орендованих основних засобів (основних фондів) - орних земель, спеціалізованої сільськогосподарської техніки, складських приміщень та площ для зберігання с/г продукції у періоді діяльності з 01.05.12 по 28.02.13 не мав.

Згідно з листом Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області №134/13-01 від 11.01.2013 року за ТОВ «Алген» відомості щодо реєстрації права власності або права користування земельною ділянкою на території Дніпропетровської області відсутні.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача - ТОВ «Алген» не мав фізичної можливості виростити та поставити такі обсяги насіння соняшнику, які були поставлені за умовами оспорюваних договорів поставки.

Наведені обставини підтверджують висновок суду першої інстанції, що правочини між ТОВ "Алген" та ТОВ "АТ Каргілл" були укладені виключно шляхом обміну документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування коштів без фактичної передачі насіння соняшнику від продавця до покупця.

Враховуючи викладене, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 року, судом першої інстанції було установлено спеціальна податкова правосуб'єктність контрагента позивача та встановлено його статус, та зроблені обґрунтовані висновки про відсутність фізичної можливості для вирощення (відсутність земельної ділянки, спеціальної сільськогосподарської техніки та трудових ресурсів для вирощування таких обсягів соняшника) та поставки (відсутність транспортних засобів, складських приміщень та площ для зберігання с/г продукції) насіння соняшника в тих обсягах, що передбачені спірними договорами.

Також щодо правильності заповнення наданих позивачем первинних документів, слід зазначити, що вони складені з порушеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Також, щодо оформлення податкових накладних, видаткових накладних та рахунків фактур, колегія суддів зазначає, що в наданих позивачем документів - рахунках-фактурах в графі «Виписав(ла)», видаткових накладних в графах «Від постачальника», «Отримав(ла)», «Місце складання» містяться лише підписи та печатки підприємств без зазначення посад та відомостей про осіб, які їх підписали.

З огляду на відсутність таких відомостей колегія суддів вважає, що надані позивачем на підтвердження фактів здійснення поставки товару та отримання послуг первинні документи оформленні з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, судом першої інстанції виконано вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 року, зокрема, досліждено рух активів ТОВ "Алген" у процесі здійснення господарської операції та встановлено, що в матеріалах справи відсутні належним чином складені первинні документи, які підтверджують вирощення, зберігання та переміщення товару (насіння соняшника) від ТОВ "Алген" до позивача, Так, з матеріалів справи вбачається, що у ТОВ "Алген" відсутні власні або орендовані основні засоби (основні фонди) - орні землі, спеціалізована сільськогосподарська техніка, складські приміщення та площі для зберігання с/г продукції, а також транспортні засоби для поставки товару тощо. Також, судом першої інстанції установлено, що всі первинні документи є неналежно оформленими, так як підписані не повноважною особою, яка ме мала намір на ведення господарської діяльності. Крім того, судом першої інстанції досліджено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та встановлена відсутність можливолсті у ТОВ "Алген" вирощувати, зберігати та поставляти товар (насіння соняшника).

Також, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, усі фінансово-господарські документи від імені ТОВ "Алген" підписував керівник - ОСОБА_2

При цьому, суд першої інстанції вірно звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи міститься вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2014 року по справі №183/5054/14-к (набрав законної сили), яким встановлено, що ОСОБА_2 у травні 2012 року придбав СГД ТОВ «Алген» з метою прикриття незаконної діяльності. Зокрема, з метою придбання товариства, достовірно розуміючи протиправність своїх дій, за відсутності намірів здійснювати фактичну господарську діяльність, підписав, як засновник, статут ТОВ «Алген», реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. Вказаний статут за грошову винагороду у 1000 доларів США був переданий невстановленим слідством особам для подальшої реєстрації підприємства в державних органах. Після реєстрації ТОВ «Алген» самостійна підприємницька діяльність засудженим не здійснювалася, угод фінансового характеру він не складав, печатками підприємств не користувався, а реєстраційні і установчі документи зазначених підприємств передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність, а саме: складати від імені ОСОБА_2, як директора ТОВ «Алген» (код за ЄДРПОУ 34214952), необхідні документи фінансово-господарської діяльності (договори, податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші документи), звітні документи даних підприємств по сплаті податків, які зовні складені вірно, але фактично не відповідали дійсності та надало змогу перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій, тобто, в подальшому невстановлені слідством особи використали печатки, статутні документи та реквізити ТОВ «Алген» (код за ЄДРПОУ 34214952) для здійснення «безтоварних» операцій та незаконного одержання доходів. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав свої провину у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 1 ст.205 КК України.

У відповідності до частини четвертої статті 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, спірний контрагент не здійснював господарської діяльності, оскільки директор контрагентів є тільки номінальними, а, отже, податкові накладні та інші первинні документи, якими підтверджується товарність господарських операцій не можуть бути належними доказами реальності вчинення цих господарських договорів.

Вказана позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-42l, в якій встановлено, якщо податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб які заперечують свою участь у створенні та діяльності таких товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

Враховуючи, що документи, укладені між позивачем та спірним контрагентом підписані особою, яка не має відношення до діяльності даного підприємства, а, отже, ці документи колегія суддів не бере до уваги як належний та допустимий доказ по справі на підтвердження дійсності укладених правочинів.

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не мав права формувати податковий кредит на підставі виданих директором ОСОБА_2 від імені ТОВ "Алген" податкових накладних, оскільки документи складені з порушенням норм чинного законодавства України.

Доводи представника позивача на відсутність у вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2014 року по справі №183/5054/14-к посилань на незаконність або фіктивність господарських відносин між ТОВ "Алген" та позивачем в перевіряємий період колегія суддів не приймає до уваги, так як вироком встановлено факт непідписання керівником ТОВ "Алген" ОСОБА_2 договорів на первинної документації по господарським відносинам з позивачем, та доводить той факт, що надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності, що також свідчить про отримання платником податків необгрунтованої податкової вигоди.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні договори з ТОВ "Алген" були укладені виключно з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визнає незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника апелянта на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі №804/93334/13-а, якою визнано неправомірними дії податкового органу по формуванню в акті перевірки від 15.05.2013 № 174/222/34214952 висновків щодо завищення ПДВ по спеціальним податковим деклараціям (скороченим) всього в сумі 25 697 404 грн., та щодо включення до автоматизованої системи за формою «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період» інформації про результати перевірки - Товариства з обмеженою відповідальністю «Алген», оформленої актом від 15.05.2013 № 174/222/34214952, і зобов'язано Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вилучити з автоматизованої системи за формою «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірки ТОВ «Алген», оформленої актом перевірки від 15.05.2013 № 174/222/34214952. Оскільки, в даному випадку, судом не досліджувалась товарність та фактичність господарських операцій ТОВ "Алген" з контрагентами, зокрема, і ТОВ "АТ "Каргілл", а досліджувались лише дії податкового органу під час проведення перевірки.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Аналогічна правова позиція наведена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 31 березня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Горбань Н.І.