Ухвала суду № 43330305, 23.03.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1805/10035/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко А. Я.Номер провадження 22-ц/788/507/15 Суддя-доповідач - Рибалка В. Г. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рибалки В. Г.,

суддів - Гагіна М. В. , Ільченко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2012 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2012 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, квартиру, що розташована за адресою в АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» по кредитному договору №ML-C01/031/2008 від 07 квітня 2008 року в розмірі 488 780 грн. 25 коп., а також відшкодування судових витрат в розмірі 3 219 грн. із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням початкової вартості предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання в процедурі виконавчого провадження, у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2012 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 07 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №ML-C01/031/2008, відповідно до якого надано кредит в сумі 61 600, 00 доларів США зі сплатою за користування кредитом 5,99 FIDR% річних строком до 07 квітня 2023 року. Згідно умов зазначеного договору, боржник повинен здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки шляхом сплати платежів у розмірі, строки та періодичністю, що визначені у Графіку платежів. В цілях забезпечення виконання вказаного кредитного договору 07 квітня 2008 року було укладено Договір іпотеки з ОСОБА_3, відповідно до якого в іпотеку було передано належну ОСОБА_3 на праві власності квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1. Вартість предмета іпотеки 242 400 грн. 24 грудня 2010 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» були укладені договір купівлі - продажу кредитного портфелю та договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов яких до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. ОСОБА_5 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, не сплачує платежі відповідно до графіку погашення кредиту та сплати відсотків, що є невід'ємною частиною кредитного договору, має заборгованість по кредитному договору на загальну суму, що за курсом НБУ станом на 31 жовтня 2012 року (1 дол. США = 7, 933 грн.), становить 1 514 430 грн. 13 коп., з яких 37 765, 12 дол. США, що еквівалентно 301 856 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитом, 3002, 24 дол. США, що еквівалентно 23 996 грн. 90 коп. - заборгованість по відсоткам, 1 188 576 грн. 63 коп. - пеня. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору позивач звернувся до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з вимогами про усунення порушень за кредитним договором, які не були виконані.

Сторони належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтував висновки викладені в рішенні.

Суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.

Ствердження ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що позивачем при подачі позовної заяви не було надано доказів щодо надання кредитних коштів є безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься копія кредитного договору від 07 квітня 2008 року, квитанція про видачу готівки з поточного рахунку згідно кредитного договору №ML-C01/031/2008 в сумі 61 6020 дол. США 9а.с.14), договір іпотеки.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_3 письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором не отримувала та така вимога їй не направлялась висновків суду не спростовують. Як вбачається з матеріалів справи, а саме а.с. 32 вказана вимога банком була направлена на адресу ОСОБА_3, однак отримана нею не була у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Таким чином, позивач направляв вказану вимогу, а відповідачка не надала доказів поважності причин, з яких вона вказану вимогу не отримала в поштовому відділенні.

Ствердження апеляційної скарги про те, що пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені є необґрунтованими та висновки суду не спростовують, оскільки пеня була нарахована перед зверненням до суду за один рік.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено, з додержанням вимог матеріального та процесуального права

У зв'язку з цим апеляційну скаргу на рішення необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від від 31 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: