Рішення № 43325786, 23.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2900/15

Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.12.2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4 до ТОВ "ОТП Факторинг Україна", третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, ВДВС Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області про визнання дій неправомірними, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення судового збору,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 2-6), в якому просив: визнати дії ТОВ "ОТП Факторінг Україна" та приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. неправомірними; визнати виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 6169, за договором іпотеки нерухомого майна № РСNL-501/091/2006 від 29.11.2006 року про стягнення із позивача грошових коштів у розмірі 30 551,25 дол. США (сума боргу за кредитним договором) та 1 700 грн. (витрати за вчинення виконавчого напису) таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував наступним. Вчиняючи оспорюваний виконавчий напис нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Як стверджував позивач, на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, в суді існував спір, що підтверджується відповідними ухвалами суду. Нотаріус, вчиняючи оспорюваний виконавчий напис, не перевірив факту виникнення права вимоги у Товариства та дати виникнення цього права. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором у виконавчому написі зроблено банком одноособово, без урахування думки та позиції ОСОБА_4, та не відповідає дійсній сумі заборгованості. У нотаріуса при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не було жодних даних про будь-які документи, що підтверджують безспірність заборгованості та документи, що встановлюють заборгованість, і такі дані не наводяться нотаріусом у виконавчому написі. Крім того, на думку позивача, Товариство мало проінформувати позивача про розмір заборгованості до моменту вчинення оспорюваного виконавчого напису. Однак, таких повідомлень, як стверджував позивач, він не отримував, відтак, він вважав, що виконавчий напис вчинено таємно, із суттєвим порушенням вимог законодавства. На думку позивача, порушено порядок стягнення. Зокрема, позивач вважав, що оскільки договором іпотеки № РСNL-501/091/2006 іншого порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, ніж судового, не було встановлено, то звернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса, є суттєвим порушенням. Також позивач посилався на порушення нотаріусом положення ч. 3 ст. 13-1 Закону України "Про нотаріат", тобто здійснив свою нотаріальну діяльність за межами Дніпропетровського міського нотаріального округу, оскільки, звернув стягнення на іпотечне майно, що фактично знаходиться у Комінтернівському районі Одеської області.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник Товариства вимоги позову не визнав повністю, та пояснив, що жодних порушень діючого законодавства, як щодо обставин повідомлення позивача про наявну заборгованість та можливість вчинення виконавчого напису, так і обставин вчинення виконавчого напису, ані Товариством, ані нотаріусом вчинено не було, і підстав для задоволення позову не має. Представник відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області залишив позовні вимоги на розсуд суду.

Нотаріус подав письмові заперечення на позов від 31.01.2014 року № 125/01-16, якими вважав доводи позову безпідставними, справу просив розглядати у свою відсутність.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.12.2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 через свого представника подав апеляційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.12.2014 року, в якій просить скасувати рішенням суду від 08.12.2014 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 в повному обсязі, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення суду є незаконним, необґрунтованим, винесено з грубими порушеннями процесуального права, а також на те, що судом невірно застосовано норми матеріального права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили. Від приватного нотаріуса Бондар І.М. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, в частині часткової зміни мотивувальної частини з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 21 листопада 2006 року між ЗАТ "ОТП Банк" (Банк) та ОСОБА_4 (позичальник) було укладено кредитний договір № СNL -501/091/2006 на споживчі цілі.

На забезпечення вищевказаного кредитного договору, 29.11.2006 року між ЗАТ "ОТП Банк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (Іпотекодавець), було укладено договір іпотеки № РСNL-501/091/2006, який був посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Чос О.П., і зареєстрований у реєстрі за № 4897, предметом якого є земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

26.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступник ЗАТ "ОТП Банк" (Клієнт)) та Товариством (Фактор) укладено договір про відступлення права вимоги за договорами, в тому числі за кредитним договором № СNL -501/091/2006 від 21.11.2006 року, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Вказаний договір був посвідчений Бондар І.М., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, та зареєстрований у реєстрі за № 9200.

25.06.2011 року Товариством було вчинено досудову вимогу № 16332, про погашення заборгованості в сумі 36 102,85 доларів США заборгованості за кредитом, 9 746,82 доларів США відсотків за користування кредитом, за кредитним договором № СNL -501/091/2006 від 21.11.2006 року (вимогу про усунення порушення), яка була направлена на адресу позивача 10.07.2011 року, про що свідчить штамп відділення № 3 поштового зв'язку.

16.05.2013 року Товариством було вчинено досудову вимогу № 2295, про погашення заборгованості в сумі 30 551,25 доларів США заборгованості за кредитним договором № СNL -501/091/2006 від 21.11.2006 року (вимогу про усунення порушення), яка була направлена на адресу позивача 23.05.2013 року, про що свідчить штамп відділення № 1 поштового зв'язку.

Оскільки, вимога Товариства не була виконана позичальником, і такі докази не надані в судовому засіданні, 20.08.2013 року нотаріусом вчинено виконавчий напис, який зареєстрований у реєстрі за № 6169, яким звернуто стягнення на земельну ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як забезпечення виконання договору іпотеки № РСNL-501/091/2006 від 29.11.2006 року, і погашення заборгованості за кредитом в сумі 30 551, 25 доларів США, який відповідно до ст. 90 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 р. № 3425 - XII та ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV є виконавчим документом і підлягає примусовому виконанню.

Судом прийнято до уваги, що визначена нотаріусом у виконавчому написі сума заборгованості за кредитним договором, є ідентичною сумі, визначеній Товариством у досудовій вимозі № 2295 від 16.05.2013 року.

Судом прийнято до уваги, що у виконавчому написі є посилання щодо періоду, за який проводиться стягнення, зокрема, за період з 29.11.2006 року по 26.11.2010 року, тобто Товариством саме за цей період розрахована заборгованість за кредитним договором.

Розрахована Товариством, за період з 29.11.2006 року по 26.11.2010 року заборгованість не оспорювалась позивачем в установленому порядку.

Так, в матеріалах справи міститься копія ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.07.2011 року про відкриття провадження у справі № 2-1935/11 за позовом Товариства до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

15.11.2011 року позовна заява залишена судом без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача (Товариства) в судове засідання.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.12.2012 року по справі № 1515/2821/12 залишено без розгляду позовну заяву Товариства до позивача про стягнення заборгованості.

Також, в матеріалах справи міститься ухвала від 25.06.2013 року про відкриття провадження у справі № 2/504/1280/13 (504/1178/13-ц) за позовом ОСОБА_4 до ПАТ "ОТП Банк" про порушення умов договору, визнання кредитора таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.04.2014 року, уточнений позов задоволено, визнано ПАТ "ОТП Банк" кредитором, що прострочив виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № СNL -501/091/2006 з 01 грудня 2010 року, вирішено питання судового збору.

Задовольняючи уточнені позовні вимоги, суд встановив, що позичальник - ОСОБА_4 в період з 01.12.2010 року по 02.06.2013 року, виконуючи свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплаті процентів, вніс до каси ПАТ "ОТП Банк" грошові кошти в загальній сумі 2 650,00 доларів США, а відповідач не виконав свого обов'язку щодо належного прийняття виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та не направив сплачені ним кошти по рахункам на погашення заборгованості.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що період розрахованої Товариством заборгованості з 29.11.2006 року по 26.11.2010 року, що включений до оспорюваного виконавчого напису, не був предметом розгляду вищевказаної справи.

Отже, відсутні будь-які докази, що підтверджують наявність спору про розмір заборгованості на час винесення оскаржуваного виконавчого напису.

12.09.2013 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області відкрито виконавче провадження ВП № 39796269 з виконання оспорюваного виконавчого напису.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється статтями 87, 88 Закону України "Про нотаріат", статтею 33 Закону України "Про іпотеку", Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік), Інструкцією "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Інструкція), а також Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 (чинними на момент вчинення спірного виконавчого напису).

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Доводи позову, що нотаріус не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, суд першої інстанції вважав, не знайшли свого підтвердження.

Так, посилання позивача на наявність на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису судових справ про спір щодо сум заборгованості за кредитним договором є безпідставними, оскільки такі докази в справі відсутні.

Отже позивачем не доведено суду наявність спору щодо заборгованості на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису.

Частиною 4 пункту 283 Інструкції передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Доводи позову, що нотаріус не перевірив факту виникнення права вимоги, суд вважав безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до Застереження до п. 1.9.2 кредитного договору № СNL-501/091/2006 від 21.11.2006 року вимога вважається надісланою, а відкликання здійсненим, в день їх направлення на адресу Позичальника, що зазначена в цьому Договорі. До направлення Вимоги чи відкликання на адресу Позичальника поштою прирівнюється також їх вручення Позичальнику чи його представникам під розписку.

Досудова вимога від 16.05.2013 року № 2295 Товариством була фактично направлена на адресу Позичальника 23.05.2013 року, і до моменту вчинення виконавчого напису (20.08.2013 року) сплинуло більше одного місяця.

Отже, ці доводи позову, суд вважав, не знайшли свого підтвердження.

Пунктом 283 Інструкції встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно із ч. 2 п. 284 Інструкції заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

За п. 1 Переліку для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Тобто, вказаними приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Установлено, що приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису кредитором в підтвердження наявності заборгованості було подано наступні документи: оригінал договору іпотеки; заяву кредитора по поверненню суми боргу, направлену на ім'я боржника і іпотекодавця; докази направлення цієї вимоги; довідка про заборгованість боржника перед банком (документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення), що відповідає положенню п. 1 Переліку.

Таким чином, суд першої інстанції вважав безпідставним доводи позову щодо відсутності у нотаріуса даних про документи, що свідчать про безспірність вимог.

Також, суд першої інстанції вважав безпідставними доводи позову щодо неповідомлення позивач про суму заборгованості, оскільки досудова вимога від 16.05.2013 року № 2295 Товариством була направлена на адресу позичальника 23.05.2013 року за правилами, визначеним п. 1.9.2 кредитного договору № СNL -501/091/2006 від 21.11.2006.

Оцінюючи доводи позову щодо, як на думку позивача, порушення нотаріусом положення ч. 1 ст. 590 ЦК України, суд виходив з вимог ст. 525, ч. 1 ст. 590, ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 7, ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та дійшов висновку, що нотаріус, вчиняючи оспорюваний виконавчий напис, правильно визначився з необхідністю застосування положень Закону України "Про іпотеку", який є спеціальним для даних правовідносин.

Судом першої інстанції прийнято до уваги, що правовою підставою неправомірності дій нотаріуса є порушення процедури вчинення нотаріальної дії.

Проте, позивач не правильно визначився зі складом відповідачів, і позовних вимог до нотаріуса не пред'явив, на пропозицію суду не визначився зі складом відповідачів (співвідповідачів).

В такому випадку ці обставини є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.

Суд вважав безпідставними доводи позову в цій частині, оскільки нотаріус вчинив виконавчий напис у повній відповідності до положення ст. 13-1 Закону України "Про нотаріат", а доводи позивача зводяться до власного трактування норм матеріального права.

За таких обставин, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_4

Однак, судова колегія не погоджується в повній мірі з мотивувальною частиною рішення суду, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.11.2006 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № СNL -501/091/2006 (а. с. 93-100).

З метою забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором, 29.11.2006 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № РСNL-501/091/2006, згідно якого предметом іпотеки є земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8-11, 34-36).

Як вбачається з заперечення проти позову (а. с. 65-67), встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем в апеляційній скарзі, 26.11.2010 року між ПАТ "ОТП Банк" (правонаступник ЗАТ "ОТП Банк") та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір про відступлення права вимоги за договорами, в тому числі за кредитним договором № СNL -501/091/2006 від 21.11.2006 року.

В зв'язку з невиконанням досудових вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" № 16332 від 25.06.2011 року та № 2295 від 16.05.2013 року про погашення заборгованості за кредитним договором № СNL -501/091/2006 від 21.11.2006 (а. с. 69, 101), 20.08.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу - Бондар І.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований у реєстрі за № 6169, та яким звернуто стягнення на земельну ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка передана в іпотеку згідно договору іпотеки № РСNL-501/091/2006 від 29.11.2006 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором (а. с. 13).

Не погодившись з вказаним виконавчим написом, позивач звернувся з позовом до суду (а. с. 2-5), в якому просив визнати дії ТОВ "ОТП Факторінг Україна" та приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. неправомірними; визнати виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 6169, за договором іпотеки нерухомого майна № РСNL-501/091/2006 від 29.11.2006 року про стягнення із позивача грошових коштів у розмірі 30 551,25 дол. США (сума боргу за кредитним договором) та 1 700 грн. (витрати за вчинення виконавчого напису) таким, що не підлягає виконанню; стягнути на його користь судові витрати.

Проте, оспорюючи дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., як вбачається з позовної заяви та обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, позивачем не залучено до участі у справі в якості відповідача приватного нотаріуса, дії якого оспорюються, а залучено його в якості третьої особи.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач не правильно визначився зі складом відповідачів та до нотаріуса позовних вимог не пред'явив, на пропозицію суду нотаріуса в якості відповідача до участі у справі не залучив.

Те, що судом першої інстанції роз'яснювалося позивачеві право на заміну відповідача та залучення у якості відповідача приватного нотаріуса, дії якого оспорюються позивачем, вбачається також з апеляційної скарги (а. с. 130).

Заміна неналежного відповідача та залучення співвідповідача здійснюється лише за клопотанням позивача (ст. 33 ЦПК України).

Тому в задоволенні позовних вимог позивача, необхідно відмовити саме з цих підстав, пред'явлення позову до неналежного відповідача та не залучення до участі у справі належного відповідача, а мотивувальна частина рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.12.2014 року, в зв'язку з цим, підлягає частковій зміні.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія не приймає до уваги, оскільки мотивувальна частина рішення суду першої інстанції частково змінена та судова колегія погодилася з мотивами суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову лише в частині пред'явлення позову до неналежного відповідача, а тому вони не мають в даному випадку правового значення, так як стосуються суті спору, що не позбавляє права позивача звернутися з позовом до належного відповідача та ці доводи викласти в позовній заяві.

Таким чином, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги, в частині щодо часткового обґрунтування рішення суду та не погоджується з доводами апеляційної скарги, в частині висновків, на підставі вище зазначеного, а мотивувальна частина рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.12.2014 року, враховуючи вище наведене, підлягає частковій зміні, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія також не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду першої інстанції, враховуючи вище викладене.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити частково мотивувальну частину рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.12.2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4 до ТОВ "ОТП Факторинг Україна", третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, ВДВС Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області про визнання дій неправомірними, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А. Станкевич