Ухвала суду № 43330327, 24.03.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/8485/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак М. І.Номер провадження 22-ц/788/596/15 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Бойка В. Б. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 лютого 2015 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4,

про стягнення безпідставно набутого майна,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 лютого 2015 року позов публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» (далі - Товариство) задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства 10116,82 грн., вирішено питання судових витрат.

ОСОБА_3 не погодився з цим рішенням та оскаржив його в апеляційному порядку та, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, порушення норм матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказує на помилкові висновки суду про нарахування заробітної плати у зв'язку з допущеною лічильною помилкою, а тому вважає, що відсутні передбачені ст. 127 КЗпП України та ст. 1215 ЦК України підстави для її повернення. Зазначає, що виплачена йому заробітна плата за спірний період не є безпідставно набутою, оскільки вважав, що керівництво Товариства прийняло рішення про продовження виплати йому заробітку за попередньо встановленим посадовим окладом, а тому намірів заволодіти надлишково сплаченими коштами не мав.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, його представника ОСОБА_5, які підтримали скаргу з мотивів в ній наведених, представника позивача ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_4, які заперечили проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кошти на загальну суму 10116,82 грн. отримані відповідачем внаслідок рахункової помилки, а тому є безпідставно набутими і підлягають поверненню позивачу.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки він ґрунтується на встановлених у справі обставинах та вимогах закону.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 14 травня 2010 року по 21 лютого 2014 року працював в Товаристві на посаді начальника відділу по забезпеченню економічної безпеки та взаємодії з правоохоронними органами Управління економічної безпеки Товариства (а.с. 74-76).

На момент прийняття на роботу його посадовий оклад становив 6000 грн., в подальшому він неодноразово підвищувався.

Наказом №444/ОК від 15 січня 2013 року його посадовий оклад встановлений в розмірі 7900 грн. і встановлено бонус 20% (а.с. 6-10).

Наказом № 5658/ОК від 13 вересня 2013 року ОСОБА_3 встановлено з 14 листопада 2013 року посадовий оклад в розмірі 3170 грн., з яким він ознайомився 13 вересня 2013 року (а.с. 11).

29 вересня 2014 року позивач виявив допущену рахункову помилку в нарахуванні заробітної плати відповідачу за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, про що був складений відповідний акт (а.с. 36-38) .

З його змісту та пояснень третьої особи вбачається, що в зв'язку зі зміною розміру посадового окладу не з початку місяця, а з 14 листопада, нарахування заробітної плати за листопад 2013 року старшим бухгалтером ОСОБА_4 здійснювалося в ручному режимі. Нею була нарахована заробітна плата за 9 робочих дні (1,4-8,11-13), виходячи з посадового окладу 7900 грн. у сумі 3385 грн. 71 коп. та за 12 робочих дні (14,15,18-22,25-29), виходячи з посадового окладу 3170 грн. у сумі 1811,43 грн., всього 5197,14 грн. Після здачі в бухгалтерію табелю обліку робочого часу та наказів виявилося, що з 9 по 17 листопада відповідач перебував у щорічній відпустці на підставі наказу №44 від 04.11.2013 року, а з 18 по 30 листопада - на лікарняному. Замість проведення перерахунку вона донарахувала заробітну плату за час відпустки у сумі 2712,87 грн. та в грудні місяці нарахувала допомогу по тимчасовій працездатності, внаслідок чого за період з 9 по 30 листопада дворазово була нарахована заробітна плата та зайво виплачено відповідачу 2944,96 грн.

Внаслідок не збереження при виході з комп'ютерної програми кадрового звіту, внесеного до неї на початку грудня нового розміру посадового окладу у сумі 3170 грн., заробітна плата за період з 01 грудня 2013 року по 21 лютого 2014 року нараховувалася в програмному режимі, виходячи з попереднього розміру посадового окладу 7900 грн. та було зайво виплачено: за грудень 2013 року - 1029,45 грн., за січень 2014 року - 3961,24 грн. та за лютий 2014 року - 2713,03 грн., а всього за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року - 10116,82 грн.

Зазначені в цьому акті факти підтверджуються письмовими поясненнями старшого бухгалтера ОСОБА_4, наданими позивачем апеляційному суду та дослідженими в судовому засіданні бухгалтерськими розрахунками, копіями: табелів обліку робочого часу за листопад 2013 року - лютий 2014 року, наказів про надання відпусток, відрядження, листків непрацездатності, платіжних доручень, витягів із списку працівників Товариства за заявами яких перераховувалася з заробітної плати сума вкладів до СФ УкрСибБанк за вказаний період.

30 вересня 2014 року позивач повідомив відповідача у телефонному режимі про виявлену помилку при нарахуванні йому заробітної плати та про необхідність повернути зайво виплачені кошти, однак ОСОБА_3 відмовився їх повертати (а.с. 39).

20 листопада 2014 року, він повідомив ОСОБА_3 листом про допущену помилку при нарахуванні заробітної плати та про необхідність повернути зайво сплачені 10116,82 грн. (а.с. 40-42).

Отримання заробітної плати із розрахунку посадового окладу у розмірі 7900 грн. відповідачем не заперечується й підтверджується довідкою Сумського РУ АТ «УкрСиббанк» про відповідні перерахування заробітної плати на картковий рахунок ОСОБА_3 за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року (а.с. 61).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

З роз'яснень, викладених в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», вбачається, що при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням ст. 127 КЗпП, суди мають враховувати, що вимоги про повернення працівником сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин.

До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил ч. 2 ст. 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Відповідно до ст.1212 Ц К України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

З огляду на зазначене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що при нарахуванні заробітної плати ОСОБА_3 за період з 14 листопада 2013 року по 01 лютого 2014 року була допущена рахункова помилка, а тому Товариство має законні підстави для повернення помилково сплачених відповідачу коштів у розмірі 10116,82 грн.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що отримана ним заробітна плата не є безпідставно набутою, спростовуються наказом № 5658/ОК від 13 вересня 2013 року про встановлення йому з 14 листопада 2013року посадового окладу в розмірі 3170 грн., з яким відповідач особисто ознайомився 13 вересня 2013 року, а відтак погодився із встановленим розміром заробітної плати та продовжував працювати на займаній посаді. Доказів того, що цей наказ оспорювався та був визнаний незаконним, матеріали справи не містять і сторонами суду їх не надано.

Посилання апелянта на те, що спірні кошти згідно з ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню, є безпідставними.

Так, п. 1 ч.1 ст.1215 ЦК України виключає повернення як безпідставно набуту заробітну плату, якщо її виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Оскільки позивачем доведений в суді факт допущення рахункової помилки при нарахуванні спірних коштів, підстави для застосування цих вимог закону відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 лютого 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: