Рішення № 43325559, 12.03.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 334/11108/14-ц

Провадження номер 2/522/4017/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Шенцевої О.П.,

при секретарі - Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якій просив стягнути з ПАТ «ІМЕКСБАНК» на свою користь заборгованість за договором банківського вкладу у розмірі 38 500 гривень, проценти у сумі 232,15 гривень, 3% річних у сумі 31,57 гривень.

У судове засідання позивач не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлявся належним чином, але надав свої заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 17 січня 2014 року укладено Договір № 1060006824 банківського вкладу у гривні.

Відповідно до умов Договору, Банк прийняв кошти Вкладника (позивача у справі) у сумі 45 000 гривень строком на 276 днів на депозитний рахунок зі сплатою 22% річних.

Позивач 20 жовтня 2014 року звернувся до відповідача з заявою про повернення вкладу, але відповідач повернув тільки частину вкладу у сумі 6 500 грн., іншу частину вкладу та відсотки позивачу повернуті не були.

Суд вважає відмову банку у поверненні грошових коштів таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує право власності позивача на грошові кошти.

Відповідно до приписів ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами ч.3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до положення ч. 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно положення ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положення ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Ст. 1074 ЦК України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Приписами ч. 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно п. 1. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 визначено поняття вкладного (депозитного) рахунку, а саме церахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Ч. 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином у відповідача перед позивачем виникла заборгованість яка складає зі: заборгованість за договором банківського вкладу у розмірі 38 500 гривень, проценти у сумі 232,15 гривень,та 3% річних у сумі 31,57 гривень.

Ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у сумі 387,64 гривен.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 11, 11, 509, 510, 526, 530, 598, 604, 610, 625, 629, 1058, 1060, 1066, 1068, 1074, 1075, ст.ст. 15, 31, 60, 88, 213, 214, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) заборгованість за договором банківського вкладу у розмірі 38 500 гривень, проценти у сумі 232,15 гривень,та 3% річних у сумі 31,57 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» на користь держави судовій збір у сумі 387,64 гривен.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

12.03.2015