Постанова № 43327318, 25.03.2015, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/742/30/15

Єдиний унікальний № 742/897/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуки адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В :

05 березня 2015 року Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради звернулося до суду з позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області, в якому просить суд визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Чернігівській області Петренка С.В. про накладення штрафу в сумі 680 грн. постановою від 17.02.2015 року у виконавчому провадженні ВП №46384425 за виконавчим листом №/742/1876/14, виданий 23.01.2015 року Прилуцьким міськрайсудом Чернігівської області.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що в провадженні головного держвиконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Чернігівській області Петренко С.В. перебуває вищеназване виконавче провадження виконавче провадження, про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щорічну компенсацію на оздоровлення за 2013 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведених виплат. Оскаржуваною постановою від 17.02.2015 року у виконавчому провадженні ВП №46384425 головний держвиконавець Петренко С.В., за невиконання цього судового рішення без поважних причин, наклав на боржника (позивача) штраф у розмірі 680 грн. На думку позивача, держвиконавцем не було прийнято до уваги те, що відповідно до п. 20 постанови кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 440 погашення заборгованості за рішеннями суду здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011 року № 845. Тобто, законодавцем передбачені конкретні шляхи погашення заборгованості по виконанню рішень суду, але не передбачено у боржників окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду. Отже, на думку позивача виникли такі обставини, які не залежать від нього і здійснити заходи по виконанню не має жодної можливості. На підставі вищевикладеного позивач і просить суд задовольнити поданий ним адміністаривний позов, а також задовольнити його клопотання про поновлення процесуальних строків звернення до суду з даними позовом, як пропущеного з поважних причин (а.с.1-2,12).

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи оповіщені належним чином (а.с.15,18,19).

Представник Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради в адміністративному позові та поданій до суду заяві просив справу розглядати за їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.20).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що позивач (управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради), який є боржником у виконавчому провадженні ВП №46384425, не виконав судове рішення у порядку та строки установлені для добровільного виконання. При цьому, згідно його правової позиції, що викладена у позовній заяві та доданих копій письмових повідомлень в адресу відповідача (управління ДВС ГУЮ в Чернігівській області) - УСЗН Прилуцької міської ради не має наміру виконувати це судове рішення і в подальшому посилаючись на те, що законодавцем передбачені конкретні шляхи погашення заборгованості по виконанню рішень суду, але не передбачено у боржників окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду. Отже, на думку позивача виникли такі обставини, які не залежать від нього і здійснити заходи по виконанню не має жодної можливості.

За таких обставин, суд вважає правомірними дії головного державного виконавця управління ДВС ГУЮ в Чернігівській області Петренко С.В. при винесенні постанови від 17.02.2015 року (яка є предметом оскарження) у виконавчому провадженні ВП №46384425 про накладення на боржника (позивача) штрафу в розмірі 680 грн., за невиконання цього судового рішення без поважних причин, оскільки, орган ДВС діяв відповідно до вимог ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», бо станом на 19.12.2014 року судове рішення Прилуцького міськрайсуду Чернігівської області, на підставі якого видано виконавчий лист ВП №46384425, не було виконано УСЗН Прилуцької міської ради і про поважність причин невиконання судового рішення державному виконавцю боржник не повідомив.

Отже, перевіряючи законність оскаржуваної постанови від 17.02.2015 року, суд приходить до висновку відмовити в задоволенні позову про її скасування керуючись вищенаведеним та умовами і порядком виконання на території України судових рішень, що визначається Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно положень частини першої статті 89 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.

Виходячи зі змісту цієї норми, судове рішення не може бути виконано лише за наявності поважних причин, які роблять неможливим його виконання у встановлений державним виконавцем строк.

Фактично зміст позовних вимог та підстави не виконання рішення суду зводиться до того, що УСЗН Прилуцької міськради не знаходить законом передбачених конкретних шляхів погашення заборгованості по виконанню рішень суду, зокрема у виконавчому провадженні ВП №46384425 про зобов'язання у захисту населення Прилуцької міської ради виплатити ОСОБА_2 щорічну компенсацію на оздоровлення за 2013 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки, як вважає позивач, не передбачено у боржників окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду (а.с.5,6).

З такими доводами позивача не погоджується суд, оскільки, статтею 124 Конституції України установлено, що судові рішення ухвалюються судами Іменем України і є обов"язковими до виконання на всій території України.

В той же час, у справах "Брумареску проти Румунії", "Совтрансавто-Холдінг проти України", "Пономарьов проти України"Європейський Суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду, який передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів, та що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Вказане узгоджується з однією із основних засад судочинства, передбачених частиною другою статті 129 Конституції України, є обов'язковість судового рішення.

Зважаючи на наведене і враховуючи те, що позивачем не наведено інших переконливих доводів, які б свідчили про поважність причин невиконання судового рішення, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову УСЗН Прилуцької міськради до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу слід відмовити.

При цьому, 10-денний строк, передбачений ч. 5 ст. 181 КАС України на оскарження постанови ДВС підлягає поновленню, так як в межах даного строку УСЗН Прилуцької міськради було направлено в адресу відповідача рекомендованим листом позовну заяву із додатками до неї, що підтверджується документально (а.с.13-14).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 158- 163, 181, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити Управлінню праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради 10-денний строк звернення до суду, як такого, що пропущений з поважних причин.

В задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. по виконавчому провадженні ВП №46384425 - відмовити.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 186, ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя В.І.Білокур