Постанова № 43331596, 25.03.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, тел. 7304272, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 березня 2015 р. № 820/19554/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Крат Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської районної державної адміністрації, третя особа - голова Харківської районної державної адміністрації Шпарага Юрій Іванович про визнання неправомірним рішення та стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень адміністративного позову, просить суд визнати неправомірним, протиправним, незаконним п. 1 Розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Шпараги Юрія Івановича за № 218-к від 01.09.2014 року щодо оголошення догани ОСОБА_1 та скасувати пункт розпорядження; стягнути на користь ОСОБА_1 суму не нарахованих преміальних за період з квітня 2014 року по січень 2015 року загальною сумою 5732 грн., із них за період з вересня 2014 року по січень 2015 року у розмірі 3550 грн., та за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року у розмірі 2182 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації оголошено догану керівнику апарату ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни: неналежне виконання своїх обов'язків щодо організації роботи апарату, неналежне забезпечення в межах своїх повноважень взаємодії Харківської районної державної адміністрації з Харківською обласною державною адміністрацією. Однак, вказане розпорядження винесено з порушенням правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення, оскільки відповідачем не встановлено вини працівника, безпосередньо за виявлення проступку, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувався ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна шкода. Вважає таке розпорядження незаконним, тому на підставі вищевикладеного просить позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив що розпорядженням голови адміністрації ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме оголошено догану за незабезпечення організації чергувань у вихідні дні відповідальних працівників апарату райдержадміністрації на вимогу Харківської обласної державної адміністрації було надано неповну інформацію щодо контактних даних відповідальних чергових, а також не надана інформація відносно місцезнаходження голови райдержадміністрації. У зв'язку із чим відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 24.10.2005 року № 239-к ОСОБА_1 з 24.10.2005 року призначено на посаду керівника апарату райдержадміністрації з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, з присвоєнням їх 11 рангу державного службовця, як таку, що пройшла стажування на вказаній посаді та пройшла конкурс.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 01.09.2014 № 218-к відповідно до статей 147, 148, 149 Кодексу законів про працю України, статтями 6,41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" оголошено догану керівнику апарату Харківської районної державної адміністрації ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни: неналежне виконання своїх обов'язків щодо організації роботи апарату, неналежного забезпечення в межах своїх повноважень взаємодії Харківської районної державної адміністрації з Харківською обласною державною адміністрацією.

Підставами для прийняття вказаного розпорядження зазначено: акт про відмову від надання пояснень ОСОБА_1 від 01.09.2014 року, доповідна записка заступника голови Харківської районної державної адміністрації Малишевої О.В. від 01.09.2014 року.

Як вбачається із вказаної доповідної записки від 01.09.2014 року, ОСОБА_1 не забезпечено організацію чергувань у вихідні дні відповідальних працівників апарату райдержадміністрації, на вимогу Харківської обласної державної адміністрації було надано неповну інформації, що призвело до позаштатної ситуації, що склалася на території Харківського району 31.08.2014 року.

При наданні оцінки правомірності порядку та законності обставин накладання на позивача дисциплінарного стягнення, слід виходити із загальних правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбачених Кодексом законів про працю України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про державну службу" та Законом України "Про місцеві державні адміністрації".

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно ч.1 ст. 147-1 Кодексу законів про працю України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Статтею 148 Кодексу законів про працю України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до ст. 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до ст. 151 Кодексу законів про працю України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Так, відповідно частини першої статті 10 Закону України "Про державну службу" основними обов'язками державних службовців є додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Частиною першою статті 14 Закону України "Про державну службу" визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Згідно із ч. 1 ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голова місцевої державної адміністрації очолює місцеву державну адміністрацію, здійснює керівництво її діяльністю, несе відповідальність за виконання покладених на місцеву державну адміністрацію завдань і за здійснення нею своїх повноважень.

З аналізу наведених правових норм, слідує, що розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинно містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення та час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Проте, в тексті оскаржуваного розпорядження не зазначено, за які саме порушення (з урахуванням визначених службових обов'язків) позивача притягнуто до відповідальності, він містить лише посилання на порушення трудової дисципліни, без вказівки на конкретні обставини щодо недоліків в роботі, що виключає, зокрема, можливість визначення вчинення проступку як такого та в часі, строків та підстав застосування дисциплінарного стягнення та мотивів, за яких його було обрано.

Так, спірне розпорядження від 01.09.2014 № 218-к взагалі не містить в собі викладених обставин та суті допущеного проступку, часу його вчинення і часу виявлення. Вказане рішення приймалось на підставі доповідної записки від 01.09.14 року, яка також не містить в собі будь- яких встановлених фактів та конкретних обставин порушення позивачкою своїх службових обов'язків.

В зазначеній доповідній записці містяться загальні посилання на незабезпечення позивачем організацію чергувань у вихідні дні відповідальних працівників апарату райдержадміністрації, на вимогу Харківської обласної державної адміністрації було надано неповну інформації, що призвело до позаштатної ситуації, що склалася на території Харківського району 31.08.2014 року.

Проте, службове розслідування по встановлених в ході перевірки фактах не призначалось та не проводилось, пояснення від ОСОБА_1 та інших осіб по вказаних вище обставинах не відбирались, взаємозв'язок між виявленими в ході перевірки порушеннями законодавства та неналежним виконанням керівником апарату держадміністрації ОСОБА_1 своїх службових обов'язків не встановлено.

При вказаних обставинах, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність достатніх та допустимих доказів неналежного виконання службових обов'язків, порушення трудової дисципліни позивачем, а отже і правомірність спірного розпорядження про оголошення догани, у зв"язку з чим дане розпорядження підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірним, протиправним, незаконним п. 1 Розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Шпараги Юрія Івановича за № 218-к від 01.09.2014 року, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання неправомірним, протиправним, незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування розпорядження передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже, щодо позовних вимог визнання неправомірним, протиправним, незаконним п. 1 Розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Шпараги Юрія Івановича за № 218-к від 01.09.2014 року, слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною від вимоги про його скасування.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Щодо позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суми не нарахованих преміальних за період з квітня 2014 року по січень 2015 року загальною сумою 5732 грн., суд зазначає наступне.

Слід зазначити, що суд в межах своєї компетенції оцінює правомірність щодо прийнятих рішень з боку державних органів та органів місцевого самоврядування, але не може підміняти державний орган або орган місцевого самоврядування щодо прийняття рішень, які належать до компетенції суб'єкта владних повноважень та надання вказівок, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 143 Кодексу законів про працю України, до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Законом України "Про оплату праці" передбачено, що додаткова заробітна плата-це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Із Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" вбачається, що керівникам місцевих державних адміністрацій надано право у межах затвердженого фонду оплату праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладів в загальні результати роботи.

Таким чином, рішення щодо преміювання працівників райдержадміністрації є не обов'язком, а правом голови райдержадміністрації, яке він може реалізовувати шляхом прийняття відповідних рішень.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 розпорядженням голови районної державної адміністрації нараховувалась премія за період з квітня 2014 року по січень 2015 року, позовні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суми не нарахованих преміальних за період з квітня 2014 року по січень 2015 року загальною сумою 5732 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, оскільки до компетенції суду не віднесені повноваження щодо прийняття рішень, які відповідно до закону належать до компетенції інших органів, і суд як орган державної влади, зобов'язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення не нарахованої премії відсутні.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 в частині скасування п. 1 Розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Шпараги Юрія Івановича за № 218-к від 01.09.2014 року щодо оголошення догани ОСОБА_1 підлягає задоволенню, в іншій частині позовних вимог слід відмовити з підстав викладених вище.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської районної державної адміністрації, третя особа - голова Харківської районної державної адміністрації Шпарага Юрій Іванович про визнання неправомірним рішення та стягнення суми - задовольнити частково.

Скасувати пункт 1 Розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Шпараги Юрія Івановича за № 218-к від 01.09.2014 року щодо оголошення догани ОСОБА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 30.03.2015р.

Суддя С.О. Чудних