Рішення № 43330321, 26.03.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/2924/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шульга В. О.Номер провадження 22-ц/788/389/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Білецького О. М.

за участю секретаря судового засідання -

Кияненко Н.М.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 січня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Роменського міськрайонного суду Сумської області з даним позовом, в якому уточнивши свої вимоги ( а.с. 51-53 ) просила : відшкодувати їй моральну шкоду, завдану ОСОБА_5 в розмірі 10 000 грн.; звільнити відповідача з роботи шляхом припинення випуску щотижневика « Новий погляд Роменщини «; закрити вказаний щотижневик; надрукувати вибачення ОСОБА_5 в щотижневику.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 січня 2015 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено за необґрунтованістю.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просить його скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її позов в повному обсязі. На її думку, суд не врахував, що ОСОБА_5 в своїх статтях, опублікованих у газеті « Новий погляд Роменщини « ( далі - щотижневик ) НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 та НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3, обмовила її та сина ОСОБА_6, завдавши цим їй моральної шкоди.

Вважає, що відповідач навмисно змінила дані біографії її сина з метою зашкодити його репутації перед виборами. Зазначає, що ОСОБА_5 повинна нести відповідальність за недостовірність інформації в своїх публікаціях, а друкованим ЗМІ, в свою чергу, порушено вимоги ст. 3 Закону України « Про друковані засоби масової інформації ( пресу ) в Україні » ( далі - Закон 2782-ХІІ ), а тому є підстави для звільнення відповідача з роботи та припинення випуску щотижневика.

Заслухавши пояснення апелянта, яка підтримала доводи своєї скарги, пояснення відповідачки та її представника, які проти її задоволення заперечують, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до приписів ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає не у повній мірі.

Відповідно до п.п. 1), 3) та 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування судом обставин. що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов було пред»явлено до неналежного відповідача, позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав та інтересів та відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Проте, з такими висновками повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Судом встановлено, що син позивача - ОСОБА_6 брав участь у виборах міського голови міста Ромни Сумської області, які відбулися 25 травня 2014 року, балотувався на зазначену посаду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в щотижневику НОМЕР_1 було опубліковано статтю, автором якої зазначена ОСОБА_5 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( а.с. 5 ), в ній була викладена інформація про кандидатів на посаду міського голови, в тому числі і про сина позивача, вказано ( дослівно ) : « ОСОБА_6 наймолодший кандидат на посаду мера, 1986 р.н. Випускник НВК №1. З 2003 року, під час навчання у КНУ ім. Т.Г. Шевченка на факультеті міжнародної журналістики, працював у газеті « Київська правда «. Через хворобу навчання не закінчив. Безробітний. Позапартійний. Сукупний дохід декларанта - нуль «.

В НОМЕР_2 номері щотижневика від ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 6 ), мається публікація без назви наступного змісту : « У НОМЕР_1 номері " НП Роменщини " ми писали про кандидатів на посаду міського голови. Після виходу публікації довірена особа одного з кандидатів ОСОБА_6, за сумісництвом його мати, почала обвинувачувати журналістів за недостовірність фактів та погрожувала СБУ, прокуратурою та міліцією. Проте нагадуємо, згідно закону, редакція за інформацію, яку надали офіційні джерела відповідальності, не несе. Роменська міська виборча комісія надіслала уточнення щодо його освіти: " ОСОБА_6 навчався у КНУ ім. Т. Шевченка. У 2009 р. закінчив факультет міжнародної журналістики, отримавши вищу освіту" та просить вибачення у кандидата ". Дані про автора відсутні.

Окрім того, в наступному номері щотижневика - НОМЕР_3, який вийшов ІНФОРМАЦІЯ_3, в рубриці « Соціум : події в нашому місті » була надрукована стаття, автором якої є також відповідач, під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5, в якій зазначено : « І сміх і гріх : за 2 гривні 50 копійок довірена особа наймолодшого кандидата в мери може понести відповідальність. Нещодавно в редакцію « НП Роменщини » « завітала » жіночка років 50, висловивши незрозумілі претензії, підійшла до столу і взяла газету, опісля з криком побігла геть, ігноруючи слова працівника підприємства, що періодичне видання є платним. Відвідувачі, які на той час знаходилися в редакції, були трішки шоковані поведінкою пані, та навіть подумали, що жіночка « прихворіла ». Це вже не вперше у гості до нас з лайками, криками та погрозами приходить мати ОСОБА_6. А все розпочалося із помилки виборчої комісії, де вони вказали, що особа, яка претендує на « високу посаду », у нашому випадку це пан ОСОБА_6, не закінчив навчання. Та члени виборчкому вже вибачалися перед ним на шпальтах періодичного видання. Але цього напевно виявилося замало, і мати ОСОБА_7 до сих пір шукає « справедливості », зокрема у редакції тижневика. До речі сам ОСОБА_6, за словами тих, хто приходив на його передвиборчі зустрічі, робив таку собі « рекламу » нашій газеті : махав перед присутніми двома дипломами та обвинувачував « НП Роменщини » у недостовірності викладеного, не розібравшись у самій суті проблеми. Сподіваємося, що якщо ОСОБА_6 у майбутньому обійме посаду мера, то більше не допустить такого поверхневого ставлення до вирішення питань міста та громади ».

Як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи » від 27 лютого 2009 року №1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

Зі свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації ( а.с. 161 ) вбачається, що відповідачка є засновником щотижневика ( ст.ст. 8, 11 Закону 2782-ХІІ ).

Статтею 21 Закону 2782-ХІІ визначено, що підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника ( співзасновників ) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції.

Редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником ( співзасновниками ).

Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Окрім того, з виписки з ЄДРПОУ вбачається, що відповідачка зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Згідно зі свідоцтвом платника єдиного податку від 13.12.2012 року, відповідачка займається в т.ч. і такими видами господарської діяльності як видання журналів та періодичних видань та посередництвом в розміщенням реклами в ЗМІ.

ОСОБА_5 пояснила в суді апеляційної інстанції, що нею, як засновником друкованого ЗМІ, редакція не утворювалася. Вона, знову ж таки, як засновник, особисто здійснювала випуск номерів НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 та НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3, а також є автором оспорюваних матеріалів.

У відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували висновки суду першої інстанції про наявність трудових відносин між відповідачкою та тижневиком. Такі висновки були зроблені внаслідок неповного з»ясування обставин справи.

Отже, ОСОБА_5 у спірних правовідносинах одночасно виступила як засновник друкованого ЗМІ, видавець та як журналіст ( ст.ст. 8, 25, 28 Закону 2782-ХІІ ). Відповідно, помилковими є висновки суду першої інстанції щодо пред»явлення позивачкою позову до неналежного відповідача ( фізичної особи ), а не до юридичної особи, яка повинна відповідати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Колегія суддів визнає обгрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 з приводу заподіяння їй моральної шкоди внаслідок поширення ОСОБА_5 інформацією у статті « ІНФОРМАЦІЯ_5 у номері щотижневика - НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на право на повагу до гідності та честі.

Статтею 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 1 та п. 4) ч. 2 ст. 23, ст. 280 та ст. 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її особистого немайнового права. Моральна шкода полягає в тому числі і у приниженні честі та гідності фізичної особи. Вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно, незалежно від застосування позивачем інших способів захисту немайнового права.

Як зазначалося вище, у номері щотижневика - НОМЕР_3, який вийшов ІНФОРМАЦІЯ_3, в рубриці « Соціум : події в нашому місті » була надрукована стаття, автором якої є відповідач, під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5», в якій зазначено, зокрема, що « … Нещодавно в редакцію « НП Роменщини » « завітала » жіночка років 50, висловивши незрозумілі претензії, підійшла до столу і взяла газету, опісля з криком побігла геть, ігноруючи слова працівника підприємства, що періодичне видання є платним. Відвідувачі, які на той час знаходилися в редакції, були трішки шоковані поведінкою пані, та навіть подумали, що жіночка « прихворіла ». Це вже не вперше у гості до нас з лайками, криками та погрозами приходить мати ОСОБА_6 ».

Позивачка визнає факт свого візиту до службового приміщення відповідачки.

Проте, всупереч положенням ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України, відповідачем не було доведено ту обставину, що візит позивачки до службового приміщення відбувався у присутності сторонніх осіб ( «відвідувачів» ) та дійсно викликав у них негативну реакцію ( « були … шоковані » ). За формулюванням відповідачки, таких відвідувачів було декілька. Таким чином, відповідачкою було поширено негативну та недостовірну інформацію щодо позивачки та реакції пересічних громадян на її візит.

Допитаний в суді першої інстанції свідок з боку відповідача - ОСОБА_9 ( технічний редактор ) пояснив, що був присутнім при одному візиті позивачки, більше нікого у приміщенні не було. ОСОБА_4 пред»являла йому претензії з приводу спростування інформації по її сину, на що свідок показав номер газети. Позивачка прочитала ці спростування, забрала примірник газети та пішла, не оплативши його вартість, не зважаючи на зауваження свідка.

Окрім того, відповідач вдався у статті і до оцінки стану здоров»я позивачки, при цьому така оцінка наведена як реакція громадян на ці події.

Колегія суддів не може погодитися з позицією сторони відповідача про те, що висловлювання « жіночка « прихворіла »» носить оціночний характер або є художнім засобом, який використовують журналісти. Дане висловлювання наведено по тексту статті безпосередньо за, начебто, негативною реакцією відвідувачів та перед іншим висловом : « … Це вже не вперше у гості до нас з лайками, криками та погрозами приходить мати ОСОБА_6 ». У сукупності, ці відомості по-перше, дозволяють ідентифікувати позивачку, адже інших кандидатів на посаду міського голови, які б мали ім»я та прізвище - «Я. ОСОБА_6», не було. До того ж, позивачка тривалий час проживає в даному населеному пункті. По-друге, ці відомості формують негативне ставлення необмеженого кола читачів до позивачки.

Частиною 2 статті 4 Закону 2782-ХІІ передбачено, що стиль і лексика друкованих засобів масової інформації мусять відповідати загальновизнаним етично-моральним нормам. Вживання лайливих і брутальних слів не допускається.

Стаття 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я визначає здоров'я як відсутність хвороб і фізичних вад, а також стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя.

У відповідності до положень ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

З огляду на вищенаведене, висловлювання щодо стану здоров»я позивачки не можна визнати оціночним судженням або художнім засобом, це висловлювання також є недостовірним та образливим для позивачки.

Окрім того, положеннями Закону 2782-ХІІ передбачено, що :

забороняється використання друкованих засобів масової інформації для завдання шкоди честі і гідності особи ( ч. 2 ст. 3 );

журналіст зобов'язаний подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію та несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов'язків ( ч.ч. 3-4 ст. 26 );

редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, організації та об'єднання громадян несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації. Порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації є порушення положень статті 3 цього Закону та зловживання правами журналіста. За ці порушення винні особи притягаються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України. До відповідальності за зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації нарівні з авторами інформаційних матеріалів, що порушують цей Закон, притягаються журналіст редакції, її редактор ( головний редактор ) або інші особи, з дозволу яких ці матеріали було поширено ( ст. 41 ).

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь позивачки 300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування колегія суддів виходить з засад справедливості, добросовісності та розумності.

Інші обставини, зазначені у апеляційній скарзі, не тягнуть за собою відшкодування позивачці моральної шкоди, в цій частині з рішенням суду першої інстанції слід погодитися.

Зокрема, одним із доводів скарги ОСОБА_4 є те, що стосовно її сина - ОСОБА_6 була поширена недостовірна інформація, яка негативно вплинула на передвиборчі перегони. Проте ОСОБА_6 допитувався у суді першої інстанції, з приводу даних публікацій він звертатися з позовом до суду не вважав за потрібне взагалі.

Доказів на підтвердження уповноваження її ОСОБА_6 представляти його інтереси в судових органах позивачка не надавала. Окрім того, в суді апеляційної інстанції вона пояснила, що не є представником свого сина та просить ухвалити рішення виключно щодо себе.

З положень ст. 23 ЦК України слідує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої як порушенням її прав, так і членів її сім'ї.

Однак позивачкою не було доведено достатніми та беззаперечними доказами те, що не зовсім точними публікаціями стосовно ОСОБА_6 їй була заподіяна моральна шкода. До того ж, по справі було встановлено, що викривлені автобіографічні дані щодо ОСОБА_6 відповідачем були отримані від місцевої виборчої комісії.

Колегія суддів погоджується також і з висновками суду першої інстанції, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, в частині вимоги про зобов'язання надрукувати вибачення, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 275 ЦК України слідує, що захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Суд першої інстанції послався на законодавство та навів відповідні мотиви щодо відхилення цієї вимоги як такої, що не ґрунтується на нормах матеріального права. Окрім того, слід зазначити, що вимога « надрукувати вибачення « є неконкретною, адже позивач не уточнив, кого ця вимога конкретно стосується, хто і які дії повинен вчинити по публікації вибачення, який зміст вибачення, час публікації тощо. Судом пропонувалося позивачці уточнити свої вимоги, однак позивачка підтримала їх у первісному вигляді.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для звільнення відповідача з роботи та припинення випуску щотижневика також не ґрунтуються на законі.

Зокрема, у відповідності до ст.ст. 3, 18 Закону 2782-ХІІ, випуск друкованого засобу масової інформації може бути припинено за рішенням засновника ( співзасновників ) або суду. Суд припиняє випуск видання у разі порушення частини першої статті 3 цього Закону або ліквідації юридичної особи, яка є засновником видання. Наведений у даній нормі перелік порушень є вичерпним, однак таких обставин по справі не встановлено.

Підстави та порядок припинення трудових відносин з працівниками визначено законодавством України про працю. Трудовий договір може бути розірваний в т.ч. з ініціативи працівника або з ініціативи роботодавця. Суд не наділений повноваженнями та не може підміняти сторону трудового договору у питаннях припинення трудових відносин. За загальним правилом, волевиявлення на припинення трудового договору має виходити від них. Окрім того, як зазначалося вище, доказів перебування відповідачки у трудових відносинах з щотижневиком по справі не зібрано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав та інтересів, а тому в цій частині вимог були відсутні підстави для задоволення позову.

У відповідності до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, в частині судових витрат рішення суду підлягає зміні.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До останніх в тому числі належать і витрати на правову допомогу.

З квитанції від 14 жовтня 2014 року ( а.с. 54 ) слідує, що ОСОБА_5 сплачено ОСОБА_10 880 грн. за підготовку заперечень та участь в судових засіданнях. Однак, враховуючи складність судової справи та час витрачений представником на підготовку заперечень та участь в судових засіданнях, суд вірно визначив суму витрат на правову допомогу, що підлягала компенсації на користь ОСОБА_5 у 400 грн.

З квитанції від 03 березня 2015 року слідує, що ОСОБА_5 сплатила ОСОБА_10 400 грн. за підготовку заперечень та участь в судових засіданнях при апеляційному розгляді справи. Враховуючи складність судової справи та час витрачений представником на підготовку заперечень та участь в судових засіданнях, колегія суддів визначає суму витрат на правову допомогу, що підлягає компенсації на користь ОСОБА_5 у 200 грн.

Окрім того, апелянт надав документи щодо її витрат на проїзд до суду апеляційної інстанції, загальна сума цих витрат становить 125,34 грн.

Отже, пропорційно задоволеній частині позову та апеляційної скарги, належить стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3,00 грн. в рахунок відшкодування судового збору та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 394,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції.

Окрім того, належить стягнути з відповідачки на користь апелянта 1,50 грн. в рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 62,67 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов»язаних з явкою позивачки до суду, а також стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 197 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 січня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 300 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 січня 2015 року в частині судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 гривні 00 копійок в рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 394 гривні 00 копійок в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.

В іншій частині рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 січня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 гривню 50 копійок в рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 62 гривні 67 копійок в рахунок відшкодування витрат, пов»язаних з явкою сторони до суду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 197 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -