Ухвала суду № 43325300, 30.03.2015, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/11026/13-ц

Провадження № 6/520/146/15

УХВАЛА

30.03.2015 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Куриленко О.М.

за участю секретаря Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду по справі № 520/11026/13-ц року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2015 року заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить суд розстрочити виконання рішення Київського районного суду м. Одеси за справою 520/11026/13-ц про виплату грошових коштів у розмірі 26000гривень замість частки сумісно набутого майна для ОСОБА_1, рівними частками по 1000 гривень щомісячно, з дня постановлення відповідної ухвали суду.

Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2014 року стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 26000 гривень заміст частки сумісного набутого майна.

Заявник стверджує, що обставинами, які утруднюють виконання рішення суду, є те, що в нього відсутній стабільний заробіток, на його утриманні знаходиться матір ІНФОРМАЦІЯ_1, а також він надає матеріальну допомогу сину ІНФОРМАЦІЯ_2. Всі ці обставини і стали підставою для звернення до суду з даною заявою.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

Представник заявника у судовому засіданні заяву підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Позивач по справі ОСОБА_2 у судове засідання не зявилась, про час, дату та місце розгляду справи сповіщалась належним чином, причини неявки суду не повідомила

Розглянувши подану заяву, заслухавши думку сторін, суд приходить до висновку про те, що дана заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси з серпня 2013 року перебувала цивільна справа № 520/11026/13-ц року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено, що ідеальні частки подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в спільно нажитому майні автомобілі Mersedes-Benz 200, держномер О2085ОТ складають по 1\2. Присуджено ОСОБА_2 замість її частки сумісно набутого майна із ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошову компенсацію у розмірі 26 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер 233801555 на користь ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 440, 52 гривень.

Вищевказане рішення суду в законному порядку оскаржене не було, а від так набрало законної сили, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

Крім того, ухвалою суду від 29.07.2014 року було задоволено заяву ОСОБА_2 та роз'яснено рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2014 року, абзац третій резолютивної частини рішення викладений наступним чином: Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер 233801555 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 замість її частки сумісно набутого майна грошову компенсацію у розмірі 26 000 гривень.

При розгляді справи суд враховує вимоги ст. 373 ЦПК України, відповідно до якої за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання , змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Згідно ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Із змісту даних статей вбачається, що за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

Суд, оглянувши матеріали справи, вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду, так як заявник не надав жодних доказів в підтвердження обставин, на які посилаються, а саме того, що є обставини, які утруднюють виконання рішення суду.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з тим суд зазначає, що згідно ч. 1 та 2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення (постанова, ухвала) це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов'язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов'язаної особи та обов'язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов'язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

При вирішенні даного питання суд бере до уваги те, що рішення по справі ухвалено в квітні 2014 року і відповідач мав достатньо часу для того, щоб хоча б почати погашати свій борг, однак, цього не зробив, жодних виплат на користь позивача не здійснив.

Таким чином об'єктивних обставин, які б дали можливість суду дійти висновку про необхідність зазначення способу виконання рішення суду та його розстрочки не встановлено, жодних доказів, що підтверджують обставини викладені в заяві до суду не надано, а тому законні підстави для задоволення заяв, на думку суду, - відсутні.

Ні підставі викладеного та керуючись ст. 36 Закону України „Про виконавче провадження, ст. ст. 209, 210, 293, 294, 373 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду по справі № 520/11026/13-ц року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом пяти днів..

Суддя Куриленко О. М.