Постанова № 43329941, 23.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа № 922/1890/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, дов. №3272 від 24.12.2012 р.

відповідача - не з"явився

третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 892 Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2014 р. у справі 922/1890/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Лозова,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівська паливна компанія", с. Царедарівка,

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, с. Комсомольське,

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, відповідача, про зобов'язання повернути дизельне пальне, яке відповідає державним стандартам в кількості 9924 літрів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього зобов'язань за укладеним сторонами договором позики № 1 від 11 квітня 2013 року щодо повернення позики (дизельного пального) у визначений цим договором строк .

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.06.2014 у справі № 922/1890/14 (суддя Жиляєв Є.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 (колегія суддів у складі: Здоровко Л.М. - головуючий суддя, судді Плахов О.В., Шутенко І.А.), зобов'язано Державне підприємство "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 дизельне пальне, яке відповідає нормам державних стандартів в кількості 9 924 літрів, що було передане відповідачу згідно з договором позики № 1 від 11.04.2013.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.14р. скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 у справі № 922/1890/14. Справу №922/1890/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Скасовуючи постанови попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд, Вищий господарський суд України виходив з того, що відповідач заперечував факт отримання дизельного пального від позивача, та звертав увагу судів на той факт, що відповідно до наданого позивачем договору позики дизельне пальне знаходилося на паливній базі за адресою: АДРЕСА_1 селище Близнюки Харківської області, при цьому, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні на відпуск дизельного палива для Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України. Водночас, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 47, 43, 84, 105 ГПК України, не навели нормативно-правового обґрунтування відхилення наведених доводів відповідача.

Крім того, суд касаційної інстанції визнав передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що факт отримання відповідачем дизельного пального підтверджується актом приймання-передачі об'єкта позики від 11.04.2013, оскільки дійшовши даного висновку поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що відповідно до даного акту позикодавець передав, а позичальник прийняв 9 924 літри дизельного пального, що знаходиться на зберіганні на паливній базі за адресою: АДРЕСА_1 селище Близнюки Харківської області. .

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року по справі № 922/1890/14 (суддя Шарко Л.В.) позов задоволено повністю.

Зобов'язано ДП "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України повернути ФОП ОСОБА_2 дизельне пальне, яке відповідає нормам державних стандартів в кількості 9924 літрів, що було передане відповідачу - ДП ДГ "Комсомолець" згідно з Договором позики №1 від 11.04.2013 року. Cтягнуто з ДП "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_2 2733,08 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що відповідно до наданого позивачем договору позики дизельне пальне знаходилося на паливній базі за адресою: АДРЕСА_1 селище Близнюки Харківської області, при цьому, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні на відпуск дизельного палива для ДП "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України. А тому, як стверджує заявник скарги, він не отримував вказаного палива в порядку п.п.7.5.6, 7.5.7, 7.5.8 Інструкції про порядок приймання. транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Також вказує на те, що судом першої інстанції не могли братися до уваги пояснення колишнього директора ДП ДГ «Комсомолець» ІСГПС НААН України ОСОБА_5, оскільки на момент вирішення спору трудові відносини зазначеної особи із підприємством позивача припинилися.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 25.02.2015 року на 14:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 23.03.2015 року на 12:30 год.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.02.2015 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 25.02.2015 року та 23.03.2015 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що відповідно договору позики № 1 та акту приймання-передачі до нього право власності на дизельне пальне в кількості 9924 літрів, яке відповідає державним стандартам, 11.04.2013 року перейшло у власність від ФОП ОСОБА_2 до ДП ДГ «Комсомолець» саме на паливній базі за адресою: АДРЕСА_1 селище Близнюки Харківська область, на що звертає увагу і Вищий господарський суд в своїй постанові від 15.10.2014 року. При цьому, з урахуванням статті 317 Цивільного кодексу України, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

А тому, за умови перевезення зазначеного дизельного пального до місця використання для власних потреб товаро-транспортні накладні повинен був виписувати саме власник, тобто ДПДГ «Комсомолець» відповідно до п.7.5.6, 7.5.7, 7.5.8 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України».

Таким чином, як вважає позивач, неоформлення ДП ДГ «Комсомолець» товарно-транспортних накладних свідчить лише про невиконання ним вимог вказаної Інструкції і не може бути підставою для неповернення боргу, так як отримання позичальником у власність дизельного пального згідно з договору № 1 від 11.04.2013 не було пов'язане з його транспортуванням.

Окрім цього зазначає, що перевезення дизельного пального в кількості 9924 літрів на базу ДП ДГ «Комсомолець» за згоди його колишнього керівника ОСОБА_5 було здійснено за рахуногк ФОП ОСОБА_2 за допомогою транспортного засобу ТОВ «Лозівська паливна компанія» з метою продовження ділових стосунків з відповідачем і є некомерційною господарською діяльністю, яка не створює жодних обов'язків щодо її оформлення, в тому числі і на умовах договору.

При цьому, зазначає, що доказами перевезення палива на базу ДП ДГ «Комсомолець» та його отримання працівниками відповідача є товарно-транспортні накладні, виписані для перевезення ТОВ «Лозівська паливна компанія» цього палива та пояснення, надані колишнім керівником ДП ДГ «Комсомолець» ОСОБА_5 та керівником ТОВ «Лозівська паливна компанія», надані ними суду з дотриманням норм ГПК України.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 23.03.2015 року не з"явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6102214645202 про вручення відповідачу копії ухвали від 25.02.2015 року та штамп на зворотному боці ухвали від 25.02.2015 року про відправлення її копій сторонам та третій особі.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях по справі доводи відповідача та позивача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 14 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівська паливна компанія", позикодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, позичальником, було укладено договір позики №1Д, відповідно до умов якого позикодавець передав у власність позичальнику 12433 літрів дизельного пального, яке відповідає державним стандартам ЕВРО 5 виробництва Мозирського нафтопереробного заводу, якість пального підтверджена паспортом №2528 ВАТ "Мозирський неафтопереробний завод" та сертифікатом відповідності UA.1.145.0216995-12 зі строком повернення 14.03.2014 року.

На виконання вказаного договору сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі об"єкта позики до договору №1Д від 14.03.2013 року, згідно з яким позикодавець передав, а позичальник прийняв 12433 літрів дизельного пального, що знаходиться на зберіганні на паливній базі за адресою: АДРЕСА_1, селище Близнюки Харківської області та належить ТОВ "Лозівська паливна компанія" на праві власності. Пальне відповідає державним стандартам та може використовуватися за призначенням.

Крім того, 11 квітня 2013 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, позикодавцем, і ДП ДГ "Комсомолець", позичальником, було укладено договір позики №1 (далі договір) відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець передає у власність позичальнику дизельне паливо, що є річчю, визначеною родовими ознаками (вимірюється числом, вагою, мірою)у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору (надалі іменується "позика"), а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором строк.

Згідно з пунктами 1.2 договору позикодавець передає позику позичальникові в день підписання сторонами цього договору. Позика передається шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі(отримання) позики.

Відповідно до пункту 2.1 договору розмір позики становить 9924 літрів дизельного пального, яке відповідає державним стандартам, належить ФОП ОСОБА_2 і знаходиться на паливній базі за адресою : АДРЕСА_1, селище Близнюки Харківської області.

На виконання вказаного договору сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі від 11.04.2013 року, згідно з яким позикодавець передав, а позичальник прийняв 9924 літрів дизельного пального, що знаходиться на зберіганні на паливній базі за адресою: АДРЕСА_1 селище Близнюки Харківської області та належить ФОН ОСОБА_2 на праві власності. Загальна технічна характеристика дизельного пального: відповідає нормам державних стандартів. може використовуватись за призначенням.

Також у вказаному акті зазначено про те, що він є невід"ємною частиною договору.

Крім того, згідно з поясненнями, наданими суду першої інстанції в порядку статті 30 ГПК України керівником ТОВ «Лозівська паливна компанія», перевезення дизельного пального в кількості 9924 літрів здійснювало ТОВ «Лозівська паливна компанія» до с. Комсомольське Лозівського району де зазначене дизельне пальне відвантажувалось в ємкості визначені працівниками ДП ДГ «Комсомолець». Оплату послуг ТОВ «Лозівська паливна компанія» по перевезенню дизпалива згідно товарно-транспортих накладних № 37 та № 41 для ДП ДГ «Комсомолець» здійснив ФОП ОСОБА_2, тому на підприємця і виписана ТТН.

На підтвердження своїх слів керівник ТОВ «Лозівська паливна компанія» надав суду першої інстанції товарно-транспортні накладні на перевезення дизельного пального в кількості (4962+4962) 9924 літрів, які виписані на автопідприємство ТОВ «Лозівська паливна компанія», яка здійснювала закупівлю дизельного палива та перевезення його для ДП ДГ «Комсомолець». Вантажовідправником, вантажоодержувачем та платником за товаро-транспортними накладними є ФОП ОСОБА_2, пункт розвантаження - с . Комсомольське, Лозівський район.

Таким чином, позивач виконав свій обов"язок з передачі відповідачу предмету позики.

Пунктом 2.2 договору визначено, що строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить три календарних місяці.

Відповідно до пункту 4.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі дизельного пального в кількості 9924 літрів, а відповідно до пункту 4.2 договору строк договору закінчується 11 липня 2013 року.

Також між ТОВ «Лозівська паливна компанія» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір від 01.03.2013 року оренди частини виробничих потужностей складу паливно-мастильних матеріалів за адресою : Харківська область, смт Близнюки, АДРЕСА_1. Відповідно до умов даного договору здійснювались контрольні заміри паливно-мастильних матеріалів, за результатами яких складались акти.

Дані акти свідчать, що на орендованих ФОП ОСОБА_2 потужностях складу паливно-мастильних матеріалів зберігається дизельне пальне підвищеної якості (Євро) і саме в кількості 2509 літрів, що складають рештки позики ФОП ОСОБА_2, отримані від ТОВ «Лозівська паливна компанія», які залишились після передачі цим товариством дизельного пального ДПДГ "Комсомолець" в кількості 9924 літрів.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, виходячи із вказаних положень договору та статті 1046 Цивільного кодексу України, він вважається укладеним з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який свідчить про фактичну передачу предмету позики, тобто 11.04.2013 року, а позичальник вважається таким, що набув право власності на пальне з 11.04.2013 року на підставі зазначеного договору.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору встановлено, що після закінчення строку, визначеного в п. 2.2 цього договору, позичальник зобов'язується протягом десяти календарних днів повернути позикодавцеві позику.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій кількості, такого самого роду і такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, які встановлені договором.

Позика вважається повернутою позикодавцеві в момент підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення)позики. Обов'язок з підготовки акта приймання-передачі (повернення) позики покладається на позикодавця.

Отже, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, після закінчення строку позики (11 липня 2013 року) ДП ДГ "Комсомолець" зобов'язувався повернути протягом десяти днів за актом приймання-передачі позикодавцю майно у тій самій кількості, такого самого роду і такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, ДП ДГ "Комсомолець" в обумовлені договором строки предмет позики не повернуло і про можливість несвоєчасного повернення дизельного пального позичальника не повідомляло.

01.10.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив у зв"язку із неповерненням предмету позики перерахувати на рахунок ФОП ОСОБА_2 кошти за невиконання умов договору в сумі 133140, 00 грн., з яких 9924,00 грн.- вартість неповернутого майна, 40847,00 грн. - пеня за несвоєчасне виконання умов договору. Згідно з поштовим повідомленням 11.10.2013 зазначена претензія була отримана керівництвом підприємства відповідача.

Однак, ДП ДГ "Комсомолець" письмової відповіді за результатами розгляду претензії ФОП ОСОБА_2 не надало. Кошти в сумі 133140, 00 грн. на зазначений у претензії рахунок позивача не перерахувало.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року у справі №922/5158/13, в позові про стягнення 133140,00 грн. було відмовлено. З претензією повернути пальне позивач не звертався.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

При цьому, в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спору) положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовим актом. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб"єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, звернення до суду з позовом без досудового врегулювання спору є правомірним.

Оскільки відповідач не повернув Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 дизельне пальне, яке відповідає державним стандартам в кількості 9924 літрів та не надав суду жодних доказів, які б спростовували позовну вимогу, місцевий господарський суд цілком правомірно задовольним позов.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до наданого позивачем договору позики дизельне пальне знаходилося на паливній базі за адресою: АДРЕСА_1 селище Близнюки Харківської області, при цьому в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні на відпуск дизельного палива для ДП "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України. А тому, як стверджує заявник скарги, він не отримував вказаного палива в порядку п.п.7.5.6, 7.5.7, 7.5.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання необгрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 року відповідачу було запропоновано надати апеляційному господарському суду бухгалтерські відомості та інші документи, які відображають всі господарські операції, здійснені підприємством відповідача за квітень 2013 року; розшифровка податкової звітності за квітень 2013 року.

Однак, відповідач зазначених доказів не надав, а тому не довів факту того, що предмет позики (дизельне паливо) ним не приймався та не відібражався в бухгалтерському обліку підприємства, тобто не спростував факту отримання позики.

При цьому, доказами перевезення палива до ДП ДГ «Комсомолець» та його отримання працівниками відповідача є товарно-транспортні накладні, виписані для перевезення автотранспортній компанії ТОВ «Лозівська паливна компанія» цього палива та пояснення керівника ТОВ «Лозівська паливна компанія», надані ним суду в порядку статті 30 ГПК України.

Крім того, за весь період дії договору, відповідач не звертався до позивача з претензією щодо невиконання ним договору в частині передачі предмету позики, його кількості.

Не звертався відповідач і з позовом до суду про розірвання договору позики у зв"язку із невиконанням позикодавцем умови договору про передачу предмету позики, або з позовом про визнання цього договору недійсним у зв"язку із його фіктивністю (відсутністю наміру позикодавця щодо створення правових наслідків, які цим договором обумовлені, а саме: передачі майна у позику позичальнику).

Також слід зазначити, що договором позики не передбачено обов"язку позикодавця щодо передачі предмету позики саме на певну паливну базу позичальника, а передбачено передачу його у власність позичальника, що не виключає здійснення такої передачі на паливній базі позикодавця.

При цьому, за умови перевезення зазначеного дизельного пального до місця використання для власних потреб позичальника товаро-транспортні накладні повинен був виписувати саме власник, тобто ДПДГ «Комсомолець» відповідно до п.7.5.6, 7.5.7, 7.5.8 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України».

Отже, факт неоформлення ДП ДГ «Комсомолець» товарно-транспортних накладних свідчить лише про невиконання відповідачем вимог вказаної Інструкції та не свідчить про те, що перехід права власності позичальника на предмет позики не відбувся, у зв"язку з чим цей факт не може бути підставою для неповернення предмету позики.

Також відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що судом першої інстанції не могли братися до уваги пояснення колишнього директора ДП ДГ «Комсомолець» ІСГПС НААН України ОСОБА_5, оскільки на момент вирішення спору трудові відносини зазначеної особи із підприємством позивача припинилися.

Однак, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що пояснення колишнього директора ДП ДГ «Комсомолець» ІСГПС НААН України ОСОБА_5 були викладені лише в описовій частині рішення та не були покладені в основу її мотивувальної частини.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року по справі № 922/1890/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 31.03.2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.