Ухвала суду № 43325784, 24.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/893/15

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.

Доповідач Коротков В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Гончаренко В.М., Калараш А.А.

з участю секретаря Абалдової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" до ОСОБА_2, за участю третьої особи реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 1 вересня 2014 року,

встановила:

В липні 2013 року публічне акціонерне товариство "ЕРДЕ БАНК" (далі Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом і після уточнення позивних вимог посилалося на те, що на підставі кредитного договору від 21 вересня 2011 року Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 25 000 доларів США на строк до 20 вересня 2012 року зі сплатою 17% річних за користування кредитом. В забезпечення кредитних забов"язань ОСОБА_2 уклала з Банком договір іпотеки від 21 вересня 2011 року відносно трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 62 кв.м. Крім того, ОСОБА_2 уклала з Банком договір від 21 вересня 2011 року, за яким сторони передбачили порядок задоволення вимог Банку шляхом набуття Банком права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання кредитного договору.

Банк просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором в сумі 343 504,48 грн. звернути стягнення на зазначену квартиру шляхом визнання за Банком права власності на квартиру.

Відповідачка позов не визнала.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 1 вересня 2014 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивача ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що неможливо звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлює заборону відчуження спірного майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на законі та підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі кредитного договору від 21 вересня 2011 року Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 25 000 доларів США на строк до 20 вересня 2012 року зі сплатою 17% річних за користування кредитом. В забезпечення кредитних забов"язань ОСОБА_2 уклала з Банком договір іпотеки від 21 вересня 2011 року відносно трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 62 кв.м. Крім того, ОСОБА_2 уклала з Банком договір від 21 вересня 2011 року, за яким сторони передбачили порядок задоволення вимог Банку шляхом набуття Банком права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання кредитного договору.

Внаслідок порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору виникла заборгованість в сумі 343 504,48 грн., в рахунок погашення якої банк просив звернути стягнення на зазначену квартиру шляхом визнання за Банком права власності на квартиру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Цей Закон набрав чинності 07 червня 2014 року з дня опублікування у газеті "Голос України" № 109, а рішення суду першої інстанції було ухвалено 1 вересня 2014 року, тобто пізніше.

Відповідачка зареєстрована в спірній квартирі, яка є місцем постійного проживання відповідачки(а.с.26). Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджує, що у власності відповідачки не знаходиться інше нерухоме житлове майно(а.с.192-194).

Суд першої інстанції, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно виходячи із положень зазначеного Закону України, дійшов до вірного висновку, що, оскільки у спірній квартирі, площа якої не перевищує 140 кв. м, постійно проживає відповідачка, яка не має іншого житла та не дає згоди на відчуження цієї квартири, то в задоволенні вимоги банка про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги про те, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" застосовується лише на стадії реалізації майна під час виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, є безпідставними, так як цей закон встановлює як заборону ухвалення рішення про звернення стягнення на житлове майно, яке є предметом іпотеки, так і заборону відчуження такого майна за рішенням суду, яке було ухвалено до набрання чинності цим Законом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" відхилити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 1 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Д.Коротков

В.М.Гончаренко

А.А.Калараш