Постанова № 43332609, 27.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2015 року 10:15 № 826/20013/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лазерний центр Груп»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 року № 0003462203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Лазерний центр Груп» (надалі - позивач або ТОВ «Лазерний центр Груп») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 року № 0003462203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 28.01.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на відсутність у ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві правових підстав для проведення 31 липня 2014 року документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лазерний центр Груп» на підставі норм п. 78.1.5 ст. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки попередня документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства (акт від 16.07.2014 року № 1714/26-53-22-03/38807520) була проведена незаконно. Крім того, висновки акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.08.2014 року № 1858/26-53-22-03-21/38807520, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «Лазерний центр Груп» вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Аленгрос» за лютий 2014 року, документально і нормативно не підтверджуються. Натомість, за твердженнями представника позивача, факти здійснення ТОВ «Аленгрос» поставок товарів та надання послуг на користь ТОВ «Лазерний центр Груп» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що наявні у позивача.

У судове засідання 28.01.2015 року з'явилися представники сторін.

При цьому, у даному судовому засіданні неналежного відповідача у даній справі ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві замінено на належного - ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним і таким, що прийнято у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Лазерний центр Груп» порушеннями вимог норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд у судовому засіданні 28.01.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що 31.07.2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 31.07.2014 року № 14708, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Лазерний центр Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Аленгрос» (ідентифікаційний код 38930834) за лютий 2014 року, за результатами якої складений акт від 01.08.2014 року № 1858/26-53-22-03-21/38807520 (надалі - акт перевірки).

Копію наказу ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.07.2014 року № 1470 було вручено, а направлення на перевірку від 31.07.2014 року № 1118 пред'явлено під розписку керівнику ТОВ «Лазерний центр Груп» Соболевській О.О. 31.07.2014 року, що підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Відомостей про оскарження ТОВ «Лазерний центр Груп» в межах окремого судового провадження дій працівників ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо призначення та проведення зазначеної документальної перевірки жодною із сторін надано не було.

У тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), показника податкового кредиту за місяць лютий 2014 року на суму податку на додану вартість 136 813,00 грн. Епізод даного правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного формування ТОВ «Лазерний центр Груп» податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Аленгрос», згідно договорів від 03.02.2014 року № UA16/14 і від 03.02.2014 року № 16П/14, яке, на думку перевіряючого, не мало реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій, та у зв'язку з відсутністю реєстрації зазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зокрема, під час проведення документальної перевірки позивача контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Лазерний центр Груп» займається виробництвом рекламної продукції, торгового обладнання для офісів і підприємств торгівлі (пластикові кармани, цінники, монетниці, рамки різного формату, таблички для стін/дверей, підставки для буклетів, стійки для буклетів тощо), що відповідає основному виду діяльності підприємства - виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі.

03.02.2014 року ТОВ «Лазерний центр Груп» уклало з ТОВ «Аленгрос» письмові договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту за № UA16/14, за умовами якого Продавець (ТОВ «Аленгрос») зобов'язується передати Покупцю (ТОВ «Лазерний центр Груп») товар відповідно до рахунків Продавця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлений товар у строк та в порядку, встановленому цим Договором. Поставка товару здійснюється транспортом Продавця на умовах EXW (Інкотермс 2010), товар передається Покупцю за адресою: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 склад ТОВ «Лазерний Центр Груп», а також договір на постачання виробничого призначення за № 16П/14, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Аленгрос») зобов'язується надати послуги Замовнику (ТОВ «Лазерний центр Груп») відповідно до рахунків Виконавця, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги у строк та в порядку, встановленому цим Договором. Для обробки матеріал (заготовки) забираються Виконавцем зі складу Замовника за адресою: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, склад компанії ТОВ «Лазерний Центр Груп», та вже оброблений матеріал, при виконанні послуг Виконавцем, поставляється Виконавцем на склад Замовнику.

За результатами виконання зазначених договорів ТОВ «Аленгрос» склало видаткові накладні та акти наданих послуг, виписало податкові накладні, перелік яких наведений на стор. 6 - 7 акта перевірки. Суми податку на додану вартість (а саме: 94 740,00 грн. по договору від 03.02.2014року № UA16/14 та 42 073,00 грн. по договору від 03.02.2014року № 16П/14) по таких податкових накладних були включені ТОВ «Лазерний Центр Груп» до складу податкового кредиту за період лютий 2014 року, що відповідає даним додатку 5 до Податкової декларації з ПДВ за аналогічний звітний (податковий) період.

При цьому, в акті перевірки контролюючим органом зауважено про те, що за даними електронної бази Єдиний реєстр податковий накладних відомості про такі податкові накладні постачальника ТОВ «Аленгрос» відсутні.

Крім того, перевіряючим були враховані висновки та обставини, викладені в акті ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області від 03.06.2014 року № 365/17-16-22-01/38930834 про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аленгрос» (ідентифікаційний код 38930834), з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період 01.01.2013 року по 30.04.2014 року, згідно якого встановлено відсутність реального здійснення ТОВ «Аленгрос» господарських операцій з придбання та продажу товарів (робіт, послуг). Зокрема, в тексті акта перевірки регіональної ДПІ зафіксовані наступні обставини: 1) згідно висновку ОУ ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про результати відпрацювання ризикового платника податків встановлено, що ТОВ «Аленгрос» за податковою адресою: 33001, Рівненська область, м. Рівне вул. Дворецька, 123А не знаходиться; 2) на адресу ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області 15.04.2014 року надійшов лист від гр. ОСОБА_3 (що значиться керівником ТОВ «Аленгрос»), в якому зазначено, що вона ніколи не була і не є на даний час посадовою особою цього товариства. Довіреності нікому не виписувала і не брала участі у реєстрації даного підприємства та здійсненні фінансово-господарської діяльності ТОВ «Аленгрос». Також, в листі зазначено що їй не відомо про місцезнаходження бухгалтерських документів та печатки ТОВ «Аленгрос»; 3) в ході аналізу відомостей про господарську діяльність ТОВ «Аленгрос» встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів. Так, згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у період з грудня 2013 року по лютий 2014 року ТОВ «Аленгрос» придбано товарів (фруктів, м'ясо та рибну продукції) на суму 55 млн. грн., однак, в подальшому відбувалась реалізація сувенірних пляшок, цукру, борошна, фарби, піддонів, проведення зварювальних робіт та надання юридичних послуг, всього на суму 47 млн. грн.; 4) дана документальна перевірка ТОВ «Аленгрос» була ініційована на підставі постанови слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві лейтенанта податкової міліції Горчинського А.С. від 26.05.2014 року про призначення документальної перевірки. За даними цієї постанови від 26.05.2014 року вказаним Слідчим управлінням проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32014180000000042 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Аленгрос», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 cт. 205 Кримінального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Лазерний центр Груп» достатніх правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 136 813,00 грн. за рахунок правочинів з постачальником товарів і послуг ТОВ «Аленгрос». За результатами проведеної документальної перевірки зафіксоване заниження ТОВ «Лазерний центр Груп» податку додану вартість за звітний період лютий 2014 року в сумі 136 813,00 грн.

18.08.2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0003462203, яким визначила ТОВ «Лазерний центр Груп» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 171 016,00 грн., в т.ч. 136 813,00 грн. за основним платежем, 34 203,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивачем отримано рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.10.2014 року № 10935/10/26-15-10-06-15 та рішення Державної фіскальної служби України від 01.12.2014 року № 7752/6/99-99-10-01-15, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача, у відповідності до змісту яких податкове повідомлення-рішення від 18.08.2014 року № 0003462203 залишено без змін.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 3

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

В ході судового розгляду також встановлено, що 03.02.2014 року між ТОВ «Лазерний центр Груп» (Покупець/Замовник), в особі директора Соболевської О.О., та ТОВ «Аленгрос» (Продавець/Виконавець), в особі директора ОСОБА_3, були укладені наступні письмові договори:

- договір про постачання послуг виробничого призначення за № 16П/14, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику відповідно до рахунків Виконавця, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник, в свою чергу, прийняти та оплатити послуги у строки та порядку, встановленому цим Договором. Вартість послуг, що надаються Виконавцем Замовнику, визначаються сторонами після надходження заявки від Замовника та вказується Виконавцем у рахунку. Ціна цього Договору складається із сум оформлених рахунків, згідно яких виконувалися або оплачувалися. Після отримання послуг Замовник зобов'язаний підписати акти виконаних послуг. Матеріали, які підлягають обробці під час виконання послуг Виконавцем забираються на складі Замовника та після обробки повертаються на склад Замовника на умовах EXW (Інкотермс 2010). Для обробки матеріали (заготовки) забираються Виконавцем зі складу Замовника, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, та вже оброблений матеріал, при виконанні послуг Виконавцем, - постачається останнім на склад Замовника. Оплата за надані послуги здійснюється Замовником в безготівковій формі шляхом переказу коштів на банківський рахунок Виконавця;

- договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту за № UA 16/14, за умовами якого Продавець зобов'язується передати Покупцю товар відповідно до рахунків Продавця, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити поставлений товар у строк та в порядку, встановленому цим Договором. Вартість товару, що поставляється, визначається сторонами після надходження заявки від Покупця та вказується Продавцем в рахунку. Покупець набуває права власності на майно з моменту передачі йому товару згідно документів на товарно-матеріальних цінностей (видаткових накладних та ін.) та отримання продавцем відповідних довіреностей на отримання ТМЦ. Поставка товару здійснюється транспортом Продавця на умовах EXW (Інкотермс 2010), і товар передається Покупцю за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 (склад ТОВ «Лазерний центр Груп»). Оплата за поставлені партії товару здійснюється Покупцем в безготівковій формі шляхом переказу коштів на банківський рахунок Продавця

На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Аленгрос» поставок товарів та надання послуг на користь ТОВ «Лазерний центр Груп» згідно договорів від 03.02.2014року № 16П/14 і № UA 16/14, та проведення розрахунків за отримані товари і результати наданих послуг позивач надав до суду копії наступних документів:

- рахунків-фактур від 03.02.2014 року № 26, від 05.02.2014 року № 35, від 05.02.2014 року № 41, від 06.02.2014 року № 48, від 07.02.2014 року № 55, від 07.02.2014 року № 61, виставлених на підставі договору від 03.02.2014 року № 16П/14;

- рахунків-фактур від 03.02.2014 року № 19, від 03.02.2014 року № 23, від 04.02.2014 року № 29, від 04.02.2014 року № 31, від 05.02.2014 року № 34, від 05.02.2014 року № 39, від 06.02.2014 року № 46, від 06.02.2014 року № 53, від 07.02.2014 року № 57, від 07.02.2014 року № 58, виставлених на підставі договору від 03.02.2014року № UA 16/14;

- креслення-розкрій пластикових заготівок до певних рахунків-фактур;

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.02.2014 року № АГ-0000299 на суму 48 002,40 грн. (з ПДВ), від 05.02.2014 року № АГ-0000300 на суму 42 318,00 грн. (з ПДВ), від 05.02.2014 року № АГ-0000301 на суму 38 604,96 грн. (з ПДВ), від 06.02.2014 року № АГ-0000302 на суму 40 622,40 грн. (з ПДВ), від 07.02.2014 року № АГ-0000303 на суму 41 870,40 грн. (з ПДВ), від 07.02.2014 року № АГ-0000304 на суму 41 026,32 грн. (з ПДВ), всього на загальну суму 252 484,48 грн., складених ТОВ «Аленгрос» за результатами виконання робіт з лазерної порізки акріла та пластикових заготівок;

- видаткових накладних від 03.02.2014 року № АГ-0000382 на суму 40 800,00 грн. (з ПДВ), від 04.02.2014 року № АГ-0000384 на суму 56 219,52 грн. (з ПДВ), від 05.02.2014 року № АГ-0000387 на суму 57 389,90 грн. (з ПДВ), від 03.02.2014 року № АГ-0000383 на суму 59 209,74 грн. (з ПДВ), від 06.02.2014 року № АГ-0000388 на суму 57 093,48 грн. (з ПДВ), від 07.02.2014 року № АГ-0000391 на суму 59 647,97 грн. (з ПДВ), від 07.02.2014 року № АГ-0000390 на суму 59 892,00 грн. (з ПДВ), від 06.02.2014 року № АГ-0000389 на суму 59 668,80 грн. (з ПДВ), від 05.02.2014 року №АГ-0000386 на суму 59 743,20 грн. (з ПДВ), від 04.02.2014 року № АГ-0000385 на суму 58 776,00 грн. (з ПДВ), всього на загальну суму 568 440,61 грн.;

- податкових накладних від 07.02.2014 року № 240 на суму 41 026,32 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 837,72 грн.), від 07.02.2014 року № 239 на суму 59 647,97 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 941,33 грн.), від 07.02.2014 року № 238 на суму 59 892,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 982,00 грн.), від 07.02.2014 року № 237 на суму 41 870,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 978,40 грн.), від 06.02.2014 року № 218 на суму 59 668,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 944,80 грн.), від 06.02.2014 року № 217 на суму 40 622,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 770,40 грн.), від 06.02.2014 року № 216 на суму 57 093,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 515,58 грн.), від 03.02.2014 року № 34 на суму 40 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 800,00 грн.), від 03.02.2014 року № 35 на суму 59 209,74 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 868,29 грн.), від 03.02.2014 року № 36 на суму 48 002,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 000,40 грн.), від 04.02.2014 року № 78 на суму 56 219,52 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 369,92 грн.), від 04.02.2014 року № 79 на суму 58 776,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 796,00 грн.), від 05.02.2014 року на суму 59 743,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 957,20 грн.), від 05.02.2014 року № 107 на суму 42 318,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 053,00 грн.), від 05.02.2014 року № 108 на суму 57 389,90 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 564,98 грн.), від 05.02.2014 року № 109 на суму 38 604,96 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 434,16 грн.), всього на загальну суму ПДВ 136 814,18 грн.;

- платіжних доручень ТОВ «Лазерний центр Груп» та виписок Філії ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 320649) по особовому рахунку ТОВ «Лазерний центр Груп» № 26009052620368 з відомостями про перерахування на користь ТОВ «Аленгрос» коштів за товари та надані послуги в повному обсязі згідно відповідних рахунків з відмітками банку.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а також у повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних спірних правочинів, зокрема, того, що ТОВ «Аленгрос» не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 26.01.2015 року, поданих до канцелярії суду 26.01.2015 року, та усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні у даній справі, придбані у ТОВ «Алегрос» товари (сировина і заготовки) та послуги використовувалися у господарській діяльності ТОВ «Лазерний центр Груп», а саме: для виробництва рекламного торгівельного обладнання для підприємств торгівлі (зокрема, підставки для лікарських препаратів, пластикові кармани для плакатів, рекламні стенди), що цілком відповідає напрямку господарської діяльності Товариства (за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до основних видів господарської діяльності ТОВ «Лазерний центр Груп» за КВЕД відносяться, зокрема, наступні: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі (31.01), виробництво паперових канцелярських виробів (17.23), виробництво інших виробів з пластмас (22.29), рекламні агентства (73.11)). При цьому у зв'язку з відсутністю у позивача власного спеціального обладнання (як то лазерних станків для прирізки пластику) він змушений був періодично звертатися за допомогою до посередників - третіх осіб, які мають можливість поставляти комплектуючі до виробів ТОВ «Лазерний центр Груп» чи надають послуги з лазерної прирізки і гнуття матеріалів для виробництва продукції (саме одним з таких посередників було ТОВ «Аленгрос»). В подальшому продукцію, яку було виготовлено за посередництва ТОВ «Алегрос» (тобто, з використанням поставлених товарів і результатів наданих послуг), реалізовано позивачем на користь ПрАТ «Київстар», ТОВ «Вільямз Лі Україна», ПАТ «ВТБ Банк», ТОВ «Астеліт», в обґрунтування чого позивач надав суду копії договору поставки від 03.12.2013 року № КВ-1379, укладеного між ТОВ «Лазерний центр Груп» (Покупець) і ТОВ «Пластікс-Україна» (Постачальник) щодо поставки сировини (акрилу), та видаткової накладної від 09.01.2014 року, договорів, укладених позивачем в результаті господарських операції з контрагентами-замовниками продукції, та видаткових накладних до них, калькуляцій собівартості продукції, а також штатного розпису ТОВ «Лазерний центр Груп», затвердженого 1 січня 2014 року, та наказів про призначення осіб на відповідні посади, договорів оренди (суборенди) об'єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень) для розміщення офісу та виробничих приміщень.

Таким чином, зі змісту наведених вище документів вбачається наявність у позивача ділової мети на укладення з ТОВ «Аленгрос» договорів від 03.02.2014 року № 16П/14 і № UA 16/14.

Натомість, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємства ТОВ «Аленгрос» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на обставини, встановлені в акті ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області від 03.06.2014 року № 365/17-16-22-01/38930834 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аленгрос» (роздруківка з електронної копії якого наявна в матеріалах справи), оскільки правомірність дій регіонального контролюючого органу по проведенню такої перевірки та складання за її результатами вказаного акта від 03.06.2014 року були спростовані у судовому порядку (а саме: Чернігівським окружним адміністративним судом в ході розгляду справи № 825/2695/14 за позовом ТОВ «Аленгрос» до Державної податкової інспекції в м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними дій, за результатами розгляду якої Чернігівським окружним адміністративним судом прийнята постанова від 10.09.2014 року про визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Аленгрос» та складання акта від 03.06.2014 року № 365/17-16-22-01/38930834, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 року).

Також, в силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 01.08.2014 року № 1858/26-53-22-03-21/38807520 не наведено правової норми, в силу якої на платника податку (покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Лазерний центр Груп» і підприємством ТОВ «Аленгрос», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження факту підписання договорів від 03.02.2014 року і первинних документів до нього не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Аленгрос» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

У силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Лазерний центр Груп» та/або його контрагента - ТОВ «Аленгрос», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2014 року № 0003462203.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що посилання відповідача на дефектність податкових накладних, виписаних ТОВ «Аленгрос» на адресу позивача згідно договорів від 03.02.2014року, у зв'язку із не проведенням постачальником їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, спростовуються нормами п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України та документально не підтверджуються.

У силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу вищенаведених положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 року № 0003462203.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лазерний центр Груп» задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.08.2014 року № 0003462203.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок