Постанова № 43331263, 25.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 910/3044/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Потапчук Я.В.; відповідача - Стрілко О.В.; третьої особи 1 - ОСОБА_6; третьої особи 2 - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від16.12.2014у справі № 910/3044/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"доПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_8 Акціонерне страхове товариство "Вексель"простягнення 693 000, 00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПАТ "УПСК") про стягнення страхової виплати в сумі 693 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 порушено провадження у справі № 910/3044/14 за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПАТ "УПСК" про стягнення 693 000, 00 грн.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено ОСОБА_8 та Акціонерне страхове товариство "Вексель" (далі - АСТ "Вексель").

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Морозов С.М.) від 30.09.2014 позовні вимоги задоволено повністю. Суд стягнув з ПАТ "УПСК" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суму страхового відшкодування в розмірі 693 000, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) від 16.12.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 989 ЦК України, ст. 28 Закону країни "Про страхування", і процесуального права - ч. 4 ст. 35 ГПК України.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 16.02.2015 № 05-05/114 для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Студенець В.І. - головуючий, судді Васищак І.М., Грек Б.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.02.2015 касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" прийнято до провадження та призначено на 11.03.2015.

ПАТ "УПСК" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило постанову Київського апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - без задоволення.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 10.03.2015 № 05-05/217 для розгляду касаційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Кузьменко М.В. - головуючий, судді Васищак І.М., Студенець В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.03.2015 розгляд касаційної скарги у даній справі відкладено на 18.03.2015.

АСТ "Вексель" було подано пояснення у справі, в яких воно висловило свою позицію, згідно з якою наявні підстави для задоволення касаційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", оскільки на момент укладення спірного договору страхування між ОСОБА_8 та ПАТ "УПСК" зобов'язання АСТ "Вексель" із виплати страхового відшкодування було припинено та страховий захист на автомобіль страхувальника не поширювався. Також товариство просило розглядати касаційну скаргу з урахуванням цих пояснень та без участі його представника.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 розгляд касаційної скарги відкладено на 25.03.2015.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ПАТ "УПСК" (страховик) та ОСОБА_8 (страхувальник) 16.04.2009 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № РК 087/00/00000059, за умовами якого відповідачем застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, автомобілем Lexus LX 470, р.н. НОМЕР_1, на випадок настання подій, перелік яких наведено у договорі.

Вигодонабувач - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (п. 5 договору).

Серед страхових ризиків за договором зазначено, зокрема викрадення (п. 8 договору), яким є незаконне заволодіння транспортним засобом та/або його додатковим обладнанням з будь-якою метою.

Згідно з п. 20 цього договору він набирає чинності з 00 години 00 хвилин 17.04.2009 та діє до 24 години 00 хвилин 16.04.2010.

Страхова сума за договором становить 77 000, 00 грн. (п. 13.2 договору), безумовна франшиза на випадок викрадення - 10% (п. 12).

Автомобіль Lexus LX 470, р.н. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_8 16.08.2009 по вул. Коперника, буд. 17, у місті Києві був викрадений.

Слідчим Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві на підставі заяви ОСОБА_8 щодо факту викрадення автомобіля 23.08.2009 було винесено постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

ОСОБА_8 18.08.2009 було подано відповідачу заяву-повідомлення про викрадення застрахованого автомобіля.

ОСОБА_8 01.09.2009 подала відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, в якій просила страхове відшкодування здійснити на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", який є вигодонабувачем на підставі кредитного договору №2203498773 від 03.07.2008, укладеного між позивачем і ОСОБА_8, за яким автомобіль Lexus LX 470, р.н. НОМЕР_1, переданий у заставу банку.

ПАТ "УПСК" листом № 5330 від 25.12.2009 відмовив ОСОБА_8 у виплаті страхового відшкодування.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як вигодонабувача за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № РК 087/00/00000059 від 16.04.2009, до ПАТ "УПСК" про стягнення страхової виплати в сумі 693 000, 00 грн у зв'язку з настанням страхового випадку: викраденням транспортного засобу, придбаного ОСОБА_8 за грошові кошти, отримані в кредит за кредитним договором № 2203498773 від 03.07.2008, укладеним з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що дія договору з АСТ "Вексель" № 202-4255/08 від 03.07.2008 на момент укладення договору з ПАТ "УПСК" № РК 087/00/00000059 від 16.04.2009 не була припинена згідно його умов, але було припинено зобов'язання АСТ "Вексель" із виплати страхового відшкодування, і страховий захист на автомобіль не поширювався. Станом на час укладення ОСОБА_8 договору з ПАТ "УПСК" № РК 087/00/00000059 від 16.04.2009 дія зобов'язання АСТ "Вексель" із виплати страхового відшкодування відновлена не була у зв'язку із нездійсненням ОСОБА_8 чергового страхового платежу.

При цьому, місцевим господарським судом було встановлено, що визначена в рішенні Апеляційного суду міста Києва від 22.12.2011 у справі №22-2690/10233/2011 нікчемність договору № РК 087/00/00000059 від 16.04.2009 є правовою оцінкою обставин у цивільній справі, а не обставинами, встановленими судовим рішенням, які б могли мати преюдиційне значення.

Виходячи з наведеного, місцевий господарський суд вважав доведеною та такою, що підлягає задоволенню, матеріально-правову вимогу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як вигодонабувача за договором № РК 087/00/00000059 від 16.04.2009, до ПАТ "УПСК" про стягнення страхової виплати в сумі 693 000,00 грн. у зв'язку з настанням страхового випадку: викраденням транспортного засобу, придбаного ОСОБА_8 за грошові кошти, отримані в кредит за кредитним договором №2203498773 від 03.07.2008, укладеним з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, виходив із того, що у рішенні Апеляційного суду міста Києва від 22.12.2011 у справі № 22-2690\10233\2011, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14.09.2012, встановлено факт страхування в іншій страховій компанії (АСТ "Вексель") одного і того ж об'єкта страхування на час укладання договору страхування від 16.04.2009 року № 087\000\000000059 з ПАТ "УПСК". У зазначеній справі апеляційним судом було встановлено сукупність фактичних обставин, які є підставою для правового висновку про нікчемність договору.

Окрім того, суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий господарський суд, встановивши, що на момент укладення ОСОБА_8 з ПАТ "УПСК" договору страхування від 16.04.2009, відновлення дії договору, укладеного ОСОБА_8 з АСК "Вексель" у разі сплати чергового платежу було можливим, у зв'язку з чинністю такого договору до 03.07.2009, дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_8 не повідомила ПАТ "УПСК" про наявність такого договору страхування в порушення вимог ст. 989 ЦК України та ст. 21 Закону України "Про страхування".

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договір страхування за моментом укладення є реальним, оскільки як передбачено ч. 4 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Така норма законодавства спрямована на попередження прихованого подвійного страхування.

Господарськими судами встановлено, що пунктом 21.2.3 договору №РК 087/00/00000059 від 16.04.2009 передбачений обов'язок страхувальника при укладанні договору страхування надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Істотною є інформація для оцінки страхового ризику, зокрема, страхування транспортного засобу в іншій страховій компанії.

У листі від 25.12.2009 № 5330 ПАТ "УПСК" свою відмову у виплаті страхового відшкодування мотивувало з посиланням на факт неповідомлення про страхування транспортного засобу в іншій компанії, так як між ОСОБА_8 та АСТ "Вексель" 03.07.2008 було укладено договір страхування №202-4255/08, за яким застраховано транспортний засіб Lexus LX 470, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який був чинний станом на 16.04.2009 та поширював страховий захист на вказаний транспортний засіб на момент укладення договору між ПАТ "УПСК" та ОСОБА_8 Наведені обставини стали підставою для висновку ПАТ "УПСК" про нікчемність договору добровільного страхування № РК 087/00/00000059 від 16.04.2009.

Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 997 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про страхування" дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

У п.12.2.3 договору № 202-4255/08 ОСОБА_8 та АСТ "Вексель", передбачили, що його дія припиняється за згодою сторін, а також у разі якщо чергова частина страхового платежу не була сплачена або була сплачена не в повному обсязі на поточний рахунок страховика у строки, зазначені у п. 5.2 договору. Відновлення дії договору відбувається з 00 годин наступної доби, наступної за днем надходження страхового платежу (його частини) на рахунок страховика за умови пред'явлення транспортного засобу для огляду страховику. Жоден з випадків, що стався в період, коли договір не діяв, не розглядається як страховий і страхове відшкодування по ньому не виплачується.

Таким чином, сторони врегулювали свої відносини відповідно до ч. 1 ст. 997 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про страхування", та виходячи із засади свободи договору, не надали обов'язкової сили умові щодо необхідності письмової вимоги страховика для сплати чергового страхового платежу страхувальником.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним (абз. 2 п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що визначення судом договору як такого, що є нікчемним, є правовою оцінкою, відповідних встановлених ним обставин справи.

З врахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що оскільки на момент укладення договору ОСОБА_8 з ПАТ "УПСК" № РК 087/00/00000059 від 16.04.2009 було припинено зобов'язання АСТ "Вексель" із виплати страхового відшкодування за договором ОСОБА_8 з АСТ "Вексель" № 202-4255/08 від 03.07.2008 і страховий захист на автомобіль за цим договором не поширювався, тобто об'єкт страхування не був застрахований, то відсутні правові підстави вважати договір ОСОБА_8 з ПАТ "УПСК" нікчемним з підстав передбачених абз. 2 п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, а отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності відмови ПАТ "УПСК" у виплаті страхового відшкодування та наявності правових підстав для задоволення позову.

А суд апеляційної інстанції в свою чергу в цій частині необґрунтовано дійшов висновку щодо правових наслідків, передбачених абз. 2 п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України.

Разом з тим, ПАТ "УПСК" при новому розгляді справи подало заяву про застосування позовної давності, мотивовану тим, що лист про результати розгляду матеріалів справи за фактом незаконного заволодіння автомобілем, який належав ОСОБА_8, був направлений 25.12.2009. ОСОБА_8 16.03.2010 звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення страхової виплати, третьою особою у позовній заяві було зазначене ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", заперечуючи проти застосування наслідків позовної давності, вказувало на те, що такий строк було пропущено з поважних причин, а саме протягом всього часу з моменту відмови ПАТ "УПСК" у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_8, товариство постійно вживало заходів для належного виконання ПАТ "УПСК" умов договору страхування № РК 087/00/00000059 від 16.04.2009.

Місцевим господарським судом наведені позивачем підстави пропуску позовної давності визнано поважними, в розумінні норм діючого законодавства щодо захисту своїх охоронюваних законом інтересів, оскільки за період з вересня 2010 року по лютий 2014 року страхувальником та вигодонабувачем вчинялись дії щодо отримання страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку: викраденням транспортного засобу, придбаного ОСОБА_8 за грошові кошти, отримані в кредит за кредитним договором №2203498773 від 03.07.2008, укладеним з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 передбачено, що питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що при укладанні обох договорів страхування ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" був визначений вигодонабувачем, відповідно свої дії щодо укладання договорів страхування ОСОБА_8 повинна була з ним погоджувати. Окрім того, при розгляді цивільної справи № 22-2690\10233\2011 за позовом ОСОБА_8 до акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" позивач приймав участь у справі в якості третьої особи, знав про процесуальні рішення прийнятті по справі та відповідно не був позбавлений права на їх оскарження.

З врахуванням наведених фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд помилково дійшов висновку щодо наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання ним позову, тобто необґрунтовано визнав поважними причини пропуску позовної давності та не застосував наслідки її спливу, які відповідно до ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом першої інстанції - ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, судом апеляційної інстанції - п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, ч. 3 ст. 35 ГПК України, а тому підлягають скасуванню.

Разом з тим, внаслідок невірної юридичної оцінки обставин справи суди припустились неправильного застосування норм матеріального права, проте обставини справи встановлені повно, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції визнає за можливе, скасувавши оскаржені рішення, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 скасувати.

У позові відмовити.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.